Рішення № 76416707, 11.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 р. № 2040/6634/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Шляхової О.М.

при секретарі судового засідання - Молчанової О.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.06.2018 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 1 966 500,00 грн. в тому числі за податковим зобов’язанням – 1 573 200,00 грн. та за штрафними санкціями – 393 300,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 23.06.2018 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір на суму 163 875,00 грн. в тому числі за податковим зобов’язанням – 131100,00 грн. та за штрафними санкціями – 32775,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 23.06.2018 року № НОМЕР_3, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.06.2018 року винесені з перевищенням службових повноважень та з порушенням положень діючого законодавства України, а саме – за відсутності факту порушення платником податків норм Податкового Кодексу України, що є підставою для їх скасування.

Ухвалою суду від 20 серпня 2018 року відкрито провадження по справі.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем через канцелярію суду направлений відзив на позов, в якому контролюючий орган проти заявлених позовних вимог заперечував. В обґрунтування своїх доводів, зокрема, зазначив, що за результатами перевірки позивача, ГУ ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.06.2018 року, якими цілком правомірно збільшена сума грошового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб, військовому збору та застосований штраф за не подання річної декларації, оскільки позивачем отримана саме безповоротна фінансова допомога, яка не була повернута, та відповідно повинна бути включена до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача, проте цього зроблено не було. А тому, відповідач вважає доводи заявленого позову безпідставними та помилковими, а позов до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2018 року відповідно таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи заявленого позову з підстав, викладених у ньому, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_4) з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, за наслідками якої складений акт від 06.06.2018 року № 2282/20-40-13-14-08/НОМЕР_4.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення позивачем абз. г) п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 1 573 200,00 грн.; п. 49.1, п. 49.2, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України – не подану декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік; п. 16 прим. 1 підрозділ 10 Розділ XX Податкового кодексу України, а саме – сум доходу не задекларована, сума збору не сплачена в розмірі 131 100,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення від 23.06.2018 року: № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 1966500,00 грн. в тому числі за податковим зобов’язанням – 1 573 200,00 грн. та за штрафними санкціями – 393 300,00 грн.; №0004031314, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір на суму 163 875,00 грн. в тому числі за податковим зобов’язанням – 131100,00 грн. та за штрафними санкціями – 32775,00 грн.; № НОМЕР_3, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2018 року, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Надаючи правову оцінку доводам позивача в обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень, суд вважає за необхідне вказати наступне.

З аналізу акту перевірки судом встановлено, що контролюючим органом встановлено порушення позивачем абз. г) п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 1 573 200,00 грн.; п. 49.1, п. 49.2, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 , п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України – не подану декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік; п. 16 прим. 1 підрозділ 10 Розділ XX Податкового кодексу України, а саме – сум доходу не задекларована, сума збору не сплачена в розмірі 131 100,00 грн.

Судом з’ясовано, що в ході перевірки контролюючим органом за результатами аналізу податкової інформації, яка була надана ФР ГУ ДФС у Харківській області встановлено, що 17.07.2015 року між громадянином України ОСОБА_3 (ПОЗИЧАЛЬНИК) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП ЗЕРНО-ІНВЕСТ» (ПОЗИКОДАВЕЦЬ) укладений договір № 1707-2Ф про надання поворотної фінансової допомоги.

За умовами вказаного договору, а саме п. 3.1 чітко визначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк до 16 липня 2016 року.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що позивач у період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року отримав на банківські рахунки фінансову допомогу від ТОВ «СП Зерно-Інвест» за договором № 1707-2Ф від 17.07.2015 року у розмірі 8 740 000 грн.

Разом з цим контролюючий орган зазначив на тому, що документального підтвердження щодо повернення платником податків ОСОБА_3 поворотної фінансової допомоги до перевірки не надано.

Крім того, в акті перевірки контролюючий орган посилається на протокол допиту свідка – директора ТОВ «СП «Зерно-Інвест» ОСОБА_4 від 09.11.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_4 зазначив, що останньому не відомо, що він являється засновником та директором ТОВ «СП «Зерно-Інвест», жодних дій, направлених на реєстрацію, купівлю-продаж підприємства він не здійснював та не надавав жодних довіреностей іншим особам. Крім того у вказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_4 жодних документів від імені ТОВ «СП Зерно-Інвест» не підписував, грошові кошти не приймав, а позивач по справі – ОСОБА_3 йому не знайомий та жодних грошових коштів від нього ОСОБА_4 не отримував.

А тому, контролюючий орган в акті перевірки зробив висновки, що позивачем ОСОБА_3 отримана саме сума безповоротної фінансової допомоги, яка, враховуючи вимоги абз. ґ) п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, повинна бути включена до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи 17.07.2015 року між громадянином України ОСОБА_3 (Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП ЗЕРНО-ІНВЕСТ» (Позикодавець) укладений договір № 1707-2Ф про надання поворотної фінансової допомоги (ас. 29-30).

