Рішення № 7641919, 19.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.10                                                                                 Справа № 8/231

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком», м. Київ,

до 1.Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Луганській області, м. Луганськ,

2. Управління з питань надзвичайних ситуацій Луганської обласної адміністрації, м. Луганськ,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ, -

про стягнення 3131 грн. 63 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановскій О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Мельник Н.В. –юрисконсульт, - довіреність №1140 від 10.11.09 року;

від 1-го відповідача –Андрєєва Т.В. –головний фахівець сектору правової роботи, - довіреність №016/11 від 17.11.09 року ;

від 2-го відповідача –Хитрова Ю.Г. –завідувач юридичного сектору управління з питань надзвичайних ситуацій, - довіреність №10-к від 26.02.09 року;

від третьої особи - Луговська І.О. –головний спеціаліст юридичного відділу, - довіреність №25 від 27.08.08 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

основного боргу у сумі 3067,22 грн., інфляційних витрат у суму 33,74 грн., 3% річних у сумі 30,67 грн., нарахованих у зв’язку з несплатою ним вартості послуг з надання спеціалізованого електрозв’язку у вигляді роботи двох радіорелейних станцій Р-405 МЕ, наданих Цехом електрозв’язку №64 Центру технічної експлуатації №6 Філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком»19 та 20 квітня 2007 року;

          судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 03 листопада до 20 листопада 2009 року –у зв’язку з залученням до участі у справі 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Управління з питань надзвичайних ситуацій Луганської обласної державної адміністрації (1-а третя особа), а також з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази; з 20 листопада до 08 грудня 2009 року –у зв’язку з залученням до участі у справі 2-ї третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Луганської обласної державної адміністрації та з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Ухвалою суду від 08.12.09 року до участі у справі в якості 2-го відповідача залучено Управління з питань надзвичайних ситуацій Луганської обласної державної адміністрації; з огляду на викладене Луганська обласна державна адміністрації (2-а третя особа) визнана Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У зв’язку з цією обставиною та з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 08 грудня до 24 грудня 2009 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 24 грудня 2009 року до 19 січня 2010 року –з метою надання сторонам та третій особі можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 19.01.10 року, представники сторін та третьої особи звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          У судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог (без дати та без номера), згідно якій, з огляду на те, що до участі у справі залучено два відповідачі, він, в цілому не змінюючи мотиви та підстави позовних вимог, просить суд стягнути з обох відповідачів, солідарно:

основний борг у сумі 3067,22 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 33,74 грн.;

3% річних у сумі 33,74 грн.;

судові витрати.

Позивач надав документальні докази спрямування відповідачам та третій особі копій цієї заяви; представники яких у судовому засіданні підтвердили факт отримання копії заяви та висловили бажання слухати спір по суті у даному судовому засіданні.

Враховуючи, що вищеназвана заява позивача відповідає вимогам ч.3 ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при прийнятті кінцевого рішення по справі.

Представник 1-го відповідача позов не визнав з підстав, про які йдеться у відзиві на позов (вих. №01-4192/11 від 22.10.09 року), стверджуючи, що у його кошторисі кошти на витрати, які простить стягнути позивач, не передбачені (том 1, а.с. 78-81; 93-96).

          Представник 2-го відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що він не брав участі у розробці та погодженні планів підготовки та проведення навчально-методичного збору з керівним складом цивільного захисту Луганської області, - такі дії вчинив 1-й відповідач, а тому з нього і підлягає стягненню сума боргу та нарахувань на нього.

Він також пояснив, що лист Управління з питань надзвичайних ситуацій Луганської облдержадміністрації від 18.04.07 року за вих. №01-02/217, у якому йдеться про гарантування оплати залучення двох радіорелейних станцій Р-405 МЕ, наданих Цехом електрозв’язку №64 Центру технічної експлуатації №6 Філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком»19 та 20 квітня 2007 року, - Управління відкликало листом від 19.04.07 року за вих. №01-02/219 (том 1, а.с.114-116).

Представник третьої особи – Луганської обласної державної адміністрації вважає, що позов до 2-го відповідача пред’явлено необґрунтовано з підстав, про які йдеться у відзиві на позов (від 08.12.09 року за вих. №б/н) (том 1, а.с.142-145).

          І.Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації (далі –ОДА) від 29.12.2001 року №751 «Про спеціалізовані служби цивільної оборони Луганської області»здійснено реорганізацію діючих та затверджено оновлений склад спеціалізованих служб цивільної оборони області. Згідно додатку до цього розпорядження, який має назву «Склад спеціалізованих служб цивільної оборони Луганської області», здійснено розподіл обов’язків, з визначенням конкретних напрямків діяльності спеціалізованих служб цивільної оборони (далі –ЦО), відповідальних за їх забезпечення та виконання управлінь, організацій, підприємств та служб, а також посадових осіб.

          Оскільки предметом цього спору є послуги електрозв’язку, то судом встановлено, що згідно п.7 названого додатку на напрямку «Оповіщення та зв’язок» обов’язки з забезпечення організації та діяльності ЦО покладено на 5 юридичних осіб, у тому числі –Луганську дирекцію Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(далі –ВАТ «Укртелеком»), - при цьому судом звернуто увагу на те, що у даному переліку відсутні обидва відповідачі.

          12.04.07 року головою Луганської ОДА затверджено План підготовки до навчально-методичного збору керівного складу цивільного захисту (цивільної оборони) області, міст і районів, спеціалізованих служб цивільної оборони області на тему: «Управління заходами цивільного захисту щодо попередження лісових пожеж, загибелі людей на водних об’єктах та недопущення виникнення епідемій серед населення у весняно-літній період 2007 року»(далі –План підготовки), - у якому зазначено, що заплановані заходи повинні бути здійснені у період з 17 по 20.04.07 року. План склав та підписав начальнику ГУ МНСУ Сухорученков Г.М. (том 1, а.с. 14-16).

          Згідно п.5 цього Плану на ВАТ «Укртелеком»покладено обов’язок забезпечити усіма видами зв’язку та озвучення місця проведення навчально-методичного збору, з терміном виконання –до 18.04.07 року; а на Головне управління МНС України у Луганській області (далі –ГУ МНСУ) покладено обов’язок з розгортання польового вузла зв’язку, - з терміном виконання - до 20.04.07 року (п.9).

          12.04.07 року головою Луганської ОДА затверджено План проведення навчально-методичного збору керівного складу цивільного захисту області, міст і районів, спеціалізованих служб цивільної оборони області на тему: «Управління заходами цивільного захисту щодо попередження лісових пожеж, загибелі людей на водних об’єктах та недопущення виникнення епідемій серед населення у весняно-літній період 2007 року»(далі –План проведення), з визначенням, що збір буде проведено у Державному підприємстві «Кремінське лісомисливське господарство»(далі –ДП «Кремінське ЛМГ») у період з 10.00 до 13.30 20.04.07 року. План склав та підписав начальнику ГУ МНСУ Сухорученков Г.М. (том 1, а.с. 17-20).

          Відповідно до п.7.2 Плану проведення на ГУ МНСУ покладено обов’язок забезпечити роботу польового вузла зв’язку.

          Жоден з цих планів не містить визначення джерел фінансування включених до них заходів.

          На виконання Плану підготовки ГУ МНСУ (оскільки його було залучено до складення проектів обох вищезгаданих планів) 11.04.07 року звернулося до начальника центру технічної експлуатації №6 філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком»з листом (вих. №04-03/881-2 від 11.04.07 року), у якому, посилаючись на План підготовки, просило надати дозвіл на залучення 2-х автомобільних радіорелейних станцій Р-405МЕ Цеху електрозв’язку №64 Центру технічної експлуатації №6 Філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком»- для забезпечення проведення генеральної репетиції готовності сил та засобів служб ЦО, яка призначена на 19.04.07 року, а також дня участі у проведенні збору, призначеного на 20.04.07 року, місце проведення –ДП «Кремінське ЛМГ»(том 1, а.с. 12).

          Як вбачається з наданих до справи доказів, аналогічний лист був спрямований ГУ МНСУ на адресу Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі –МНСУ), яке звернулося до директора Філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком»(далі – Філія ВАТ «Укртелеком») з листом від 13.04.07 року за вих. №18-153/05, –яке містить аналогічне клопотання (том 1, а.с. 11).

