Рішення № 76416246, 04.09.2018, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/189/18

Номер провадження 2/292/96/18

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

04 вересня 2018 року смт.Пулини

Червоноармійського районного суду Житомирської області

Суддя - Гуц О.В.

секретар судового засідання Саламатова О.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

У судовому засіданні брали участь: представник позивача ПАТ КБ "Приват Банк" Ковальчук А.В., відповідач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5.

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, мотивуючи його тим, що згідно договору б/н від 05.09.2008 року, відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Кліент дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Кліент дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.3.3. Умов та Правил надання банківських послуг.

Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов"язків Закритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", у зв"язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування Позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", про що зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ "ПриватБанк".

17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку" складає між відповідачем та Банком Договір, про що свідчить підпис ОСОБА_2 у заяві. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов"язання за вказаним договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на 30.11.2017 року має заборгованість у сумі 117000,00 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 10751,07 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 106248,93 грн.. Тому Банк просить суд постановити рішення про стягнення з відповідача на користь Банку вказану суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 05.09.2008 року та судовий збір в сумі 1762,00 грн..

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю, позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та її представник позов не визнали з підстав зазначених у відзиві на позов.

Відповідач та її представник зазначили, що відповідач свої зобов"язання перед банком виконала повністю та у строки. Вважають, що розрахунки заборгованості зазначені у позові є надуманими та не підтверджуються належними і допустими доказами. Крім того просили застосувати позовну давність відносно позову Банку.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що 05.09.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Відповідач ОСОБА_2, підписуючи заяву фактично погодилась на те, що підписана заява разом із запропонованими «Умовами та правилами надання банківських послуг», "Правилами користування платіжною карткою" та «Тарифами банку» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» .

Згідно вищевказаного договору ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом .

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов»язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач зобов»язання своєчасно не виконала та не повернула банку грошові кошти для погашення існуючої заборгованості, останній платіж нею здійснено 30.11.2015 року, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором. Відповідно до п.п.3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити) кредитний ліміт.

Згідно з п.п.6.5, 6.6 Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов"язувалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, на перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. У разі невиконання зобов"язань за Договором на вимогу банку виконати зобов"язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту і овердрафту), оплату винагороди банку. Відповідно до змісту п.п.5.7 Правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов"язань в цілому або у визначеній банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов"язків за цим договором.

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Матеріали справи не містять доказів, що між сторонами було розірвано договір у порядку, визначеному цим пунктом.

Отже, між сторонами в справі виникли та існують правовідносини щодо виконання цивільно-правових угод, а саме кредитного договору. Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обовязків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

За правилами ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як встановлено судом, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Дослідивши розрахунок заборгованості по відсотках, суд приходить до висновку, що нарахування відсотків, які підлягають стягненню, проведено з порушенням умов договору, з огляду на наступне.

Встановлено, що при підписанні договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки у розмірі 36,00 % річних на суму залишку заборгованості, що встановлено Тарифами банку.

Із розрахунку заборгованості по кредитному договору вбачається, що починаючи із 01.04.2015 року та у подальшому банк збільшував розмір відсотків за користування кредитом, який станом на день нарахування заборгованості становив вже 43,20 % річних.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст.1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, які прийняті з 10 січня 2009 року, є неправомірними.

Якщо ж умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.

Вказана позиція Верховного суду України викладена у рішеннях від 19 грудня 2012 року у справі № 6-144цс12 та від 26 вересня 2012 року у справі № 6-89цс12).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості по відсотках суперечить вимогам законодавства з огляду на нарахування відсотків на тіло кредиту та підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором.

Так, згідно зі ст.526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов"язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначені кредитним договором. Судом встановлено, що відповідачем було порушено умови, за яких нею було взято кредит, а тому вимога банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 10751,07 грн. підлягає повному задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках, суд дійшов висновку про її задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до наданого банком розрахунку, 01.04.2015 року банком збільшено процентну ставку з 36,00% до 43,20%.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №489/9289/14-ц, в разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Такий висновок наведений також у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів направлення та отримання відповідачу повідомлень про зміну відсоткової ставки. Відповідач же згоди на підвищення відсоткової ставки з 36,00% до 43,20% річних не надавала.

Банком при нарахуванні процентів застосовувались ставки, не передбачені умовами кредитного договору від 05.09.2008 року, а належних доказів повідомлення відповідача про їх зміну матеріали справи не містять. Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Кредит брався під 36,00 % річних, але банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку до 43,20 % річних. Банк просить стягнути заборгованість, де тіло кредиту 10751,07 грн., а відсотки за користування кредитом 106248,93 грн., тобто відсотки у 10 разів вищі, ніж отриманий кредит, що для суду є очевидно несправедливим. Суду не надано доказів того, що між позивачем і відповідачем існувало будь-яке узгодження зміни процентної ставки, чи будь-який інший двосторонній обмін інформацією.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які посилається, а тому суд вважає недоведеним факт узгодження між сторонами підняття процентної ставки.

Тому суд бере до уваги наданий розрахунок заборгованості за кредитом лише в частині, яка визначає відсоткову ставку розміром 36,00% на рік. Розраховано заборгованість за процентами за наступною формулою: (А1*36,00%*А2)/365 днів=Х, де А1-це тіло кредиту, А2 - кількість днів прострочення. Згідно наданого банком розрахунку наявні 3375 дні прострочення. Отже, (10751,07 грн.*36,00%*3375 дні)/365днів=35787,80 грн. Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача підлягають проценти у розмірі 35787,80 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яку суд стягує з відповідача на користь позивача, становить 46538,87 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 10751,07 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 35787,80 грн..

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_2, строк дії кредитної картки -02/17,(а.с.11), тому підстав для застосування позовної давності до вказаних позовних вимог, відповідно до ст.ст.256-258 ЦК України, не вбачається.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі (46538,87/117000,00) * 1762 = 700,86 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 141, 211, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.3,6, 11, 12, 76, 81,256-258 ,509, 526, 527, 610, 623, 625, 627, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.55 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (р/рахунок № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 05.09.2008 року в сумі 46538 (сорок шість тисяч п"ятсот тридцять вісім) грн. 87 коп. та судовий збір в сумі 700 (сімсот) грн. 86 коп..

У задоволенні решти позовних вимог відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п.15.5 та п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Червоноармійський районний суд протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 13 вересня 2018 року.

Суддя О.В.Гуц