Рішення № 76418672, 30.05.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5368/17

2/296/519/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участі секретаря судового засідання Галіцької А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Авіа" про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

7 липня 2017 року до Корольовського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_1 із вказаним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Авіа" на його користь середній заробіток з 20 травня 2014 року по день ухвалення судом рішення,за час затримки проведення повного розрахунку та у зв’язку із не поверненням трудової книжки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він працював у ТОВ "Житомир-Авіа" на посаді старшого охоронця. 18 квітня 2013 року його було звільнено із займаної посади без видачі трудової книжки і розрахунку при звільненні. У зв’язку з чим, 30 січня 2014 року він звернувся до суду із відповідним позовом про зобов’язання ТОВ "Житомир-Авіа" - здійснити розрахунок із заборгованості по заробітні платі; суми компенсації, що підлягає виплаті за весь період затримки видачі трудової книжки; суми вихідної допомоги; суми середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати; внести запис до трудової книжки про звільнення із займаної посади за п.3 ст. 8 КЗпП України; видати трудову книжку та наказ про звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішеннями Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2014 і 14 квітня 2017 у справі № 296/877/14-ц, які набрали законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. Станом на 07.07.2017 зазначені рішення суду не виконанні і позивач не погоджуючись із вказаними діями відповідача звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 12 липня 2017 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та призначено судове засідання у справі.

На підставі норми пункту 9 частини 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України від 18.03.2004 № 1618-IV у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу (15.12.2017), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з положеннями процесуального закону, справи, які виникають з трудових відносин, визнаються малозначними і розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, як передбачено ч.4 ст.19 ЦПК України.

Встановивши, що з матеріалів справи вбачається наявність трудового спору, та врахувавши пункти 1-8 ч.3 ст.274 ЦПК України, при вирішенні питання визначення порядку розгляду позовного провадження, вбачається можливість розгляду справи у спрощеному порядку за участі сторін (їх представників) у справі.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі з підстав наведених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав зазначивши, що рішення суду у справі № 296/877/14-ц перебувають на вгинанні у ДВС і товариство по мірі своїх фінансових можливостей щомісячно виплачує позивачу суму боргу.

Суд, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Сторони перебували у трудових відносинах, а саме позивач працював у ТОВ "Житомир-Авіа" на посаді старшого охоронця. 18 квітня 2013 року його було звільнено із займаної посади без видачі трудової книжки і розрахунку при звільненні.

30 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним позовом і рішеннями Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2014 і 14 квітня 2017 у справі № 296/877/14-ц, які набрали законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. З ТОВ "Житомир-Авіа" стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 18.04.2013 по 20.05.2018 у розмірі 15 401,92 грн. та зобов’язано ТОВ "Житомир-Авіа" здійснити розрахунок із заборгованості по заробітні платі позивача; суми компенсації, що підлягає виплаті за весь період затримки видачі трудової книжки; суми вихідної допомоги; суми середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати; внести запис до трудової книжки про звільнення із займаної посади за п.3 ст. 8 КЗпП України; видати трудову книжку та наказ про звільнення.

Згідно наданого Корольовським відділом державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області повідомлення за № 15350 від 10.04.2018 вбачається, що у ДВС знаходиться на виконанні виконавчий лист № 296/877/14-ц від 23.06.2017 і станом на 10.04.2018 з ТОВ «Житомир-Авіа» на користь ОСОБА_1 стягнуто 8 036,17 грн. Залишок боргу становить 7 365,75 грн.

Актом від 25.05.2018, затвердженим директором ТОВ «Житомир-Авіа» (а. с. 48), підтверджується факт не виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2014 року в частині видачі трудової книжки та наказу про звільнення позивача ТОВ «Житомир-Авіа».

Отже, зазначені рішення суду не виконанні у повному обсязі.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.47 КЗ п ПУ, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Частиною 5 ст.235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Питання пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються, зокрема, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі Інструкція).

Згідно з п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

Відповідно до положень п.4.1 Інструкції, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 вказаної статті Кодексу).

Статтею 82 ЦПК України визначено випадки, у яких сторона звільняється від доказування обставин, на які посилається. Так, згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, за ч.5 вказаної статті Кодексу, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно судом встановлено, що трудові відносини між сторонами фактично не припинялися і товариство не видало трудової книжки.

Таким чином з метою дотримання позивачем вимог Правил внутрішнього розпорядку, відповідач повинен був видати трудову книжку.

Разом з тим, доказів дотримання вимог трудового законодавства стороною відповідача подано не було.

Таким чином, обставини, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві є доведеними та обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в зв’язку із затримкою видачі трудової книжкипідлягають задоволенню.

Згідно довідки про отриману заробітну плату позивача за останні шість місяців роботи вбачається, що середній заробіток ОСОБА_1 (а. с. 9) за останні два місці роботи становить 25,167 грн. в день. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу з 20.05.2018 по 30.05.2018 за 1 009 днів у сумі 25 393,54.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст.ст.8, 43, 129 Конституції України, ст.ст.1-16, 23 Цивільного кодексу України, ст.ст.47, 48, 235 Кодексу законів про працю України, ст.ст.1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Авіа" на користь ОСОБА_1 25 393 (двадцять п’ять тисяч триста дев’яносто три) грн. 54 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Авіа" в дохід державного бюджету України 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. П. Сингаївський