          Філія ВАТ «Укртелеком», яка є структурним підрозділом ВАТ «Укртелеком»та не має статусу юридичної особи (пункт 10 Положення про філію спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком») (том 1, а.с. 55-65), надала згоду на залучення двох вищеназваних радіорелейних станцій «на умовах оплати усіх витрат, пов’язаних з виконанням цього завдання», зазначивши далі у листі, що у разі згоди на такі умови, - слід надати «гарантійний лист на сплату цих витрат начальнику цеху №64 ЦТЕ №6»(лист від 17.04.07 року за вих. №442-23, адресований МНСУ та ГУ МНСУ) (том 1. а.с. 13).

Згідно наданих позивачем доказів, Центр технічної експлуатації №6, який є безбалансовим спеціалізованим структурним підрозділом вищеназваної Філії (п.3.1 Положення про Центр технічної експлуатації №6 Філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком»(том 1, а.с. 66-71) підготував розрахунок витрат по організації радіорелейного зв’язку 19-20 квітня 2007 року, при цьому сума витрат склала 3067,22 грн. (том 1, а.с. 21; том 2ёа.с. 9-10).

Управління з організації оповіщення і зв’язку в надзвичайних ситуаціях та забезпечення роботи комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке розпорядженням голови Луганської ОДА від 19.04.07 року за №458 переіменоване в Управління з питань надзвичайних ситуацій Луганської ОДА та затверджено Положення про нього (том 1, а.с. 117-118), спрямувало на адресу Центру технічної експлуатації Філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком»лист за вих. №01-02/217 від 18.04.07 року, яким повідомило, що воно «гарантує включити сплату послуг за використання двох автомобільних радіорелейних станцій Р-405МЕ цеху електрозв’язку №64 Центру технічної експлуатації №6 Філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком»на навчально-методичних зборах 19.04.2007 і 20.04.2007 в ДП Кремінське лісомисливське господарство», лісництво «Новокрасняньске»». Далі у листі сказано, що «вищенаведені послуги будуть включені до договору між управлінням і центром №6 на обслуговування апаратури оповіщення»(том 1, а.с. 112).

Як пояснив представник позивача, на виконання обох вищезгаданих планів, з урахуванням досягнутої домовленості щодо гарантування оплати вартості роботи двох автомобільних радіорелейних станцій Р-405МЕ, позивач 18.04.07 року видав наказ №85 «Про залучення радіорелейних станцій», задіявши з цією метою 11 працівників, - тобто відрядив їх для участі у проведенні вищезгаданих зборів (документальні докази відрядження, а також фактичної їх участі у роботі цих зборів надано до справи) (том 1, а.с. 31; 110; та ін.).

Вказані особи брали участь у забезпеченні роботи двох автомобільних радіорелейних станцій Р-405МЕ, обладнаних на базі автомашин:

ГАЗ-66, державний номерний знак 053-95 АР, період роботи –19.04.07 року з 8 год.00 хв. до 17 год. 00 хв. та 20.04.07 року, впродовж такого ж періоду часу, - що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №101406 від 19.04.07 року;

ГАЗ-66, державний номерний знак 053-93 АР, період роботи –19.04.07 року з 8 год.00 хв. до 17 год. 00 хв. та 20.04.07 року, впродовж такого ж періоду часу, - що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №101407 від 19.04.07 року.

Крім подорожніх листів, факт участі цих радіорелейних станцій у роботі зборів шляхом надання послуг спеціалізованого електрозв’язку також підтверджено актом виконаних робіт, затверджених 30.04.07 року начальником Центру технічної експлуатації №6 (том 1, а.с. 30).

2-й відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що 19.04.07 року він своїм листом від 19.04.07 року за вих. №01-02/219 (факсом) повідомив позивача в особі начальника Центру технічної експлуатації №6 про те, що Управління «передоплату витрат, пов’язаних з залученням двох автомобільних радіорелейних станцій Р-405МЕ, виконати до 17.00 19 квітня 2007 року не зможе», у зв’язку з чим вищезазначені радіорелейні станції просив не виділяти (том 2, а.с.28).

Позивач підтвердив факт отримання такого листа (факсом) 19.04.07 року, об 11 год. 12 хв. (том 2, а.с.7), - однак обидві радіорелейні станції уже були задіяні у роботі вищезгаданих зборів, - при цьому рішення про відмову у їх допуску до участі у зборах ніким не було прийнято, - а тому вони були задіяні у роботі останніх 19 та 20.04.07 року.

