Постанова № 76417556, 12.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5579/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Черевик Є.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 12.06.2018р., постановлену за наслідками провадження за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої пенсії за вислугою років (суддя суду І інстанції: ОСОБА_3, час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 29 хв. 12.06.2018р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 12.06.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою суду від 12.06.2018р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в справі № 464/8519/15-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої пенсії за вислугою років (Т.2, а.с.74-77).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив заявник (позивач) ОСОБА_2, який у апеляційній скарзі просить винесену судом ухвалу від 12.06.2018р. скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права (застосування закону, який не підлягає застосуванню) та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами (Т.2, а.с.81-89).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судами різних інстанцій відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ГУ ПФ України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої пенсії за вислугою років. Разом з тим, 28.02.2018р. ухвалено рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 у справі № 1-6/2018, яким визнано неконституційними положення абз.1 пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу /ПК/ України, якими передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податків з ПФ України чи з бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел. Вказане рішення Конституційного Суду України підлягає застосуванню судами без жодних обмежень на підставі норм Конституції України, що мають пряму дію.

Окрім цього, судом невірно застосовано строки в розглядуваній справі, оскільки приписами ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено стягнення нарахованих, але не виплачених з вини пенсійного органу, пенсій без обмеження будь-якими строками.

Відповідачем ГУ ПФ України у Львівській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необгрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, ухвалив законне і справедливе судове рішення, яке також відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ (Т.2, а.с.106-111).

Під час розгляду справи колегія суддів ухвалила відхилити клопотання апелянта від 11.09.2018р. про відкладення апеляційного розгляду справи через його лікування в м.Києві (а.с.114) за безпідставністю, оскільки позивач був завчасно повідомлений про час та місце апеляційного розгляду справи (10.08.2018р. - а.с.104); до клопотання не долучено будь-яких доказів перебування на такому лікуванні, виїзду в м.Київ тощо.

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно установлено судом першої інстанції, 19.10.2015р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача Управління ПФ України в Галицькому районі м.Львова (правонаступником якого є ГУ ПФ України у Львівській обл. - Т.2, а.с.199-223) щодо донарахування і доплати пенсії за період з 01.06.2014р. по 31.10.2015р. у розмірі 52514 грн. 76 коп. відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»; стягнути на його користь з відповідача недоплачену щомісячну пенсію за вислугою років за період з 01.06.2014р. по 31.10.2015р. у розмірі 52514 грн. 76 коп.; провести індексацію втрачених доходів у зв'язку із затримкою виплати (Т.1, а.с.2-5, 21-25).

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішення відповідача про оподаткування його пенсії суперечить нормам Конституції України і призводить до обмеження його соціальних прав та інтересів.

Ухвалою суду від 15.01.2016р. заявлений позов залишено без розгляду в частині позовних вимог з 01.06.2014р. до 19.04.2015р. через пропуск строку звернення до суду без поважних причин (Т.1, а.с.74).

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 15.01.2016р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016р., у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.1, а.с.85-88, 150-153).

Відповідно до ухвали ВАС України від 27.04.2016р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 15.01.2016р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016р. (Т.2, а.с.3-4).

Позиція судових органів полягала у відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесені зміни до ПК України щодо оподаткування пенсій (із урахуванням Закону України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи». Також підрозділом 16-1 Перехідних положень ПК України встановлено військовий збір. На підставі вказаних законодавчих органів пенсія позивача підлягала оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, що призвело до зменшення її розміру.

Оскільки вказані акти не були визнані неконституційними, були чинними на момент розглядуваних правовідносин, а тому пенсійний орган діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами.

21.03.2018р. заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами на підставі п.1 ч.5 ст.361 КАС України, в якій просив переглянути судові рішення та заявлений позов задовольнити у повному обсязі за період з 01.07.2014р. до 28.02.2018р. (Т.1, а.с.166-169).

Вимоги поданої заяви обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2018 у справі № 1-6/2018 визнано неконституційними положення абз.1 пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України, якими передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податків з ПФ України чи з бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що визнані неконституційними положення абз.1 пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК втрачаються свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто, з 27.02.2018р. Скасування чи зміна нормативно-правового акта, на якому ґрунтувалося судове рішення, може вважатися виключною обставиною у розумінні ст.361 КАС України лише за умови, що в акті, яким скасовано чи змінений попередній, зазначено про надання йому зворотної сили.

Також заявник у поданій заяві фактично вийшов за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, що переглядається (зокрема, в частині вимог з 01.07.2014р. по 19.04.2015р., з 01.11.2015р. до 28.02.2018р.).

Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами колегія суддів у межах доводів апеляційної скарги вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відповідно до приписів ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п.1 ч.5 ст.361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

27.02.2018р. Конституційний Суд України ухвалив рішення № 1-р/2018, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення абз.1 пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України, якими передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з ПФ України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Нормами ч.2 ст.152 Конституції України та ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27.02.2018р. положення абз.1 пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України визнані неконституційними, останні втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Із змісту наведеного слідує, що дія положень абз.1 пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України втратила чинність з 27.02.2018р., при цьому така не має зворотної сили.

Починаючи з 01.03.2018р., орган ПФ України припинив стягнення податків з пенсії позивача, що сторонами не оспорюється.

Враховуючи, що на час ухвалення постанови Сихівського районного суду м.Львова від 15.01.2016р. положення абз.1 пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України були чинними, останні втратили чинність лише з 27.02.2018р., тому правові підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами є відсутніми.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка наведена у рішенні від 19.02.2009р. у справі «Христов проти України», згідно якої право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Окрім цього, відповідно до вимог ч.6 ст.361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або відмінні підстави позову.

Із змісту вищевказаних вимог слідує, що фактично судами розглядалися вимоги позивача про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої пенсії за вислугою років за період з 20.04.2015р. по 31.10.2015р.

Разом з тим, у поданій заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами заявник зазначає вимоги про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої пенсії за вислугою років за період з 01.07.2014р. по 28.02.2018р.

Звідси, заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами містить додаткові вимоги (зокрема, з 01.07.2014р. по 19.04.2015р., з 01.11.2015р. до 28.02.2018р.), які не були предметом розгляду при ухвалені судового рішення, яке переглядається.

Наведені обставини є визначальними при вирішенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, через що решта доводів сторін не носять принципового характеру.

Захист власності передбачений ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р.). Положеннями цієї статті передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ці положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначене вище узгоджується з висновком Верховного Суду про застосування таких норм права, наведеного в постанові від 22.05.2018р. у справі № 755/3939/15-а (К/9901/1250/18).

Таким чином, наведені апелянтом обставини не можна вважати виключними обставинами, а доводи апеляційної скарги в іншій частині на правомірність винесеної ухвали не впливають та висновків суду не спростовують.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції підставно і обґрунтовано прийняв рішення про залишення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами без задоволення, постановлена ухвала суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків останньої, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ОСОБА_2

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329, 369 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 12.06.2018р., постановлену за наслідками провадження за виключними обставинами в адміністративній справі № 464/8519/15-а залишити без задоволення, а вказане судове рішення - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_2.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська М. В. Костів Дата складення повного судового рішення: 13.09.2018р.