Рішення № 7641453, 21.01.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2010 р. Справа № 15/161

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюк Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Лізинг", вул.Червоноармійська, 21, м.Київ, 01601,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс", вул.К.Данила, 16 А, м.Івано-Франківськ, 76010,

про стягнення коштів в сумі 360722 грн. 45 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача Тищенко А.В. - представник, довіреність № 027-09 від 13.11.2009 року,

від відповідача Гайдей В.В. - представник, довіреність б/н від 20.01.2010 року,

встановив:

                    товариство з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Лізинг" звернулося в суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс" про стягнення коштів в сумі 360722 грн. 45 коп.

                    Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2009 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву і призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2009 року.

                    Ухвалою суду від 24.11.2009 року розгляд справи відкладено на 08.12.2009 року.

                    Ухвалою суду від 08.12.2009 року розгляд справи відкладено на 11.01.2010 року.

                    В судовому засіданні 11.01.2010 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 296671 грн. 87 коп., з яких: 160000 грн. на відшкодування вартості предмету лізингу за договором фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року, 127330 грн. винагороди за договором фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року, 9341 грн. 87 коп. пені за договором фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року та покласти на останнього судові витрати.

                    З урахуванням наведеного, враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, які визначено ст. 22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, суд задовольнив клопотання і розглядає справу відповідно до змінених позовних вимог.

                    Представник відповідача в судовому засіданні 11.01.2010 року проти позову заперечує з підстав викладених у відзиву на позовну заяву.

                    Ухвалою суду від 11.01.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 21.01.2010 року.

                    Представник позивача, в судовому засіданні 21.01.2010 року, позовні вимоги підтвердив з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року, в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 160000 грн. на відшкодування вартості предмету лізингу, 127330 грн. винагороди за договором, 9341 грн. 87 коп. пені та покласти на останнього судові витрати.

                    Представник відповідача, в судовому засіданні 21.01.2010 року, проти позову заперечує з підстав викладених у відзиву на позовну заяву, посилається на те, що договір фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року розірвано на вимогу позивача, в зв"язку з чим відповідач, згідно із актом повернення, повернув позивачу предмет лізингу, так як сума сплачених відповідачем коштів - 984700 грн. 88 коп., що становить 46,7 % від вартості предмета лізингу, перевищує суму лізингових платежів за час користування ним, що складає 430290 грн. 88 коп., то зобов"язання по договору припинилися шляхом зарахування вимог, просить відмовити в задоволенні позову повністю.

                    Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

                    Між товариством з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Лізинг" (Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Новекс" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року (далі Договір).

                    Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

                    Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

                    Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Аналогічні положення містяться в Господарському кодексі України.

                    Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону договір лізингу укладається в письмовій формі.

                    Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону істотними умовами договору лізингу є умови щодо предмету лізингу, строку, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розміру лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

                    Сторони Договору (Позивач та Відповідач) досягли згоди з усіх істотних умов Договору, що підтверджено підписами Сторін на Договорі.

                    Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

                    Отже, Договір є укладеним та підлягає виконанню належним чином.

                    Згідно з п. 1.1. Договору, позивач зобов’язується набути у власність та передати відповідачу на умовах фінансового лізингу KOMATSU D85EX-15EO в кількості однієї одиниці (далі предмет лізингу), вартість якого становить 2106740 грн., у тому числі ПДВ –20 %, а відповідач зобов’язаний сплатити позивачу авансовий платіж в розмірі і порядку визначеному Договором, та прийняти предмет лізингу у лізинг за встановлену плату.

                    Відповідно до п. 1.3. Договору строк лізингу за Договором становить 36 місяців (далі –строк лізингу).

                    Відповідно до п. 3.1. Договору позивач зобов’язаний передати предмет лізингу відповідачу протягом 7 (семи) робочих днів з моменту сплати відповідачем авансового платежу.

Відповідач здійснив авансовий платіж, передбачений Договором, 23.10.2008 року.

          Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за Договором щодо поставки та передачі відповідачу предмету лізингу, даний факт підтверджується податковими накладними № 000350/ЛІ від 23.10.2008 рроку, № 000387/ЛІ від 31.10.2008 року та видатковою накладною № ЛІоРА-000063 від 31.10.2008 року, що підписана уповноважними представниками позивача та відповідача.

          Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

          Згідно з п. 1.3 Договору протягом строку лізингу Лізингоодержувач зобов’язується сплатити Лізингодавцю лізингові платежі згідно з вимогами, що встановлені статтею 4 Договору згідно Додатку № 2 ("Графік лізингових платежів").

          Відповідно до п. 4.2 Договору сплата лізингових платежів за Договором здійснюється відповідачем щомісячно протягом всього строку лізингу на підставі рахунку-фактури, до якого додається розрахунок розміру лізингових платежів.

          Відповідно до п. 4.3 Договору лізингові платежі підлягають сплаті відповідачем з двадцятого числа до 14:00 годин двадцять п’ятого числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем підписання Акту приймання-передачі предмету лізингу. Лізингові платежі, що здійснюються після закінчення встановлених цим пунктом строків, вважаються простроченими.