Документи, які б спростовували цей факт, до справи не надані.

Цього факту не заперечили представники обох відповідачів.

Заперечуючи проти позову, 2-й відповідач, далі, пояснив, що оплата вартості наданих послуг спеціалізованого електрозв’язку шляхом залучення двох вищезгаданих станцій до участі у роботі зборів не належить ані до числа прав, ані до числа обов’язків Управління з питань надзвичайних ситуацій Луганської ОДА.

Суд вважає, що це твердження спростовується Положенням про Управління з питань надзвичайних ситуацій Луганської ОДА, затвердженим розпорядженням голови ОДА від 19.04.07 року за №458 (було чинним на час виникнення спірних взаємовідносин), - абзацом 4 пункту 4 якого на Управління покладено обов’язок подання голові облдержадміністрації пропозицій щодо включення до проекту Державного бюджету України, обласного бюджету витрат на розвиток і функціонування органів управління та сил цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, ліквідації їх наслідків та забезпечення цільового використання виділених бюджетних коштів.

Крім того, на це Управління, яке утримується за рахунок коштів державного бюджету (п.9 вищезгаданого Положення) покладено обов’язок з: забезпечення оповіщення населення за розпорядженням начальника ЦО області про загрозу й виникнення надзвичайних ситуацій, контролю належного функціонування територіальних та об’єктових систем оповіщення (абз. 10 п.4); організації в установленому порядку фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності обласної територіальної підсистеми (абз. 17 п.4).

Аналогічні норми містяться також у Положенні про це Управління (нова редакція), затвердженому розпорядженням голови Луганської ОДА 27.05.09 року №536 (абз.3 підпункту 2 пункту 4; підпункти 6, 22 пункту 4; та ін.).

1-й відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що на нього відповідно до Положення про Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в луганській області, затвердженого Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 04.04.08 року (том 2, а.с.15-20), - покладено обов’язок: зі складання планів та інструкцій з ліквідації надзвичайних ситуацій і їх наслідків підприємствами, організаціями, аварійно-рятувальними службами та формуваннями незалежно від форм власності (абз.6 п.4); спільно з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування забезпечення оперативного оповіщення населення про виникнення чи загрозу виникнення надзвичайної ситуації (абз. 19 п.4); по здійсненню фінансового забезпечення передбачених відповідними нормативно-правовими актами заходів, що пов’язані з розгортаннями органів і підрозділів за планами мобілізаційного завдання (абз.49 п.4), - однак суд вважає, що спір, який є предметом даного розгляду, виник не у зв’язку з реалізацією планів мобілізаційного завдання, а у зв’язку з реалізацією двох вищеназваних планів, а тому абз.49 п.4 Положення не стосується предмету спору по даній справі.

ГУ МНСУ, яке утримується за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел. не заборонених чинним законодавством (п.9), покладенні на нього завдання щодо функціонування територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту населення й території Луганської області у взаємодії з органами управління цивільного захисту місцевих органів виконавчої влади (п.6).

З урахуванням усіх обставин справи суд погоджується з доводами 1-го відповідача.

Як встановлено судом в ході розгляду цього спору, 20.07.07 року між позивачем (виконавець) та 2-м відповідачем (замовник) укладено договір №114/64/12 про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення та зв’язку цивільної оборони, відповідно до якого замовник передає, а виконавець приймає на себе обов’язки щодо експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення та зв’язку цивільної оборони згідно відомості (додаток№1); сума договору –29988,00 грн. (п.3.1); період дії договору –з 01.01.07 року по 31.12.07 року (п.7.1), - однак дослідження судом тексту цього договору та додатків до нього показало, що сума коштів, що є предметом спору по даній справі, з відповідним призначенням платежу, - до цього договору не включена.

          З огляду на те, що сума витрат, визначена позивачем, жодним з відповідачів сплачена не була, 23.04.09 року позивач спрямував на їх адресу претензію №486-13, у якій запропонував Управлінню з питань надзвичайних ситуацій Луганської ОДА у 10-денний термін сплатити їх (том 1, а.с. 22-26).

