Постанова № 76417143, 11.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/3471/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Металстандарт» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року, головуючий суддя - Гавдик З.В., ухвалене о 11:28 год. у м. Львові, повний текст якого складено 12.03.2018 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металстандарт» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року позивач - ТзОВ «Металстандарт» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 року за №0021141403.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що встановлене відповідачем порушення позивача було припинено 28.04.2015 року, шляхом надходження імпортованого товару на митну територію України, а згідно ч. 1 ст. 250 ГК України, річний строк на застосування до позивача пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності - сплив 27.04.2016 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Металстандарт» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) і пеня є різними поняттями, відтак враховуючи, що у ч. 2 ст. 250 ГК України ідеться власне про штрафні санкції, а не про пеню, поширення на пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності дії цієї норми є незаконними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та протиправним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.11.2017 року відповідачем проведено позапланову виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по контрактах від 18.12.2013 року №CN201312-60, від 21.12.2013 року №HJ20131221MACT, від 05.12.2014 року №GML141206. За результатами вказаної перевірки складено акт №1969/13-01-14-03/25235193.

21.11.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0021141403, яким згідно п.п. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 ПК України, та ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року, на підставі акта перевірки від 13.11.2017 року за №1969/13-01-14-03/25235193 встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року, та застосовано пеню в сумі 104 630,46 грн. за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Звернувшись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що спірне рішення прийняте з порушенням строків встановлених ч. 1 ст. 250 ГК України, відтак є протиправним і підлягає скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що аргументи наведені в адміністративному позові, не спростовують виявлені порушення контролюючим органом та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Як встановлено ст. 250 ГК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Також, згідно із ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов'язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов'язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідальність за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та застосування до позивача пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності не може здійснюватись за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 250 ГК України.

Крім цього, така правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2018 року у справі №808/2535/17.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аргументи наведені в адміністративному позові, не спростовують виявлені порушення контролюючим органом, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Металстандарт» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі №813/4702/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов М. А. Пліш

Повний текст постанови складено 13.09.2018 року.