Постанова № 76417093, 13.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 712/6380/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пироженко С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Карпушової О.В., Кузьменка В.В.,

при секретарі: Кривді В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Дрозденко Володимира Ілліча, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Дослідна станція помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Дрозденко Володимира Ілліча (далі - Відповідач, Державний інспектор Дрозденко В.І.) в якому просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову № 117-ДК/0170/По/08/01/-18 від 15.05.2018 про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 117-ДК від 10.04.2018 року Державному інспектору доручено здійснити заходи державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянкою від 11.04.2018 року № 117-ДК/238/АП/09/01-18 встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовними площами 90,90 га (80,10 га - рілля, 10,80 га - пасовища) та 110,70 га (44,60 га - рілля, 55,0 га - багаторічні насадження, 9,70 га - під господарськими шляхами і прогонами) використовуються Дослідною станцією помології ім.. Л.П. Симиренка Інституту садівництва НААН України без державної реєстрації прав.

03.05.2018 року Державним інспектором складено акт обстеження земельної ділянки №117-ДК/105/АО/10/01/-18, в якому зазначено, що на земельній ділянці площею 121,3215 га сільськогосподарського призначення державної форми власності в адміністративних межах Городищенської міської ради, за межами населеного пункту самовільно зайняті Дослідною станцією помології Інституту садівництва НААН України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі зазначеного, 03.05.2018 року відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 117-ДК/0135П/07/01/-18, в якому зазначено, що 11.04.2018 року виявлено порушення вимог земельного законодавства, що полягає у самовільному зайнятті Дослідною станцією помології Інституту садівництва НААН України земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 121,3215 га в адміністративних межах Городищенської міської ради за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідальність за вчинене правопорушення передбачено статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) та пунктом «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

В подальшому, згідно постанови № 117-ДК/0170/По/08/01/-18 від 15.05.2018, справу про адміністративне правопорушення закрито, а матеріали справи направлені до прокуратури Черкаської області (далі по тексту - оскаржувана постанова).

Позивач, вважаючи оскаржувану постанову протиправною, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що справа про адміністративне правопорушення закрита постановою від 15.05.2018, тобто, позивач до адміністративної відповідальності не притягувався, штраф передбачений ст. 53-1 КУпАП на нього не накладався, а тому у позивача були відсутні правові підстави для звернення з даним позовом до суду та оскарження постанови про закриття.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, 03.07.2018 року головним державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Черкаській області Залогою О.В. було винесено рішення щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2018 року № 117-ДК/0170По/08/01-18, а справу закрито. Вказане підтверджується копією зазначеного рішення, яке міститься в матеріалах справи (Т.1 а.с.113).

Так, у рішенні від 03.07.2018 року щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2018 року № 117-ДК/0170По/08/01-18 зазначено, що під час розгляду справи головним державним інспектором Залогою О.В. були встановлені обставини порушення вимог ст. 254 КУпАП, зокрема, щодо строку складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Статтею 244 КУпАП передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель і порядку та умов ведення насінництва та розсадництва, правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації (статті 52- 53-4, 54 - 56, 104-1,108 та 188-5) (ч.1). Від імені зазначеного органу розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, старші державні інспектори сільського господарства, державні інспектори сільського господарства.

Відповідно до частин 1-2 ст. 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом .

Щодо позовних вимог про складення протоколу про адміністративне правопорушення колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що КАС України не передбачає оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо складення протоколів про адміністративне правопорушення.

Таким чином, постанова № 117-ДК/0170/По/08/01/-18 про закриття справи від 15.05.2018 року, яка є предметом оскарження даного позову, скасована.

За встановлене адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не притягувався, штраф передбачений ст. 53-1 КУпАП на останнього не накладався.

Правовими положеннями ст. 55 Конституції України, передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Аналогічна правова позиція закріплена і в Кодексі адміністративного судочинства України.

Так, ч. 1 ст. 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, за змістом вказаних норм порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд відмовляє в позові.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

&l";...&g ; поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного висновку, що в даному випадку порушення будь-яких прав позивача, у зв'язку з прийняттям оскаржуваної постанови не встановлено.

Крім того, як вже зазначалося, оскаржувана постанова скасована 03.07.2018 під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність обставин, які б свідчили про конкретні порушення відповідачем прав, свобод та/або інтересів позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Кузьменко