Рішення № 7641732, 19.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.10                                                                                 Справа № 9/3

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ

до Закритого акціонерного товариства "Лисичанський м'ясокомбінат", м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 48 979 грн. 32 коп.

в присутності представників:

від позивача –Гуртова К.В., дов. № 121 від 21.04.09,

від відповідача – не прибув,

в с т а н о в и в:

позивач, ТОВ "Луганськвода", звернувся з позовом, у якому просить стягнути з відповідача, ЗАТ "Лисичанський м'ясокомбінат", заборгованість за спожиту воду у розмірі 46 697,0 грн., пеню –1 475,12 грн., 3% річних –215,87 грн. та інфляційні нарахування –591,33 грн. за договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 16-08/1 від 01.08.08.

Відповідач, ЗАТ "Лисичанський м'ясокомбінат", звернувся до суду з клопотанням за № 09-16 від 13.01.10 про розгляд справи без участі представника та надав підписаний акт звірення розрахунків на суму основного боргу у розмірі 46697,0 грн.

В обгрунтування позову позивач, ТОВ "Луганськвода", посилається на вище згаданий договір на послуги з водопостачання та водовідведення № 16-08/1 від 01.08.08, відповідно до якого позивач зобов'язався постачати питну воду та приймати стічні води, а відповідач –своєчасно оплачувати надані йому послуги.

За період з 01.09.08 по 30.11.09 відповідачу було надано 7970 куб. м. води, що підтверджується підписаними актами водоспоживання та груп-рахунками, крім того, актом звірення розрахунків станом на 01.12.09.

Відповідно до п. 6.2 договору відповідач повинен сплачувати за надані послуги щотижня рівними частками, а остаточний розрахунок за послуги, плату за перевищення лімітів води та інше відповідач повинен здійснювати на підставі наданих позивачем рахунків чи інших платіжних документів не пізніше наступного робочого дня після їх отримання.

Відповідач розрахувався за надані послуги несвоєчасно та в неповному обсязі у розмірі 25033,0 грн., у зв'язку з чим його заборгованість складає 46 697,0 грн.

За порушення грошового зобов'язання на підставі п. 8.1 договору відповідачу нарахована пеня у розмірі 1% від простроченого платежу за кожен день прострочення, що нарахована відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та складає 1 475,12 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані 3% річних у розмірі 215,87 грн. та інфляційні втрати –591,33 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи та заперечення представників сторін, суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірний інтерес позивача полягає у стягненні з відповідача грошової суми у загальному розмірі 48979,32 грн. за отримані відповідачем послуги з водопостачання та водовідведення за відповідним договором.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у т.ч. боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на послуги з водопостачання та водовідведення № 16-08/1 від 01.08.08, відповідно до якого позивач зобов'язався постачати питну воду та приймати стічні води, а відповідач –своєчасно оплачувати надані йому послуги.

За період з 01.09.08 по 30.11.09 відповідачу було надано 7970 куб. м. води, що підтверджується підписаними актами водоспоживання та груп-рахунками, крім того, актом звірення розрахунків станом на 01.12.09.

Відповідно до п. 6.2 договору відповідач повинен сплачувати за надані послуги щотижня рівними частками, а остаточний розрахунок за послуги, плату за перевищення лімітів води та інше відповідач повинен здійснювати на підставі наданих позивачем рахунків чи інших платіжних документів не пізніше наступного робочого дня після їх отримання.

Відповідач розрахувався за надані послуги несвоєчасно та в неповному обсязі у розмірі 25033,0 грн., у зв'язку з чим його заборгованість складає 46 697,0 грн., проти чого відповідач не заперечує, підписавши відповідний акт звірення розрахунків.

Пунктом 8.1 договору передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені у розмірі 1% від простроченого платежу за кожен день прострочення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Так, статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а відповідно до ст. 3 цього Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував пеню за порушення грошового зобов'язання, виходячи з вимог наведеної норми, яка складає 1 475,12 грн. за розрахунком (а.с. 46), з яким суд погоджується.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За цією нормою позивачем правомірно нараховані 3% річних у розмірі 215,87 грн. та інфляційні нарахування –591,33 грн. згідно з розрахунком (а.с. 45, 47).

Зважаючи на те, що заявлені суми підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням судових витрат на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, ЗАТ "Лисичанський м'ясокомбінат, 93110, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Артемівська, 25, код 00443192, на користь позивача, ТОВ "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, 166, код 35554719, заборгованість за спожиту воду у розмірі 46 697,0 грн., пеню –1 475,12 грн., 3% річних –215,87 грн. та інфляційні нарахування –591,33 грн., крім того, витрати зі сплати держмита - 489,79 грн., інформаційно-технічні витрати –236,0 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 20.01.10.

Суддя                               А.Г.Ворожцов