          Всупереч вимогам Договору, Закону, положенням цивільного кодексу, принципу добросовісності і звичаям ділового обороту, відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання за Договором в частині здійснення сплати Лізингових платежів за Договором.

          25.07.2008 року відповідач допустив прострочення щодо сплати лізингових платежів, передбачених Договором. Наступні лізингові платежі відповідач сплачував несвоєчасно та частково (не в повному обсязі). Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 10 Закону, Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу.

          Відповідно до п. 12.1 Договору дефолтом, відповідно до умов Договору є один або декілька випадків невиконання або не належного виконання Лізингоодержувачем своїх зобов’язань за Договором, а також інші випадки, обставини, факти, юридичні дії чи бездіяльність, які свідчать про неспроможність Лізингоодержувача виконати свої зобов’язання за цим Договором або створюють загрозу такого невиконання.

          Відповідно до п.п. а п. 12.2 Договору, дефолтом може визнаватися прострочення Лізингоодержувачем строку сплати на користь Лізингодавця будь-яких грошових зобов’язань за даним Договором, включаючи, але не обмежуючись лізинговими платежами, пенею, штрафом, більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів.

          У зв’язку з тим, що Відповідач систематично допускав порушення умов Договору, а саме, не сплачував позивачу лізингові платежі в порядку, що обумовлений в Договорі, позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону та п. 12.3 Договору, листом з вих. № 15/03/8.05/078-09 від 02.06.2009 року, копія, якого долучена до матеріалів справи, повідомив Лізингоодержувача про факт настання дефолту за Договором.

          Відповідно до п. 12.3 Договору за фактом настання дефолту протягом не більше ніж 5 (п’яти) календарних днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги Лізингодавця, Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити залишок лізингових платежів, пені та штрафів на користь Лізингодавця. У разі не виконання умов викладених в п. 12.3 Договору, Лізингоодержувач зобов’язаний у строк не більш ніж 3 (три) календарні дні повернути предмет лізингу в місце, що зазначене у вимозі разом із повним комплектом наданих йому реєстраційних документів, технічної та гарантійної документації.

          Всупереч умовам Договору та вимогам Лізингодавця, що викладені в повідомленні про дефолт, Лізингоодержувач не здійснив з Лізингодавцем належні розрахунки за Договором, у зв’язку з чим, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону, уповноважені представники сторін Договору (Лізингодавець та Лізингоодержувач) підписали Акт повернення (вилучення) предмету лізингу б/н від 04.06.2009 року до договору фінансового лізингу № ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року та видаткову накладну № РН-0000020 від 04.06.2009 року.

          Отже, згідно з викладеними обставинами, відповідач допустив прострочення виконання зобов’язання, оскільки відповідно до ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Станом на 19.11.2009 року уповноваженими представниками ТзОВ "ВІДІ-Лізинг" та ТзОВ "Новекс" підписано та скріплено печатками сторін двосторонній акт звірки взаєморозрахунків за договором фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 296671 грн. 87 коп.

                    На час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 296671 грн. 87 коп., з яких: 160000 грн. на відшкодування вартості предмету лізингу за договором фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року, 127330 грн. винагороди за договором фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року, 9341 грн. 87 коп. пені за договором фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 220 Господарського кодексу України Боржник, який прострочив виконання господарського зобов’язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

                    Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

                    Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

                    В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

                    Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

                    Порушенням зобов’язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

                    У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

                    Проте відповідачем не надано доказів сплати 296671 грн. 87 коп. заборгованості, що становить предмет позову, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

          За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по оплаті коштів згідно умов договору фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року в сумі 296671 грн. 87 коп., з яких: 160000 грн. на відшкодування вартості предмету лізингу, 127330 грн. винагороди за договором, 9341 грн. 87 коп. пені, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

          Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати в зв"язку з розглядом справи, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 2966 грн. 71 коп. державного мита та 194 грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст.1, 6, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 806 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193, 216, 220 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

                    Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс", вул.К.Данила, 16 А, м.Івано-Франківськ, 76010, (ідентифікаційний код 20549857), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Лізинг", вул.Червоноармійська, 21, м.Київ, 01601, (ідентифікаційний код 34937291), 160000 грн. (сто шістдесят тисяч грн.) на відшкодування вартості предмету лізингу за договором фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року, 127330 грн. (сто двадцять сім тисяч триста тридцять грн.) винагороди за договором фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року, 9341 грн. 87 коп. (дев"ять тисяч триста сорок одна грн. 87 коп.) пені за договором фінансового лізингу №ЛІо273А-0002 від 29.09.2008 року, 2966 грн. 71 коп. (дві тисячі дев"ятсот шістдесят шість грн. 71 коп.) державного мита та 194 грн. 09 коп. (сто дев"яносто чотири грн. 09 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Суддя Деделюк Б. В.

Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 27.01.2010 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______