Рішення № 76415483, 13.09.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 р. № 814/992/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, Миколаївська область,56501 до відповідача:Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, вул. Пушкінська, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 про:визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 04.04.2018 № 1,

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу визнати протиправною постанову Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області (надалі - Управління або відповідач) від 04.04.2018 про накладення штрафу в сумі 558 450 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказала на те, що відповідач не довів фактів порушення позивачем вимог трудового законодавства та прийняв рішення про накладення штрафу без урахування всіх обставин, що мали значення його прийняття. Крім того, ФОП ОСОБА_1 зауважила на неприпустимість притягнення її двічі до відповідальності (адміністративної та фінансової) за одне порушення.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 77) Управління зазначило, що направлення на проведення інспекційного відвідування позивачу було надано до початку складання акта, а не після його підписання. Оскільки позивач подала письмові пояснення та документи на їх підтвердження після складання акта, вони не були враховані під час інспекційного відвідування. Також Управління вказало, що повідомлення про призначення розгляду справи позивачу не було вручено з підстав, що не залежали від відповідача.

Позивач подала відповідь на відзив (арк. спр. 103-105), до якої зокрема додала постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.05.2018 у справі № 473/841/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (арк. спр. 109-111).

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (арк. спр. 113-115), в яких пояснив, що обставини, що свідчили про порушення позивачем вимог трудового законодавства, були встановлені не в день запланованого інспекційного відвідування (15.03.2018), а «… на підставі рейду вночі 14.03.2018 …», оскільки «… інспектором праці було прийнято рішення здійснити перевірку ФОП ОСОБА_1 на декілька годин раніше настання 15 березня 2018 року (подія перебування уповноважених осіб на території здійснення виробничої діяльності ФОП ОСОБА_1 мала місце близько 21 години 14 березня) …».

Подані позивачем 14.08.2018 докази (арк. спр. 119-126) суд не прийняв до розгляду в силу частини восьмої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 16.08.2018 в якості свідка була допитана ОСОБА_3, яка повідомила суду про те, що посадова особа Управління прибула з інспекційним відвідуванням близько 20-21 години 14.03.2018.

Викликана судом в якості свідка ОСОБА_4, яка, здійснила інспекційне відвідування позивача, заявою від 03.09.2018 (арк. спр. 146) повідомила суд про те, що вона перебуває у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з направленням від 06.03.2018 № 9 (арк. спр. 18), інспектору праці Управління ОСОБА_4 було доручено проведення з 15.03.2018 по 16.03.2018 інспекційного відвідування з питання оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_2.

Як вказано в «Акті інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю» № МК-581 від 16.03.2018 (надалі - Акт, арк. спр. 21-34), початок відвідування - 11 година 15.03.2018.

Відповідно до викладеного в Акті, позивач допустила порушення:

- частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП) - відсутні трудові договори між п'ятьма неоформленими працівниками та роботодавцем;

- частини третьої статті 24 КЗпП - п'ять осіб були допущені до роботи без укладання трудового договору;

- статті 29 КЗпП - працівники не були поінформовані під розписку про умови праці, наявність на робочому місце небезпечних і шкідливих виробничих факторів та не проінструктовані щодо правил техніки безпеки, виробничої санітарії і гігієни праці, протипожежної охорони;

- постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Підпис позивача на Акті відсутній.

16.03.2018 інспектор праці Управління внесла позивачу припис про усунення виявлених порушень № МК-581/1 (арк. спр. 37-38). У приписі зазначено, що позивач має усунути порушення до 23.03.2018.

Підпис позивача на приписі відсутній.

16.03.2018 інспектор праці Управління склала відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення (надалі - Протокол, арк. спр. 35-36), в якому вказала, що позивач порушила частину третю статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства).

Підпис позивача на Протоколі відсутній.

23.03.2018 начальник Управління, з посиланням на пункт 3 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (надалі - Порядок № 509), прийняла рішення щодо розгляду справи про накладення на позивача штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП (арк. спр. 82).

27.03.2018 Управління направило позивачу повідомлення про призначення розгляду справи на 04.04.2018 (арк. спр. 80). Повідомлення було повернуто Управлінню із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

29.03.2018 позивач подала до Управління пояснення та копії документів: 4 договорів цивільно-правового характеру (з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_9.), актів виконаних робіт, трудової книжки ОСОБА_3, повідомлення про прийняття ОСОБА_3 на роботу, податкової звітності (арк. спр. 39-52).

04.04.2018 начальник Управління склала «Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 1» (надалі - Постанова, арк. спр. 16-17), якою, на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП, наклала на позивача штраф в сумі 558 450 грн.

Постановою від 17.05.2018 у справі № 473/841/18 (надалі - Постанова суду) Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області, за результатами розгляду адміністративної справи про притягнення позивача на підставі Протоколу до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі закрив у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 509, постанову про накладення штрафу уповноважена посадова особа складає на підставі акта. Таким чином, акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення законодавства про працю.

У пункті 19 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» (надалі - Порядок № 295) вказано, що акт складається за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Як вказано вище, інспекційне відвідування позивача мало відбутися 15-16 березня 2018 року.

Матеріалами справи (відзивом, відповіддю на відзив, запереченнями на відповідь на відзив, показаннями свідка ОСОБА_3, Постановою суду) підтверджено, що інспектор праці Управління ОСОБА_4 інспекційне відвідування позивача 15-16 березня 2018 року не здійснювала. Так, у Постанові суду вказано, що «… як вбачається з пояснень самої ОСОБА_4, наданих в судовому засіданні, фактично перевірка здійснювалась 14.03.2018 року, тоді ж було складено акт. 15.03.2018 року повторно вона не відвідувала підприємство. 16.03.2018 року склала і протокол і акт, які 16 числа підписав співробітник поліції і ОСОБА_1 Співробітник поліції - свідок ОСОБА_8 також в судовому засіданні підтвердив, що дійсно перевірка проводилась 14.03.2018 року …».

Відповідно, Акт не є належним та допустимим доказом порушення позивачем вимог трудового законодавства.

Крім того, в результаті незаконних дій посадової особи Управління, позивач (з урахуванням її відсутності 14.03.2018 за місцем здійснення підприємницької діяльності) була позбавлена можливості реалізувати права, що надані їй пунктом 14 Порядку № 295, зокрема: право перевірки в інспектора праці наявності службового посвідчення; право не допустити до проведення до інспекційного відвідування; право подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником; перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов'язки; вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; отримувати консультативну допомогу від інспектора праві з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.

Згідно з частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, законодавством встановлена як адміністративна, так і фінансова відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за одне порушення - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Як вказано у частині шостій статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У Постанові суду зазначено про відсутність в діях ФОП ОСОБА_1 об'єктивної сторони діяння, передбаченого частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що Постанова відповідача є протиправною, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 139, 194, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Миколаївська область, 56501, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області (вул. Пушкінська, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 03190811) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати «Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 1», що була складена 04.04.2018 начальником Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області (вул. Пушкінська, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 03190811) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Миколаївська область, 56501, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 5 584,50 грн., сплачений платіжним дорученням від 11.05.2018 № 21.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна