Рішення № 76416425, 11.09.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року Чернігів Справа № 825/2390/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Вершняк Л.Л.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, анулювання суми податкового боргу та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати рішення № 91 від 05.04.2018 про опис майна позивача у податкову заставу, прийняте заступником начальника ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_3, та податкову вимогу відповідача від 04.04.2018 № 3061-17; анулювати суму податкового боргу позивача; зобов’язати відповідача внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем допущено протиправне та необґрунтоване нарахування пені на неіснуючий податковий борг та прийнято рішення № 91 від 05.04.2018 про опис майна у податкову заставу. Вказує, що при складанні та подачі декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік було помилково вказано суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, однак 25.03.2016 виявлену помилку було самостійно виправлено поданням уточненої декларації.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 31.07.2014 позивачу по податку на доходи фізичних осіб нараховане грошове зобов’язання в сумі 38882,26 грн. згідно податкової декларації про майновий стан і доходи № НОМЕР_1 від 29.04.2014, а зазначена сума податкового боргу погашена 25.03.2016 за рахунок податкової декларації про майновий стан і доходи № НОМЕР_2 від 25.03.2016, а тому за період з 30.10.2014 по 24.03.2016 на погашену суму нарахована пеня в сумі 14392,55 грн. Вважає, дії по нарахуванню пені є правомірними, а при винесенні податкової вимоги не вбачається порушення чинного законодавства. Також зазначає, що позовні вимоги про зобов’язання внести відповідні зміни до інтегрованої картки позивача не підлягають задоволенню, оскільки для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Щодо вимоги про анулювання суми податкового боргу позивача зазначає, що суд не наділений повноваженнями за суб’єкта владних повноважень вчиняти певні дії, як і анулювання суми податкового боргу.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, 29.04.2014 подано до податкового органу декларацію про майновий стан і доходи за 2013, згідно якої визначено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 38822,26 грн. (а.с. 17-19).

В подальшому, 25.03.2016 позивачем подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, згідно якої сума податку та/або збору, які підлягали перерахуванню до бюджету, за даними звітного (податкового) періоду, в якому виявлена помилка, зменшена на 38822,26 грн. (а.с. 20-21).

У зв’язку з поданням вказаної уточнюючої декларації відповідачем за період з 30.10.2014 по 24.03.2016 нараховано пеню в розмірі 14392,55 грн. та 04.04.2018 складено податкову вимогу № 3061-17, згідно якої відповідач вимагає сплатити борг по пені в сумі 14392,55 грн. (а.с. 14).

Крім того, 05.04.2018 заступником начальника Головного управлінням ДФС у Чернігівській області ОСОБА_3 було винесено рішення № 91 про опис майна у податкову заставу (а.с. 13).

Позивач 16.04.2018 звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на вищевказану вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, однак рішенням про результати розгляду скарги від 15.06.2018 № 8563/П/99-99-17-05-14 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні скарги, а податкову вимогу від 04.04.2018 № 3061-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 05.04.2018 № 91 залишено без змін (а.с. 23-28).

Позивач, не погоджуючись із податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункти 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України)

Згідно пункту 49.18 статті 49 Податкового Кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Абзацом першим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, об'єктом для нарахування пені стала сума зменшеного грошового зобов'язання, у зв’язку з поданням уточнюючої податкової декларації 25.03.2016, що підтверджується також даними інтегрованої картки платника податку (а.с. 53-55).

Однак, суд вважає протиправним нарахування Головним управлінням ДФС України в Чернігівській області пені з огляду на таке.

Згідно поданої 29.04.2014 до податкового органу декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік ОСОБА_1 в розділі V декларації було задекларовано суму загального річного оподаткованого доходу в розмірі 242887,57 грн. (рядок 08), суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 38822,26 грн. (рядок 09), суму податку, сплаченого платником податку самостійно на дату подання декларації в розмірі 38822,26 грн. (рядок 10) та суму податку, що підлягає сплаті до бюджету – 38822,226 грн (рядок 13.01).

Отже, позивачем одночасно в податковій декларації було зазначено як сплату суми податку на дату подання декларації так і суму податку, що підлягає сплаті до бюджету в однаковому розмірі 38822,26 грн., з чого фактично випливає подвійне оподаткування отримуваного доходу.

Вказану помилку позивачем було виправлено 25.03.2016 шляхом подання уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, в якій суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, зменшено на 38822,26 грн.

В судовому засіданні позивачем було надано суду пояснення, що рядок 13.01 декларації було заповнено помилково, а вказану суму податку було сплачено податковими агентами, про що зазначено в рядку 10 декларації.

Одночасно суду надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2013 рік, з якої вбачається сплата позивачем суми податку на доходи фізичних осіб. (а.с. 22).

Крім того, суд зауважує, що підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно з підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

Відповідно до пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що об'єктом нарахування пені, у спірних правовідносинах, можлива тільки фактична сплата суми грошового зобов'язання платником податків. Суд не приймає посилання відповідача на те, що зменшення суми грошового зобов'язання платником податків шляхом подання уточнюючої податкової декларації є такою сплатою або погашенням податкового боргу та платник податків має нести відповідальність у вигляді нарахування пені відповідно до статті 129 Податкового кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що подання уточнюючої декларації не є підставою для нарахування пені відповідно до пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Чернігівській області від 04.04.2018 № 3061-17.

Щодо рішення відповідача про опис майна у податкову заставу № 91 від 05.04.2018, то суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1, пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Відтак, виходячи з того, що оскаржувана податкова вимога винесена контролюючим органом протиправно, з урахуванням похідного характеру рішення про опис майна у податкову заставу, останнє також є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про анулювання суми податкового боргу, то суд зазначає, що в спірних правовідносинах права позивача є належним чином захищені шляхом скасування оскаржуваної вимоги, а тому така вимога позивача задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу позивача про зобов’язання відповідача внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

При цьому, суд звертає увагу на те, що права позивача в частині відображення в інтегрованій картці платника відсутності податкового боргу у зв’язку зі скасуванням вимоги від 04.04.2018 № 3061-17 на час розгляду даної справи не порушено, оскільки відповідачем на час прийняття рішення не допущено відповідної бездіяльності, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14005, РНОКПП НОМЕР_3) до Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) про визнання протиправним та скасування рішення, анулювання суми податкового боргу та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 04.04.2018 № 3061-17.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області про опис майна позивача у податкову заставу № 91 від 05.04.2018.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.09.2018.

Суддя Н.М. Баргаміна