Постанова № 76417457, 13.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1852/18 Головуючий у І інстанції - Клопот С.Л.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Літвіної Н.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить скасувати рішення Міністерства оборони України від 23 березня 2018 року № 31 пункт 26, виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2; зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити, ОСОБА_2, одноразову грошову допомогу, у відповідності до Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, станом на день встановлення інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова Відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, у відповідності до Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, суперечить вимогам цього порядку та порушує його права.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Позивачу з 17.05.2016 року встановлено 2 група інвалідності, за період з моменту отримання інвалідності Міністерством оборони України жодних грошових виплат здійснено не було, попередніх одноразових нарахувань та процентів в зв'язку з втратою працездатності не отримував. Крім того, апелянт зазначає, що має право на отримання грошової допомоги внаслідок захворювання або нещасного випадку, які мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.

Міністерство оборони України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 листопада 2017 року Новозаводським районним судом м. Чернігова була прийнята постанова по справі № 751/4414/17-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Чернігівського обласного військового комісаріату щодо не направлення до Міністерства оборони України заяви ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю.

Зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат направити на адресу Міністерства оборони України заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю з доданими документами та висновком щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Як вбачається з тексту постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова була по справі №751/4414/17-а від 22 листопада 2017 року, відповідно до військового квітка НУ № 8945129, виданого Чернігівським ОМВК Чернігівської області, ОСОБА_2 з 1986 року по 1988 року, проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан.

30 березня 1988 року під час проходження служби в Республіці Афганістан, отримав мінно-вибухову контузію з закритою черепно-мозковою травмою, що підтверджено архівною довідкою військово-медичного музею МО РФ.

Відповідно до рішення МСЕК від 18 липня 2007 року ОСОБА_2 встановлена 3 група інвалідності вперше, в зв'язку із отриманням контузії, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в Афганістані, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК №146655 серії МСЕ-ЧНВ від 18 липня 2007 року, з терміном чергового переогляду 18 липня 2010.

Рішенням МСЕК від 15 липня 2010, Позивачу повторно встановлена 3 група інвалідності, в зв'язку із отриманням контузії, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в Афганістані, що підтверджується відповідною довідкою МСЕ № 339990 від 15 липня 2010 року.

12 липня 2012 року рішенням МСЕК підтверджено встановлення 3 групи інвалідності ОСОБА_2, у зв'язку із отриманням контузії, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в Афганістані, що підтверджується відповідною довідкою МСЕ № 0463600 від 12 липня 2012 року.

04 липня 2013 року встановлено 3 групу інвалідності безтерміново, що підтверджено довідкою МСЕК серія АВ № 0111405 від 04 липня 2013 року.

17 травня 2016 року Позивачу, встановлена 2 група інвалідності; причина інвалідності - поранення та травма отримана при виконанні обов'язків військової служби при виконанні інтеробов'язку, безтерміново.

За період з моменту отримання інвалідності Міністерством оборони України жодних грошових виплат ОСОБА_2 здійснено не було, попередніх одноразових нарахувань та процентів в зв'язку з втратою працездатності не отримував.

Протоколом № 31 від 23 березня 2018 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги старшому сержанту в запасі ОСОБА_2 на підставі того, що інвалідність встановлено понад 3-місячний термін. Також , група інвалідності змінено понад дворічний термін.

Відмовляючи у задоволенні вказаного адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Порядок № 499 фактично ставить обов'язковою умовою для призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової служби підтвердження настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби. У зв'язку з тим, що пораненням, контузією пов'язаними з виконанням обов'язків строкової служби, а інвалідність було встановлено через більш ніж 30 років з моменту звільнення зі служби то підстав для призначення Відповідачем виплати позивачу одноразової грошової допомоги не було.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, що діє на даний час, передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, 'чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2статті цього Закону).

Пунктом 2 Поряду призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок 975), яка набрала законної сили з 24.01.2014, встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499. Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007р. №1331: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, датою з якої виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у розмірах, що встановлені статтями 16, 16-2 Закону України "Що соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 року № 5040-VІ та відповідно до Порядку № 975 є момент встановлення такої інвалідності в період дії таких актів. Особи, допомога яким не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто на день встановлення такої інвалідності.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 липня 2007 року Позивачу під час первинного огляду було встановлено ІІІ групу інвалідності в зв'язку із пораненням, контузією пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК серії ЧНВ № 146655 від 19 липня 2007 року.

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовця у Позивача виникло з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності, а саме з 19 липня 2007 року.

На час встановлення інвалідності Позивачу діяла постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).

На даний час зазначена постанова Кабінету Міністрів України не втратила чинності.

Отже, на час подання Позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення Позивачу ІІІ інвалідності, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» № 328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, (далі - Закон №2011-ХІІ) та Порядок № 499.

Так, частинами 2 та 6 статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону № 2011-XII в редакції, чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, є розуміння видів військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XIIпроходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

За приписами ч. 4 ст. 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема: особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби; визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби; відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Тобто, законодавець розрізнив види військової служби та встановив відповідні терміни призначення інвалідності, які враховуються для виплати одноразової грошової допомоги.

Оскільки, Позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у Позивача відсутнє.

Аналогійна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 750/5074/17 (№ К/9901/44751/18).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.М. Літвіна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 13.09.2018 року.