Постанова № 76417178, 10.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4882/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.

судді Затолочний В.С.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року (суддя Димарчук Т.М.) у справі № 803/306/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» - про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Б.В. щодо не включення даних про поточний рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський», за рахунок ФГВФО в межах гарантованої суми; зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Б.В. включити інформацію про поточний рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський», за рахунок ФГВФО в межах гарантованої суми в розмірі 45000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч нормам чинного законодавства України, його не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року у справі № 803/306/18 в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, фактично, доводами позовної заяви.

Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ( вх.К-11331-18 від 30.07.2018. У відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач не є вкладником проблемного банку, адже правовідносини, які склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», не мають відношення до вкладу. Зокрема, між позивачем та ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено договір позики № 980-043-000228382 на суму 45000 грн., у зв'язку з чим взаємовідносини сторін за цим договором регулюються ст. ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики. Крім того, наказом Уповноваженої особи від 01.06.2016 №42/2 затверджені результати перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТзОВ «ІРЦ» по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 гривень, у відповідності до положень пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Враховуючи, що кошти отримувались позивачем на підставі договору позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу у розумінні чинного законодавства, а також те, що кошти, які обліковуються на рахунку позивача відображені по такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, в уповноваженої особи відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників з огляду на положення ст. 27 Закону України № 4452-VI.

Згідно частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, виходячи з наступних мотивів та міркувань.

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» 26.04.2016 укладено договір №980-043-000001968 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» з відкриттям на його ім'я поточного рахунку НОМЕР_2 для зберігання грошей клієнта і здійснення розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних документів.

26.04.2016 між ОСОБА_1 та ТзОВ «ІРЦ» укладено договір № 980-043-000228382 за типом договору «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) за яким позивач передає у власність ТзОВ «ІРЦ» кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором (45000 гривень), а останній зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором. 26.04.2016 ОСОБА_1 внесено на рахунок НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 45000 грн., які отримано ТзОВ «ІРЦ», що підтверджується платіжним дорученням № 6385127.

19.05.2016 на поточний рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», на ім'я позивача ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», на виконання взятих перед позивачем зобов'язань за договором №980-043-000001968 від 26.04.2016, перераховано грошові кошти у сумі 45000 грн., та 689, 82 грн. з призначенням платежів «Повернення коштів» та «Оплата процентів».

Відповідно до наказу тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 № 42/2 вищезазначені перекази коштів (транзакції), здійснені ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» визнано нікчемними правочинами на підставі пунктів 7, 9 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від 23.05.2016 №14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23.05.2016 №81261, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський».

Починаючи з 18.07.2016, банком розпочалися виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Листом від 04.08.2016 за № 3 Г4/30311 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» повідомила позивача про те, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТзОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 689,82 з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-043-000001968 від 26.04.2017» на рахунок НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 є нікчемним.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався із заявами до уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо включення позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду та провести йому виплату відшкодування коштів у розмірі 45000 грн.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Передумовою включення фізичної особи, яка рівняється до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу до загального реєстру вкладників неплатоспроможного банку є наявність укладеного договору з небанківською фінансовою установою через банк, що виступив повіреним за відповідним договором.

Разом з тим, з укладеного договору позики № 980-043-000228382 від 26.04.2016 вбачається, що він є двостороннім, укладеним позивачем безпосередньо з ТзОВ «ІРЦ», без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, а кошти, що вносились (отримувались) за таким договором по своїй природі не є вкладом згідно Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Окрім цього суд першої інстанції вказує, що позивач, будучи ознайомленим (повідомленим) про визнання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нікчемними правочинів, не звертався з відповідним позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача в частині визнання нікчемними транзакцій (операцій з переведення коштів) на рахунок відкритий на його ім'я.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних міркувань.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Таким чином, гарантії, які визначені вказаною нормою права, стосуються виключно вкладників банку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено поняття «вкладник», яким є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

У свою чергу, п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Таким чином, з огляду на вказану норму права, визначальною ознакою вкладу є те, що кошти - об'єкт вкладу, мають бути залучені банком. А вже спосіб залучення банком цих коштів визначається вказаною нормою права як - на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката.

19.05.2016 на поточний рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», на ім'я позивача ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», на виконання взятих перед позивачем зобов'язань за договором №980-043-000001968 від 26.04.2016, перераховано грошові кошти у сумі 45000 грн., та 689, 82 грн. з призначенням платежів «Повернення коштів» та «Оплата процентів».

У спірному випадку не можливо стверджувати про те, що кошти, які перераховані позивачу були залучені банком. З цих же підстав, не можливо визнати їх вкладом, оскільки вказані кошти поверталися позивачу як позика, отримана ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на умовах Договору. Таким чином, у спірному випадку позивачем укладено з ПАТ «Банк Михайлівський» договір банківського рахунку не з метою внесення на нього коштів на умовах банківського вкладу, а з метою перерахування через відкритий поточний рахунок у банківській установі коштів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з метою виконання умов Договору №980-043-000001968 від 26.04.2016.

Згідно із п.15 Перехідних положень Закону №4452-VІ, які набрали чинності із 19.11.2016р. на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Отже, згідно вказаної норми права до вкладу прирівняються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк. В той же час, законодавцем визначено певні вимоги до такого вкладу, а саме те, що у разі залучення коштів небанківською установою від фізичною особою через банк, такий банк повинен виступати повіреним за відповідним договором та за умови, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом.

У спірному випадку ПАТ «Банк Михайлівський», через який позивачем перераховувались кошти на користь ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», не виступав повіреним за договором, який укладено між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», у зв'язку з чим перераховані позивачем кошти через банківську установу, у відповідності до положень зазначеної норми права, не можливо визнати вкладом у розумінні вказаної норми права.

Оскільки, враховуючи положення ч.1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для набуття права на відшкодування коштів за вкладом в Банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначальним є те, що особа повинна бути вкладником банку, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції в цій частині.

Частиною 1 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на уповноважену особу Фонду гарантування покладено обов'язок забезпечити збереження активів та документації банку.

З цією метою протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду гарантування зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

За змістом частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відтак, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить імперативну норму, якою зобов'язує уповноважену особу Фонду забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що вже є нікчемними, та повідомити сторін таких договорів про їх нікчемність, а також вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Необхідність здійснювати інші дії для визнання правочину нікчемним відсутні.

Правочин є нікчемним, у зв'язку з порушенням нормативно-правових актів в момент його укладення, а не через необхідність визнавати його таким. Нікчемність правочину підлягає виявленню, а не визнанню, саме тому законодавцем у Законі і зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними, в силу приписів Закону.

Тобто, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено право уповноваженої особи Фонду виявляти нікчемні правочини, а саме ті правочини, які були проведені з порушенням норм чинного законодавства України та повідомляти сторони договору про нікчемність такого правочину.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання такого нікчемного правочину у судовому порядку недійсним не вимагається.

Нікчемним правочин є не в силу рішення уповноваженої особи Фонду та не з моменту прийняття такого рішення, а є нікчемним в силу Закону та з моменту укладення (проведення) правочину.

Окрім наведеного, на час перерахунку грошових коштів позивачу від ТзОВ «ІРЦ», постановою Правління Національного банку України заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Як наслідок, правочини, які вчинено у період заборони банку вчиняти будь-які операції є нікчемними з підстав, встановлених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як вбачається з Акту Тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 01 червня 2016 року в ході перевірки виявлено, що банком 19 травня 2016 року виконано платіжні документи товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн., при цьому фінансових можливостей Товариства, зокрема залишку коштів, недостатньо для проведення вищенаведених правочинів.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.06.2016 № 42/2 затверджені результати перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТзОВ "ІРЦ" по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1298015973, 74 гривень, у відповідності до положень пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що кошти, які обліковуються на рахунку позивача відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, а тому в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників з огляду на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» внесені зміни до пункту 15 розділу 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які набрали чинності з 19.11.2016 року, зокрема, вказано, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та не підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.243, 246, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року у справі № 803/306/18 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 12 вересня 2018 року.