Постанова № 76417372, 12.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя в першій інстанції: Гаврилюк В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Справа № 823/1768/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Національної поліції

в Черкаській області

про визнання дій протиправними, скасування рішення

та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції в Черкаській області (викладене у листі (письмовому повідомленні) від 31.10.2017 р. № 29/Б-9176 за підписом начальника ОСОБА_3.) щодо призначення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про Національну поліцію» у зв'язку зі встановленням йому другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 144000,00 грн.;

- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області скласти висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги в розмірі 290000,00 грн. та прийняття рішення про призначення виплати йому вказаної допомоги;

- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України «Про Національну поліцію» у зв'язку зі встановленням 2-ї групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 290000,00 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що інвалідність ним була отримана у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не в поліції, тому, на його думку, він має право на отримання грошової допомоги в розмірі, встановленому Законом України «Про міліцію» та Порядком № 850, а не Законом України «Про Національну поліцію України».

З цих та інших підстав апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, не з'явилися, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, колегія суддів ухвалила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах апеляційної скарги повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 05.01.1996 р. по 06.11.2015 р. позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 р. до 17.06.2016 р. - в поліції.

Наказом Головного управління від 17.06.2016 р. № 89 о/с капітан поліції ОСОБА_2 - інспектор Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області звільнений зі служби в поліції в запас Збройних Сил України з 17.06.2016 р. за п. 2 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 24.05.2016 р. № 144 військово-лікарська комісія державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» встановила, що захворювання ОСОБА_2 пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

25.07.2016 р. позивачу видано довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 530655, відповідно до якої йому встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, причиною інвалідності зазначено захворювання, пов'язані з проходженням служби в ОВС.

12.10.2017 р. позивач звернувся до ГУ НП в Черкаській області щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності.

31.10.2017 р. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про національну поліцію» начальником ГУ НП в Черкаській області затверджений висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 144000,00 грн.

31.10.2017 р. відповідачем прийнято наказ № 2829 про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ у розмірі 144000,00 грн. та зобов'язано управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Черкаській області здійснити необхідну виплату.

Не погоджуючись з визначеною відповідачем на підставі Закону України «Про Національну поліцію України» сумою одноразової грошової допомоги та вважаючи, що він має право на отримання такої допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було правомірно здійснено призначення позивачу одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про Національну поліцію України», чинного на час встановлення йому інвалідності, з урахуванням того, що після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ він перебував на службі в поліції.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIIІ (далі - Закон № 580-VIIІ), «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-XII (далі - Закон № 565-ХІІ), Порядком та умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 21.10.2015 р. № 850 (далі - Порядок № 850), Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 р. № 4 (далі - Порядок № 4).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

До набрання чинності Законом № 580-VIIІ, тобто до 07.11.2015 р., порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.

Відповідно до ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

У п. 5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIIІ (набрав чинності 07.11.2015 р.) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Разом з тим, за змістом п. 15 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно із ч. 2 ст. 97 Закону № 580-VIIІ порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності) поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст. 97 - 101 Закону № 580-VIIІ, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 р. № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, п. 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено пп. 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

За змістом пп. «б» п. 4. ч. 1 ст. 99 Закону № 580-VIIІ поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на осіб, які після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ проходили службу в поліції та яким встановлена інвалідність у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, поширюється спеціальний Закон № 580-VIIІ.

Таким чином, перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що аналіз вищевикладених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України «Про Національну поліцію». У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплата одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про Національну поліцію», а не Законом України «Про міліцію», оскільки підстави для її виплати виникли у позивача вже після проходження служби поліцейського.

Отже, оскільки останнім місцем служби позивача було ГУ НП в Черкаській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 4.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 р. по справі № 554/155/17 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає обов'язковому врахуванню апеляційним судом при розгляді даної справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апелянта про те, що інвалідність ним була отримана у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не в поліції, тому, на його думку, він має право на отримання грошової допомоги в розмірі, встановленому Законом України «Про міліцію» та Порядком № 850, а не Законом України «Про Національну поліцію України», є необґрунтованими з підстав, зазначених вище.

Отже, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 12 вересня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: