Постанова № 76417725, 03.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17996/17 Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Провадження № 22-ц/773/921/18 Категорія: 30 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів Федонюк С.Ю., Осіпука В.В.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Панасюка О.В.,

представника третьої особи - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Волинського обласного військового комісаріату, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника відповідача Волинського обласного військового комісаріату Рибалко Дмитра Миколайовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Волинського обласного військового комісаріату про відшкодування матеріальної та моральної шкоди обґрунтовуючи його тим, що наказом військового комісара Волинського ОВК від 28 березня 2017 року № 82-од на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність та позбавлення премії в розмірі 7282,90 грн. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року вказаний наказ визнаний протиправним та скасованим.

Позивач зазначає, що відповідач досі не повернув йому 7282,90 грн. премії, яку він втратив унаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також 640,00 грн. судового збору, який присуджений йому постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року. У зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, позивач змушений був брати кредит. Вважає вказані кошти у загальному розмірі 8834,90 грн. матеріальною шкодою, яку просить суд стягнути з відповідача. Крім того зазначає, що зазнав моральної шкоди у вигляді душевних страждань, яких він зазнав у зв'язку з тим, що його багатодітну сім'ю позбавили коштів на які вони дуже розраховували, у зв'язку з чим він змушений був брати кредит, за який наразі сплачує проценти. Моральну шкоду позивач оцінює в 50000,00 грн., які просить суд стягнути з відповідача.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з Волинського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 1 500,00 гривень.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача Волинського обласного військового комісаріату Рибалко Д.М., покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати це рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

03 вересня 2018 року позивачем до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що оскаржуване рішення постановлено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача Волинського обласного військового комісаріату Панасюк О.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 при вирішенні справи покладалась на погляд суду щодо задоволення апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом військового комісара Волинського ОВК від 21.06.2016 № 157 на підставі витягу з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 26.04.2016 № 350, припису військового комісара Володимир-Волинського ОРВК від 17.06.2016 №48, старшого лейтенанта ОСОБА_2, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 02.06.2016 № 510 прийнятого на військову службу за контрактом та призначеного на посаду офіцера мобілізаційного відділення Володимир-Волинського об'єднаного районного військового комісаріату Волинської області, з 21.06.2016 зараховано до списків особового складу Володимир-Волинського районного військового комісаріату на всі види забезпечення.

Відповідно пунктів 31.5 та 31.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 (із змінами), наказом військового комісара Волинського ОВК позивача позбавлено премії у повному розмірі за березень 2017 року.

Позивач звертався в суд з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправними дії Волинського ОВК та скасувати наказ від 28.03.2017 № 82-од, а також повернути йому гарантовані державою кошти у розмірі 7282,90 грн. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Волинського обласного військового комісаріату від 28.03.2017 № 82-од "Про результати проведення розслідування по факту грубого порушення громадського порядку старшим лейтенантом ОСОБА_2". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного військового комісаріату сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Таким чином, задовольняючи позов частково суд першої інстанції правильно виходив з того, що відсутні підстави вважати суму невиплаченої премії позивачу у розмірі 7 282,90 грн. як матеріальну шкоду в розумінні статті 22 ЦК України, а отже відсутні будь-які підстави для стягнення цієї суми, як завданої майнової шкоди, а також, що сума в розмірі 640 грн. не є шкодою у розумінні статті 22 ЦК України, а є сумою компенсованих позивачу судових витрат, які вже стягнуті на користь позивача судовим рішенням, яке набрало законної сили та оскільки неправомірність дій відповідача, щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, позивач - має право на компенсацію понесеної моральної шкоди в розмірі 1500грн.

Крім того, як встановлено апеляційним судом, з пояснень учасників справи, сума премії, якої був позбавлений позивач за березень 2017 року виплачена відповідачем позивачу в грудні 2017 року.

Разом з тим, рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування майнової шкоди не оскаржується сторонами, а тому не переглядається судом апеляційної інстанції в цій частині.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Апеляційний суд, погоджується з висновком що внаслідок неправомірного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, він міг зазнати душевних страждань, що полягає, зокрема, у принижені його честі та гідності як офіцера Збройних Сил України у тому числі під час доведення скасованого судом наказу на зборах осіб офіцерського складу Володимир-Волинського ОРВК.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд взяв до уваги роз'яснення викладені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якої розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Покликання в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для стягнення моральної шкоди, а також завищення її розміру не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Неправомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності встановлено постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі № 803/494/17, яка набрала законної сили.

Визначаючи розмір належної до компенсації моральної шкоди суд виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості, ступінь зниження ділової репутації під час доведення оспорюваного наказу на зборах осіб офіцерського складу Володимир-Волинського ОРВК, час та зусилля, що були необхідні для відновлення попереднього стану, суд правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1 500 грн..

Крім того, з пояснень представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 встановлено, що оскаржуване в цій частині рішення суду першої інстанції вже виконано, вказана сума коштів перерахована позивачу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду, були предметом розгляду в суді першої інстанції і не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Волинського обласного військового комісаріату Рибалко Дмитра Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді