Постанова № 76416894, 11.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5643/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Аліменка В.О.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року, суддя Федорчук А.Б., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут-Полімін" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут-Полімін" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкової вимоги від 01.02.2017 року №119-17 та рішення від 01.02.2017 року №37/26-57-17-01-17 про опис майна у податкову заставу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві; зобов'язати ДПІ у Святошинському районі м. Києва вилучити запис про обтяження податковою заставою майна ТОВ "Фомальгаут-Полімін" з Державного реєстру обтяжень рухомого майна; зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків ДПІ у Святошинському районі м. Києва (03115, м. Київ, вул. Верховинна,9) судові витрати в сумі 3168,00 грн. на користь ТОВ "Фомальгаут-Полімін" (03680, м. Київ, вул. Пшенична,2-а, код ЄДРПОУ 31481925).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2017 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкову вимогу №119-17 та рішення №37/26-57-17-01-17 про опис майна у податкову заставу.

На підставі зазначених рішень податковим керуючим проведено опис майна, за результатами якого складено Акт №1/26-57-17-01-30 про опис майна.

В той же день ДПІ у Святошинському районі м. Києва внесено запис про обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Підставою для прийняття податкової вимоги та рішення є винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення №0006771401 від 29.12.2016 року, яке прийняте на підставі акту перевірки № 400/26-15-14-01-02/31481925 від 16.12.2016 року.

В акті перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут-Полімін" п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ "Фомальгаут-Полімін" донараховано суму податку на додану вартість в розмірі 182355 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 91178,00 грн.

Позивач вважає, що податкова вимога та рішення про опис майна є протиправними та такими, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1); податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1).

За правилами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Також, у відповідності до пункту 3.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.2013 № 576, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1840/24372, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Таким чином, право на формування податкової вимоги виникає у контролюючого органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби-з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін» оскаржило в судовому порядку податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №0006771401 від 29.12.2016 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією позовної заяви із відміткою Окружного адміністративного суду м. Києва про отримання позову 13.02.2017 року та Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2017 року про відкриття провадження у справі №826/2349/17 за позовом ТОВ "Фомальгаут-Полімін" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006771401 від 29.12.2016 року.

На момент розгляду справи в судді першрої інстанції рішення по справі №826/2349/17 прийнято не було.

Матеріалів справи свідчать, що позивач неодноразово повідомляв податковий орган про оскарження податкового повідомлення-рішення №0006771401 від 29.12.2016 року в судовому порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлень від 23.01.2017 року за вих. №24 та від 13.02.2017 року за вих. №49, що підтверджується.

05 липня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0006771401 від 29.12.2016 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180 955 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 90 478 грн. Вказане рішення набрало законної сили, що підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року про повернення апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві, яка долучено до матеріалів справи.

Таким чином, податкове зобов'язання на, на підставі якого прийнято оскаржування рішення, є неузгодженим, тому податкова вимога від 01.02.2017 року №119-17 та рішення від 01.02.2017 року №37/26-57-17-01-17 про опис майна у податкову заставу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Святошинському районі м. Києва вилучити запис про обтяження податковою заставою майна ТОВ "Фомальгаут-Полімін" з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дана вимога не підлягає задоволенню з огляду наступне.

Згідно з п.89.8 ст.89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до п.3.2 Порядку така реєстрація здійснюється: щодо рухомого майна - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна" та наказу Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 2004 року за № 942/9541; щодо нерухомого майна - відповідно до постанов Кабінету Міністрів України: від 22 червня 2011 року № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" та від 26 жовтня 2011 року № 1141 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Отже, запис про обтяження у вигляді податкової застави вноситься до державних реєстрів прав державним реєстратором. Державний реєстратор має право вносити записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до п.2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. №830 Державний реєстр обтяжень рухомого майна (далі - Реєстр) - єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; держатель Реєстру - Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру.

Таким чином, відомості щодо публічного обтяження можуть бути виключені із Реєстру виключно посадовими особами, уповноваженими на ведення такого Реєстру.

Відповідно до приписів ст.93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Отже, п. 93.2. ст. 93 Податкового кодексу України визначено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити запис про обтяження податковою заставою майна товариства з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції помилково зазначив у мотивувальній частині, що податкова вимога від 01.02.2017 року №119-17 та рішення від 01.02.2017 року №37/26-57-17-01-17 про опис майна у податкову заставу є передчасними та задоволенню не підлягають, тоді як з мотвувальної та резолютивної частин судового рішення вбачається протилежне, оскільки фактично в мотивувальній частині рішення вже суд вже зазначив, що дані вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, із мотивувальної частини рішення вбачається, що суд надав оцінку безпідставності заявлених позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вилучити запис про обтяження податковою заставою майна товариства з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції, виключивши в мотивувальній частині абзац 8 аркушу 5 рішення, а саме: «З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновків, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання неправомірними та скасувати Податкову вимогу від 01.02.2017 року №119-17 та рішення від 01.02.2017 року №37/26-57-17-01-17 про опис майна у податкову заставу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві є передчасними, а отже не підлягають задоволенню.». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із пунктом другим частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини абзац 8 аркушу 5 рішення, а саме: «З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновків, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання неправомірними та скасувати Податкову вимогу від 01.02.2017 року №119-17 та рішення від 01.02.2017 року №37/26-57-17-01-17 про опис майна у податкову заставу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві є передчасними, а отже не підлягають задоволенню.».

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Аліменко В.О.

Повний текст виготовлено: 12 вересня 2018 року.