Відповідно до умов п.1.1 договору визначено, що Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу (грошові кошти), а Позичальник зобов’язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 вказаного договору також передбачено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 10 000 000 грн.

Згідно умов п. 2.3 укладеного договору – загальна сума поворотної фінансової допомоги, визначена в п. 2.1, надається Позикодавцем частками, за попередньою домовленістю сторін, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.

До того ж, умовами договору від 17.07.2015 року № 1707-2Ф сторони також узгодили строки надання та повернення поворотної фінансової допомоги, а саме:

Пунктом 2.4 закріплено – поворотна фінансова допомога надається до 16 липня 2016 року. Пунктом 3.1 закріплено – поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 16 липня 2016 року.

Крім того, п. 8.1 договору зазначено, що Даний договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 16.07.2016 року, а в частині взаєморозрахунків, до їх повного здійснення.

З метою виконання умов вказаного договору позивач - ОСОБА_3 повернув надану йому поворотну фінансову допомогу у розмірі 8692305,52 грн. у строк, який визначений договором - до 16.07.2016 року (на вимогу директора ТОВ «СП ЗЕРНО-ІНВЕСТ» ОСОБА_4 суми поворотної фінансової допомоги поверталися шляхом внесення грошових коштів у касу товариства), про що свідчать наступні первинні бухгалтерські документи, надані позивачем до суду: згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 6 від 03.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 10 від 04.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 14 від 07.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 18 від 08.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 22 від 09.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 25 від 10.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 28 від 11.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 31 від 14.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 34 від 15.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 37 від 16.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 40 від 17.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 46 від 31.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 43 від 18.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 49 від 22.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 52 від 23.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 55 від 24.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 58 від 25.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 500 000,00 грн.; згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 61 від 28.03.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору про надання фінансової допомоги № 1707-2Ф від 17.07.2015 року прийнято від ОСОБА_3 – 192 305,52 грн. (а.с. 36-41).

Щодо непричетності ОСОБА_4 до діяльності ТОВ «СП Зерно-Інвест», позивачем вказано, що 02.03.2016 року між громадянином ОСОБА_3 (Продавець) та громадянином ОСОБА_4 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЗЕРНО-ІНВЕСТ», відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати Покупцеві свої корпоративні права, пропорційні його частці у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю.

02.03.2016 року складений протокол № 02/03-16 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЗЕРНО-ІНВЕСТ», за результатами загальних зборів товариства вирішили: прийняти ОСОБА_4 до складу учасників товариства; затвердити вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_3; звільнити ОСОБА_3 з посади директора з 02.03.2016 року у зв’язку із надходженням його заяви про звільнення за власним бажанням; з 03.03.2016 року призначити директором товариства ОСОБА_4.

До того ж, 02.03.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складений акт приймання-передачі документів № 02/03-16 ТОВ «СП ЗЕРНО-ІНВЕСТ».

Судом під час розгляду справи встановлено, що 02.03.2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 засвідчено справжність підпису ОСОБА_3 на заяві, в якій повідомлено про вихід зі складу учасників ТОВ «СП ЗЕРНО-ІНВЕСТ» у зв’язку із передачею всіх своїх прав учасника товариства та 100% статутного капіталу ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 02.03.2016 року, складеному у простій письмовій формі з додержанням норм чинного законодавства.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Так, згідно абз. ґ) п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України чітко визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу).

Разом з цим, п.п. 14.1.257 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає поняття «фінансової допомоги», яка надається на безповоротній або поворотній основі. Так, безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Суд зазначає, що в акті перевірки контролюючий орган самостійно підтверджує факт, що 17.07.2015 року між позивачем та ТОВ «СП Зерно-Інвест» укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги, але ж в цьому ж акті перевірки контролюючий орган безпідставно вказує, що отримана сума коштів – поворотної фінансової допомоги є безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає включенню до загального річного оподаткованого доходу, посилаючись лише на відсутність доказів повернення цієї поворотної фінансової допомоги.

До того ж, п.п. 165.1.31 п. 165.1 статті 165 Податкового Кодексу України визначено - до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи - основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Отже, суд зазначає, що в даному випадку позивач – платник податків - ОСОБА_3 отримував від ТОВ «СП Зерно-Інвест» саме поворотну фінансову допомогу згідно договору № 1707-2Ф, а тому згідно положень Податкового кодексу України така сума поворотної фінансової допомоги цілком правомірно не включена платником податків до загального місячного (річного) оподаткованого доходу такого платника, та відповідно останній зобов'язаний був подавати до контролюючого органу декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік.

Судом також достовірно встановлено на підставі наданих письмових доказів, що позивачем - ОСОБА_3 05.02.2018 року старшому слідчому з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_6 були надані для огляду оригінали та копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, які в свою чергу підтверджують факт повернення ОСОБА_3 на користь ТОВ «СП Зерно-Інвест» поворотної фінансової допомоги у розмірі у розмірі 8 692 305,52 грн. в строк до 16.07.2016 року, як це було передбачено умовами договору, а факт надання копій квитанцій до прибуткових касових ордерів підтверджується листом від 05.02.2018 року, який отримано старшим слідчим Кравцовим В.Ю.

Отже, на момент проведення перевірки позивача в строк з 21.05.2018 року по 04.06.2018 року в розпорядженні відповідача - ГУ ДФС у Харківській області перебували копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, що підтверджують факт повернення ОСОБА_3 на користь ТОВ «СП Зерно-Інвест» поворотної фінансової допомоги, але ж вказана обставина протиправно була проігнорована контролюючим органом під час проведення перевірки позивача.

Cудом також з’ясовано, що умовами договору про надання поворотної фінансової допомоги від 17.07.2015 року № 1707-2Ф, а саме п. 3.2 передбачено – повернення грошових коштів проводиться шляхом зарахування грошових коштів на особовий рахунок ТОВ «СП Зерно-Інвест» в установі банку.

Нормами діючого законодавства, а саме – ч. 1 статті 1087 ЦК України передбачено, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

А тому, оскільки позичальником за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 17.07.2015 року № 1707-2Ф є фізична особа – ОСОБА_3, який отримував ці кошти згідно до п. 2.5 договору для свої потреб, отже розрахунки за вказаним договором не пов’язані із здійсненням позивачем – фізичною особою підприємницької діяльності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне зазначити, що позивач – фізична особа - ОСОБА_3, враховуючи умови діючого законодавства мав право повертати отриману суму поворотної фінансової допомоги як на розрахунковий рахунок підприємства Позикодавця так і шляхом внесення готівки в касу підприємства, отже позивач жодним чином не порушив умови діючого законодавства України, повертаючи на вимогу директора ТОВ «СП Зерно-Інвест» ОСОБА_4 поворотну фінансову допомогу у касу підприємства, оскільки це не заборонено ст. 1087 ЦК України.

Судом також з’ясовано, що контролюючий орган зазначив, на тому, що позивачем – ОСОБА_3 у порушенні п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України не задекларована та не сплачена сума військового збору у розмірі 131 100,00 грн., з цього приводу слід вказати наступне:

Але ж, суд зазначає, що контролюючим органом категорично не враховані положення п.п. 1.7. п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, де чітко визначено - звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Таким чином, суд зауважує, що оскільки згідно п.п. 165.1.31 п. 165.1 статті 165 Податкового Кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку, тому, вказані доходи звільняються від оподаткуванням військовим збором.

Судом також з’ясовано, що ГУ ДФС у Харківській області в акті перевірки від 06.06.2018 року посилається на наявність кримінального провадження № 32016220000000129 від 11.05.2016 року, з цього приводу суд зазначає на наступному.

Відповідно до ч. 6 статті 78 КАСУ визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає на тому, що в аткі перевірки відсутня інформація щодо наявності вироку суду у вищевказаному кримінальному провадженні або наявності будь-яких інших вироків судів, які стосуються позивача по справі, під час розгляду справи у суді таких вироків також надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого у статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадової особи господарюючого суб'єкта, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та вказаним суб’єктом.

А тому суд вказує, що враховуючи встановлені обставини, а також умови укладеного договору про надання поворотної фінансової допомоги, позивачем надані до суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарської операції та її виконання, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган має надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справи. За своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийняті (вчинені) такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 23.06.2018 року № НОМЕР_1, від 23.06.2018 року № НОМЕР_2 та від 23.06.2018 року № НОМЕР_3.

Відповідачем, в силу приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, до матеріалів справи належних доказів, що спростовували б доводи позивача, порушення вимог законодавства не надані, судом таких фактів також не виявлено.

Таким чином, доказів, які б свідчили про правомірність та законність оскаржуваних рішень відповідачем до суду не надано та під час розгляду справи не долучено та не зазначено.

З врахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача буде саме скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів обґрунтованість позовних вимог, натомість - суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, правомірність оскаржуваних рішень - не доведена та не підтверджена доказами, які перевірено судом, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 133, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,–

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4; адреса: 61107, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРОПУ 39599198; 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, б. 46) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.06.2018 року № НОМЕР_1, від 23.06.2018 року № НОМЕР_2 та від 23.06.2018 року № НОМЕР_3.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4; адреса: 61107, АДРЕСА_1) сплачену суму судового збору в розмірі 8810,00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 вересня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.