ГУ МНСУ відхилило цю претензію (вих. №02-2050/11 від 27.05.09 року) (том 1, а.с.27-29).

Докази результатів розгляду претензії з боку Управління з питань надзвичайних ситуацій Луганської ОДА до справи не надано.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

          ІІ.Заслухавши представників сторін та третьої особи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі щодо 2-го відповідача з наступних підстав.

          Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач, надаючи згоду на залучення до участі у зборах двох радіорелейних станцій Р-405МЕ, з використанням їх 19-20.04.07 року, поставив вимогу про гарантування оплати наданих послуг, що викладено у його службовому листуванні, долученому до справи (лист від 17.04.07 року за вих. №442-23, адресований МНСУ та ГУ МНСУ).

          Аналогічного змісту лист позивач спрямував також на адресу 2-го відповідача (вих. №472 від 17.04.07 року), з доданням до нього розрахунку вартості послуг (том 2, а.с. 9-10).

Управління з питань надзвичайних ситуацій Луганської ОДА надало позивачу таку гарантію (лист за вих. №01-02/217 від 18.04.07 року) (том 1, а.с. 112).

Таким чином, позивач та 2-й відповідач, узгодивши предмет договору, період використання задіяного за договором обладнання та вартість послуг, отриманих шляхом використання останнього, - у спрощений спосіб уклали договір про надання послуг зв’язку (радіорелейного зв’язку) позивачем –на користь 2-го відповідача шляхом залучення до участі у вищезгаданих зборах двох радіорелейних станцій Р-405МЕ, обладнаних на базі автомашин ГАЗ-66, державні номерні знаки 053-93 АР та 053-95 АР.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦКУ).

          Договір є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦКУ).

          З обставин даної справи вбачається, що сторони досягли згоди щодо предмету договору, його ціни, та терміну дії.

          Як сказано у частині 1 ст. 639 ЦКУ, договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

          Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Згідно частині 1 ст. 640 ЦКУ, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

          Наявними у справі доказами підтверджено факт спрямування позивачем на адресу 2-го відповідача пропозиції укласти договір, на яку 2-й відповідач надав згоду, - тобто з цього моменту між позивачем та 2-м відповідачем виникла низка прав та зобов’язань.

          Отримавши підтвердження з боку 2-го відповідача на пропозицію про укладення договору, позивач зі свого боку повністю виконав його умови, надавши 2-му відповідачу на термін з 19 по 20 квітня 2007 року включно засоби забезпечення радіорелейного зв’язку, а 2-й відповідач прийняв ці засоби та скористався їх технічними можливостями для вирішення поставлених перед ним задач.

          Таким чином, обидві сторони повністю виконали умови договору, укладеного між ними у спрощений спосіб.

          Надаючи далі правову оцінку діям сторін, суд виходить з наступного.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ст.509 ЦКУ).

          Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання.

          Згідно ст. 530 Цивільного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

          За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Отримавши надані послуги, споживач (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

          Однак він у вказаний термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

          Таким чином, з боку 2-го відповідача має місце порушення зобов’язання.

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Відповідно до п. 3 статті 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - сплата неустойки.

          Як встановлено частинами 1 та 2 статті 614 ЦКУ, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

          Частинами 1-3 статті 623 Цивільного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.           Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.                      Відповідно до ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.           2-й відповідач вимоги позивача не спростував.

          Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України.

Оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги до 2-го відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд не вбачає підстав для стягнення боргу з 1-го відповідача.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на 2-го відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги закону та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525-527,530, 610-612, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, керуючись ч. 3 ст.22,ст.ст.32-34,43-45,47-1,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Управління з питань надзвичайних ситуацій Луганської обласної державної адміністрації, ідентифікаційний код 14372998, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. 50 років утворення СРСР, 63, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18) в особі Філії спеціалізованого електрозв’язку, ідентифікаційний код 26549551, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Нижній Вал, 49-а, - заборгованість за послуги спеціалізованого електрозв’язку у сумі 3067 (три тисячі шістдесят сім) грн. 22 коп., інфляційні нарахування у сумі 33 (тридцять три) грн. 74 коп., 3% річних у сумі 30 (тридцять) грн. 67 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 19.01.2010 року за згодою представників сторін та третьої особи оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено та підписано у повному обсязі – 22 січня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа