Рішення № 76415353, 13.09.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 вересня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2184/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з січня 2018 року по травень 2018 року;

- зобов'язати відповідача здійснити виплату пенсії за період з січня по травень 2018 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 січня 2018 року він звернувся до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком вперше і надав всі необхідні документи. В порушення п.5 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в подальшому Закон), тривалий час йому не повідомляли про рішення, прийняте щодо призначення пенсії.

Проте у червні місяці 2018 року позивач отримав пенсію тільки за поточний місяць, вважає, що затримка у нарахуванні та виплаті пенсії виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем покладених на нього Законом функцій. Крім того, в порушення ч.4 ст. 44 Закону позивачу не було видане пенсійне посвідчення. 26.06.2018 позивач направив відповідачу заяву з вимогою про виплату суми пенсії, нарахованої за період з січня по травень 2018 року включно, відповідно до ч.2 ст.46 Закону. Листом від 05.07.2018 № 143/Р-14 Старобільське ОУПФУ Луганської області повідомило позивача, що дійсно з 25.01.2018 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Старобільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України, як отримувач пенсії за віком. Проте, на підставі п.15 Порядку призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 в редакції постанови КМУ від 25.04.2018, пенсія, за період з січня 2018 року по травень 2018 року загальною сумою 17430,99 грн, обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому вимушений звернутись до суду.

Відповідач позов не визнав надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач перебуває на обліку в Старобільського ОУПФУ Луганської області з 25 січня 2018 року, відповідно до заяви про призначення пенсії від 25.01.2018 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 25.01.2018. Щодо заборгованості по виплаті пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 травня 2018 року відповідач зазначив, що вона буде виплачена згідно п. 15 "Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (арк.спр. 32).

Ухвалою суду від 30 липня 2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк.спр. 15-16).

Ухвалою суду від 14 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені) (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (арк. спр. 7-8,34).

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 24.01.2018 № 0000463285 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач перемістився за адресою: АДРЕСА_1 (арк.спр.9) .

25 січня 2018 року позивач вперше звернувся із заявою до Старобільського об'єднаного управління пенсійного Фонду України Луганської області про призначення пенсії (арк.спр.37).

Відповідно до протоколу 109 від 24.04.2018 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 25.01.2018 року (арк.спр. 34).

Протоколом від 27.05.2018 ОСОБА_1 призначено до виплати однак не виплачена відповідачем заборгованість за період з січня 2018 по 31 травня 2018 року у розмірі 17430,99 грн. (арк.спр. 84,85 з.б.).

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з січня 2018 року по 31 травня 2018 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3ст. 3 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Суд зазначає, що наявність заборгованості по пенсії за період з січня 2018 року по 31 травня 2018 року не є спірною. Відповідачем пенсія за вказаний період нарахована у повному обсязі, однак, не виплачена з посиланням на п. 15 "Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України", враховуючи наведене позивачу не сплачено заборгованості за минулий період.

Суд вважає таку позицію неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача виплатити заборгованість за період з січня 2018 року по 31 травня 2018 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Суд зауважує, що позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправною бездіяльність Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати пенсії позивачу, але з урахуванням наданих висновків суду та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що відповідачем допущено не бездіяльність, а навпаки, вчинено дії, якими невиплачена нарахована пенсія.

За таких обставин, враховуючи положення частини другої статті 9 КАС України суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсійних виплат позивачеві з 01 січня 2018 року по 31 травня 2018 року.

Приписами частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 07.08.2018 № 14 (арк. спр. 20).

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, суд вважає за необхідне присудити на користь Позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з січня 2018 року по 31 травня 2018 року.

Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92704, Луганська область, м. Старобільськ кв. Дружби, буд. 1А, код ЄДРПОУ 41246506) виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, адреса проживання: АДРЕСА_2) заборгованість з виплати пенсії з січня 2018 року по 31 травня 2018 року.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, адреса проживання: АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92704, Луганська область, м. Старобільськ кв. Дружби, буд. 1А, код ЄДРПОУ 41246506) судовий збір в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива