Постанова № 76419421, 12.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2540/2725/18 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, з урахуванням особливостей визначених ст. 287 КАС України, апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа - ОСОБА_4 про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про накладення штрафів від 02 липня 2018 року та від 23 липня 2018 року та про стягнення з божника витрат виконавчого провадження від 23 липня 2018 року (ВП № 56504450), на загальну суму 15420,74 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апелянт посилається на те, що позивачем доведено до відома відповідача про поважні причини, які унеможливлюють виконання рішення. Зокрема, представник апелянта вказує, що довідка, яка видається заявнику Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією від Центральної бази ДРФО ДФС України, яка формується на відповідному рівні. У зв'язку з зазначеним обставинами позивач зазначає, що його посадові особи не мають права та доступу змінювати програмне забезпечення за допомогою якого створюються такі довідки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить суд залишити зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року по справі № 825/2093/17, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю та, зокрема, зобов'язано Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області надати ОСОБА_4 довідку про доходи.

У свою чергу, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (справа №825/2093/17), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року, у задоволенні заяви Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

01 червня 2018 року, на підставі виконавчого листа та заяви стягувача, головним державним Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Данілевським О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56504450.

14 червня 2018 року позивачем на адресу Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області направлено лист, в якому останній зазначив про факт добровільного виконання ним рішення суду, шляхом направлення довідки про доходи на адресу ОСОБА_4 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 22 травня 2018 року. Крім того, у листі позивачем зазначено, що надання відомостей про доходи від 22 травня 2018 року за № 1196 жодним чином не суперечить резолютивній частині рішення суду, а на момент відкриття виконавчого провадження відсутні ухвали суду, які б роз'яснювали, встановлювали чи змінювали спосіб виконання рішення суду. Також відсутні і підстави вважати, що докази добровільного виконання рішення суду суперечать суті зобов'язання - резолютивній частині рішення суду від 31 січня 2018 року.

21 червня 2018 року Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області направлено на адресу відповідача лист № 480/9/25-22-10-12, в якому позивач зазначив, що, у зв'язку із повідомленням відповідачем факту недостатності доказів добровільного виконання Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області рішення суду, позивачем направлено запит до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області щодо надання пропозицій по виконанню рішення суду. Станом на 21 червня 2018 року відповідь очікується. Дана інформація необхідна для узгодження підходу у видачі довідок для осіб, які за своїми релігійними переконаннями відмовились від реєстраційного номера облікової картки платника податків, у тому числі щодо виконання рішення у справі № 825/2093/17.

02 липня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Данілевським О.М., у зв'язку із невиконанням боржником рішення суду у повному обсязі та ненаданням підтвердження наявності поважних причин такого невиконання, винесено постанову про накладення штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмір 5100,00 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів і попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

11 липня 2018 року позивачем на адресу УДВС ГТУЮ у Чернігівській області направлено лист № 504/9/25-22-10-12, в якому останній повідомив відповідача про факт виконання останнім рішення суду шляхом направлення на адресу ОСОБА_4 листа від 09 липня 2018 року № 655/8/25-22-08-04 з інформацією про її доходи за 2017 рік у вигляді заробітної плати.

23 липня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Данілевським О.М., у зв'язку із повторним невиконанням боржником рішення суду, у встановлений державним виконавцем десятиденний строк, винесено постанову про накладення штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмір 10200,00 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів і попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Цього ж дня, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Данілевським О.М. винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби в Чернігівській області стягнуто витрати на проведення виконавчий дій у сумі 120,74 грн.

Вважаючи оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (Справа № 825/2093/17) позивачем не виконано без поважних причин, а державним виконавцем, у відповідності до Закону № 1404-VІІІ, проводились дії з примусового виконання рішення суду, у зв'язку з чим правомірно сформувались певні витрати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

З матеріалів справи встановлено, що примусовому виконанню в даному випадку підлягав виконавчий лист, який містить вимоги зобов'язального (немайнового) характеру.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

У свою чергу, порядок виконання таких рішень, передбачений Розділом VIII Закону № 1404-VІІІ.

Так, ч. 1,2 ст. 63 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу, зокрема, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог Закону № 1404-VІІІ вбачається, що останнім встановлена відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

При цьому, поважними, у розумінні Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (Справа № 825/2093/17) щодо зобов'язання Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області надати ОСОБА_4 довідку про доходи не виконано.

Зазначений факт підтвердив також представник позивача у судовому засідання суду апеляційної інстанції, зазначаючи про технічну неможливість сформувати таку довідку у зв'язку з відсутністю ОСОБА_4 у реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Водночас, колегія суддів з даними доводами апелянта не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Порядок обліку фізичних осіб в окремому реєстрі Державного реєстру передбачений розділом VIII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29 вересня 2017 року № 822 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 року за № 1306/31174 (далі - Положення № 822).

У свою чергу, у відповідності до пункту 1,2 розділу VIII Положення № 822, фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою № 1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред'являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності). Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.

З аналізу вищевказаних пунктів Положення № 822 вбачається, що останніми установлено інший порядок обліку в окремому реєстрі Державного реєстру осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, а саме за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України.

З матеріалів справи вбачається, що на момент набрання чинності як Податковим кодексом України, так і Положенням № 822, ОСОБА_4 мала відмітку у паспорті про її право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.

Крім того, як вбачається з довідки від 15 серпня 2018 року № 11-06/18547, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, ОСОБА_4 у період з січня 2016 року по червень 2017 року включно надавалась житлова субсидія по домогосподарству за адресою: провул. Фіксекля, 9/2, м. Чернігів.

Обставина надання ОСОБА_4 житлової субсидії у період з січня 2016 року по червень 2017 року свідчить про факт направлення позивачем довідок про доходи ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради та, у свою чергу, додатково підтверджує той факт, що ОСОБА_4 у період з січня 2016 року по червень 2017 року вже була зареєстрована в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

При цьому, ні нормами Податкового кодексу України, ні Положенням № 822 не передбачено обов'язку особи повторного звернення із заявою для реєстрації у Державному реєстрі.

Порядок отримання відомостей з Державного реєстру встановлений розділом X Положення № 822.

Фізична особа, яка зареєстрована у Державному реєстрі чи в окремому реєстрі Державного реєстру, може отримати відомості про себе, наявні у Державному реєстрі. Відомості з Державного реєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом. Пошук у Державному реєстрі здійснюється за такою сукупністю відомостей: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), число, місяць та рік народження, місце народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби надала ОСОБА_4 документ «Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків» від 22 травня 2018 року № 1196, де у графі «сума доходу» вказаного документа зазначено «Фізична особа у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків/окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків не зареєстрована», водночас не зазначено жодних відомостей про дохід ОСОБА_4 за 2017 рік.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, вищевказана довідка видана ОСОБА_4 Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби за своїм змістом не є довідкою про доходи за формою, затвердженою Положенням № 822.

Надана Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби ОСОБА_4 інформація, отримана зі звітів №1 ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку» за 2017 рік також не є довідкою про доходи за формою, затвердженою Положенням № 822, надання якої зобов'язано позивача рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (Справа № 825/2093/17) (лист від 09 липня 2018 року № 655/8/25-22-08-04).

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо виконання останнім рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (Справа № 825/2093/17) та наявності поважних причин невиконання вищевказаного рішення суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2018 року.