Постанова № 76418012, 12.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1954/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2018р. (суддя Шаповал М.М., м.Суми, повний текст рішення складено 25.06.2018 р.) по справі № 818/1954/18

за позовом ОСОБА_1

до Гарбузівської сільської ради Лебединського району Сумської області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гарбузівської сільської ради Лебединського району Сумської області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на питання його заяви від 11.11.2017 року № 572 та відмови в задоволенні запиту;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву від 11.11.2017 № 572 відповідно до закону.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року по справі №818/1954/18 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Гарбузівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року по справі №818/1954/18, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, а саме: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на питання його заяви від 11.11.2017 року № 572 та відмови в задоволенні запиту; зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву від 11.11.2017 № 572 згідно закону; стягнути з відповідача сплачений судовий збір в судах першої та апеляційної інстанціях; розглянути справу у його відсутність.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що 11.11.2017 року він звернувся до Гарбузівського сільського голови із заявою. Стверджує, що в листі від 20.11.2017 №02-25/521 надана відповідь, що не містила інформації запитуваної в пунктах 1 та 2 заяви. Вважає, що відповідач порушив його право на інформацію, передбачене статтею 40 Конституції України та не виконав вимог ст.ст.15, 19 Закону України "Про звернення громадян", оскільки не вирішив питання по суті та не надав відповіді, як того вимагає закон. Вказав на необхідність стягнути з відповідача судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції. Враховуючи доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, а його позовні вимоги - задоволенню.

У надісланих поясненнях на відзив відповідача, з викладених підстав, вказав на протиправну бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах, оскільки на його запит була надана недостовірна інформація, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що Гарбузівська сільська рада в повному обсязі надала відповідь на питання заяви від 11.11.2017 року № 572. Враховуючи надані у відзиві пояснення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, судові витрати покласти на позивача.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови Гарбузівського сільської ради Тучі В.М. з заявою № 572 (а.с. 5), в якій просив надати відповідь на такі питання:

1. Повідомити чи внесли особистий вклад в загальні результати роботи у червні, липні та серпні 2017 року секретар, землевпорядник сільської ради та повідомити чим це підтверджується.

2. Якщо так, просить назвати та перерахувати всі конкретні дії та роботи, відмінні від виконання ними посадових обов'язків (понад виконання посадових обов'язків), виконані ними у зазначені місяці, тобто дії і роботи за які було здійснено преміювання, в тому числі "особовий вклад" в загальні результати роботи, назвати і надати копію розпорядження сільського голови чи іншого документу, який містить відомості про виконані секретарем і землевпорядником роботи за які їх саме преміювали.

Листом від 20.11.2017 року № 02-20/521 (а.с. 6) сільський голова Гарбузівського сільської ради надав позивачу відповідь на питання, вказані у заяві позивача від 11.11.2017 року № 572.

Зокрема, в листі зазначено: "Посадові особи сільської ради, а саме: секретар сільської ради та спеціаліст - землевпорядник у червні, липні та серпні 2017 року працювали згідно посадових обов'язків. Дії та роботи, відмінні від посадових обов'язків посадові особи не виконували. Потреби в виконанні особливих завдань не було. Премії вищевказаним працівникам було встановлено згідно положення про преміювання працівників сільської ради, затверджене рішенням 10 сесії 7 скликання від 23.12.2016 "Про оплату праці працівників апарату виконавчого комітету Гарбузівської сільської ради". Нормативними актами, якими керується сільська рада, складання переліку виконаних робіт працівниками сільської ради не передбачено".

Однак, позивач стверджує, що відповідач не надав обґрунтованої та повної відповіді, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 була розглянута відповідачем у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян", відповідь на неї надана у встановленому порядку та у встановлені строки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статей 5, 7 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Питання практичної реалізації громадянами права на звернення врегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено право громадян України звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У силу положень статті 3 Закону України "Про звернення громадян", під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

При цьому, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 5 вищевказаного Закону встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

У відповідності до ч.7 ст.5 Закону України "Про звернення громадян" у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.

Положеннями статті 15 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Матеріалами справи підтверджено, що на заяву ОСОБА_1 від 11.11.2017 року № 572, відповідачем було направлено лист від 20.11.2017 року № 02-20/521, яким надано відповідь на питання, порушені позивачем у зазначеній заяві.

Дослідивши вказану відповідь від 20.11.2017 року колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розгляді викладених позивачем 1 та 2 питань відповідачем дотримано вимоги ст. 19, ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", відповідь надана у встановленому Законом порядку та у встановлені строки.

Крім того, аналізуючи надану в листі від 20.11.2017 року № 02-20/5211 інформацію, колегія суддів відхиляє доводи позивача про ненадання відповідачем відповіді на всі поставлені питання його заяви.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач в позовній заяві просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилась саме в ненаданні відповіді на вищезазначені питання звернення від 11.11.2017 року № 572, однак матеріалами справи встановлено, що така відповідь була надана позивачеві у встановлений Законом строк, з урахуванням змісту звернення, а тому колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не було допущено бездіяльності та порушень прав позивача на надання йому відповіді в порядку згідно з Законом України "Про звернення громадян".

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

З приводу вимог апелянта про стягнення з відповідача судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанціях колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року по справі № 818/1954/18 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 і підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не встановлено, отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для здійснення перерозподілу судових витрат та стягнення з відповідача судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанціях.

Керуючись ч.4 ст.241, ч. 1 ст. 242 КАС України, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 818/1954/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.А. Спаскін