Рішення № 76414355, 12.09.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2018 р. Справа № 924/608/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія", смт. Баришівка Баришівського району Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агролідер", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 2364236,71 грн., з яких 1100000,00 грн. заборгованості, 391215,05 грн. пені, 88426,00 грн. 3% річних, 506093,09 грн. інфляційних втрат, 278502,57 грн. штрафу

представники сторін не з’явилися

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія", смт. Баришівка Баришівського району Київської області звернулась до суду з позовом про сятгнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агролідер", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області 2364236,71 грн., з яких 1100000,00 грн. боргу за поставлений товар, 391215,05 грн. пені, 88426,00 грн. 3% річних, 506093,09 грн. інфляційних втрат, 278502,57 грн. штрафу у розмірі 10% від суми поставки.

В обґрунтування позову вказує на неоплату відповідачем поставленого на підставі договору від 30.09.2016 р. №3009/16 товару, посилаючись на положення ст. ст. 258, 509, 525, 526, 530, 547, 549, 550, 610, 611, 614, 625-629, 631, 632, 712 ЦК України, ст. ст. 216-218, 220, 230, 231, 265, 267 ГК України.

Ухвалою суду від 17.07.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 31.07.2018 р. підготовче засідання відкладено. Ухвалою суду від 30.08.2018 р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12 вересня 2018 р.

Ухвалою суду від 21.08.2018 р. у задоволенні заяви ТОВ "Баришівська зернова компанія" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та майнові права товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агролідер"; на грошові кошти у розмірі ціни позову - 2364236,71 грн. та судового збору - 35463,54 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агролідер" відмовлено.

Позивач представника у засідання не направив. У заяві (від 30.07.2018 р.) зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, додаткові пояснення відсутні.

Відповідач повноважного представника у засідання не направив, відзиву на позов не надав, причини неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ухвали суду від 17.07.2018 р., 31.07.2018 р., 30.08.2018 р. надіслані на адресу відповідача, зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, позовній заяві, та вручені останньому, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, інформацією щодо відстеження поштових відправлень ПАТ "Укрпошта".

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

30.09.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агролідер» (покупець) укладено договір поставки №3009/16 (далі - договір).

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця квасолю білу дрібну урожаю 2016 року, в загальній кількості 300,00 тонн +1-5% (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Сторони погодили, що товар передається постачальником та приймається покупцем за заліковою вагою (фізична маса товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень фактичних показників якості від базових показників, зазначених в пункті 1.9. договору). Величина маси відхилень фактичних показників якості від базових показників розраховується за формулами, відповідно до акту-розрахунку (додаток №1 до Договору). Акт розрахунок складається сертифікованою лабораторією покупця на складі покупця, який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с.Лісові Гринівці, вул. Центральна, 1Б.

Поставка товару партіями допускається. Мінімальна партія - 20,0 тонн (пп. 1.1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору ціна однієї тони товару на дату підписання даного договору становить 12965,00 гривень, в тому числі ПДВ 2160,83 грн., що еквівалентно 500,00 доларів США по курсу купівлі іноземної валюти долар США до української гривні на міжбанківському валютному ринку України, встановлений на дату підписання даного договору в графі "Безготівковий курс» - «Купівля», що представлений на сайті http://minfin.com.ua/currency/contracts і складає 25,93 грн. за 1,0 долар США

У п. 1.3 договору зазначено, що орієнтовна загальна вартість даного договору складає 3889500,00 гривень, в т.ч. ПДВ 648 250,00 грн., що еквівалентно 150000,00 доларів США.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що прийом-передача товару за якісними показниками здійснюється атестованою лабораторією покупця, яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район. с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 1Б.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару (п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору термін поставки всього обсягу товару - до 30.10.2016 р.

Приймання товару покупцем від постачальника по кількості та якості здійснюється на складі покупця згідно пункту 1.4. договору, уповноваженими представниками постачальника і покупця. Товар приймається за заліковою вагою, яка визначається уповноваженими представниками сторін на складі покупця, який знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 1Б. Залікова вага товару визначається як фізична маса товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень фактичних показників якості від базових показників, зазначених в пункті 1.9. договору (п. 1.10 договору).

Згідно з п. 1.12 договору поставка товару здійснюється на умовах FСА (Інкотерсмс 2010) склад постачальника: Київська область, м. Березань, вул. Привокзальна, 11; Київська область, Яготинський район, с. Сотниківка, вул. Серпнева, 65. Доставка товару до складу покупця здійснюється автотранспортом та за рахунок покупця. Місце складу покупця: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 1Б.

У п. 2.1, п. 2.2 договору зазначено, що покупець здійснює оплату за відповідну партію товару на протязі 4-х банківських днів з дати поставки такої партії на склад покупця. Датою проведення оплати вважається дата зарахування банком грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Покупець зобов'язаний, зокрема здійснити оплату товару в строки й порядку, передбачені цим договором (п. 3.4 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Застосування господарських санкцій не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язання в натурі.

Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за порушення терміну оплати партії товару сплачує за вимогою постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати від неоплаченої вартості товару (п. 4.3 договору).

Якщо термін прострочки по оплаті або по поставці партії товару перевищує 7 календарних днів, винна сторона, крім пені, сплачує штраф в розмірі 10 % від вартості не оплаченого/не поставленого товару (п. 4.4. договору).

У п. 4.7 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати товару припиняється через дванадцять місяців від дати, коли товар мав бути оплачений.

Сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов'язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного договору, не звільняє таку сторону від виконання своїх обов'язків за даним договором (п. 4.8 договору).

За умовами п. 8.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2016 року, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. Закінчення терміну дії говору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли у період дії договору та від відповідальності за порушення цих зобов'язань.

Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їхніх печаток.

На виконання договору №3009/16 від 30.09.2016 р. позивачем поставлено відповідачу товар: "Квасоля" на суму 2785025,70 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними від 20.10.2016 р. №14191 на суму 783473,10 грн. (83940 кг), №14192 на суму 2001552,60 грн. (214443 кг), які підписані сторонами, скріплені відтиском печатки відповідача. Зазначене також відображено у картці рахунку 361 позивача за жовтень 2016 р. - червень 2018 р.

Позивачем на підставі договору №3009/16 від 30.09.2016 р. виставлено відповідачу рахунки від 20.10.2016 р. на оплату товару: "Квасоля", а саме: №370 на суму 783473,10 грн. (83940 кг), №371 на суму 2001552,60 грн. (214443 кг).

Згідно з виписками з банківського рахунку за 05.01.2017 р. відповідачем сплачено на рахунок позивача кошти в сумі 485025,70 грн., за 22.02.2017 р. - 200000,00 грн. в якості оплати за квасолю згідно з рахунком №370 від 20.10.2016 р., договором №3009/16 від 30.09.2016 р.; за 31.07.2017 р. - 210000,00 грн. в якості оплати за квасолю згідно з рахунками №370, №371 від 20.10.2016 р., договором №3009/16 від 30.09.2016 р.; за 29.09.2017 р. - 490000,00 грн., за 08.12.2018 р. - 100000,00 грн., за 04.01.2018 р. - 200000,00 грн. в якості оплати за квасолю згідно з рахунком №371 від 20.10.2016 р., договором №3009/16 від 30.09.2016 р. (всього 1685025,70 грн. оплати).

Сторонами складено, підписано та скріплено відтисками печаток акт звірки взаємних розрахунків станом на 03.05.2018 р. за договором №3009/16 від 30.09.2016 р., в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 1100000,00 грн.

Позивач у зв'язку з частковою неоплатою відповідачем вартості товару, поставленого за договором поставки №3009/16 від 30.09.2016 р., звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1100000,00 грн. заборгованості, а також 391215,05 грн. пені, 88426,00 грн. 3% річних, 506093,09 грн. інфляційних втрат, 278502,57 грн. штрафу.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи, господарські правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки від 30.09.2016 р. №3009/16, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання щодо передачі у власність відповідача квасолі білої дрібної урожаю 2016 року, в загальній кількості 300,00 тонн +1-5% (товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Сторони у п. 2.1 договору погодили, що покупець здійснює оплату за відповідну партію товару на протязі 4-х банківських днів з дати поставки такої партії на склад покупця.

Відповідно до п. 5.1 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару

Як убачається з матеріалів справи, позивач згідно з видатковими накладними від 20.10.2016 р. №14191, №14192 відпустив відповідачу товар на загальну суму 2785025,70 грн.

Однак відповідач оплату товару, отриманого на підставі зазначених вище накладних, здійснив лише частково в сумі 1685025,70 грн. (виписки за 05.01.2017 р. на суму 485025,70 грн., за 22.02.2017 р. - 200000,00 грн., за 31.07.2017 р. - 210000,00 грн., за 29.09.2017 р. - 490000,00 грн., за 08.12.2018 р. - 100000,00 грн., за 04.01.2018 р. - 200000,00 грн.), утворивши заборгованість в сумі 1100000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи зазначені положення законодавства та обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 1100000,00 грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу у зазначеній сумі суду не подано.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 88426,00 грн. 3% річних та 506093,09 грн. інфляційних втрат.

З приводу заявлених до стягнення 3% річних суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування 3% річних по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період. Однак при проведенні розрахунку 3% річних позивачем безпідставно віднесено до днів прострочення заборгованості дні, в які здійснювалася її часткова сплата. При цьому звертається увага, що у п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вищевказаної постанови). Враховуючи наведене, сума заборгованості зменшується у день її часткової сплати і нарахування проводяться уже на зменшену суму боргу.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що правомірним є нарахування відповідачу 3% річних в сумі 88384,82 грн. Таким чином, позивачем безпідставно нараховані 3% річних на суми заборгованості за дні фактичної її сплати, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 41,18 грн. потрібно відмовити.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат суд зазначає, що позивачем нараховано інфляційні втрати в тому числі за періоди, що становлять менше одного місяця (зокрема, жовтень 2016 р. на заборгованість в сумі 2785025,00 грн.; лютий 2017 р. на заборгованість 2300000,00 грн.; вересень 2017 р. на заборгованість 1890000,00 грн.), тоді як відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

З огляду на зазначене, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню, є інфляційні нарахування, які, за підрахунком суду, здійсненим із використанням ІПС "Законодавство", становлять 364979,08 грн. (75646,85 грн. за жовтень, листопад 2016 р. на заборгованість в сумі 2785025,00 грн., 25300,00 грн. за січень 2017 р. на заборгованість в сумі 2300000,00 грн., 146727,95 грн. за лютий-липень 2017 р. на заборгованість в сумі 2100000,00 грн., -1890,00 грн. за серпень 2017 р. на заборгованість в сумі 1890000,00 грн., 58142,22 грн. за вересень-листопад 2017 р. на заборгованість в сумі 1400000,00 грн., 13000,00 грн. за грудень 2017 р. на заборгованість 1300000,00 грн., 48052,06 грн. за січень-травень 2018 р. на заборгованість в сумі 1100000,00 грн.).

А тому у стягненні 141114,01 грн. інфляційних нарахувань належить відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 278502,57 грн. штрафу, 391215,05 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторони погодили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за порушення терміну оплати партії товару сплачує за вимогою постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати від неоплаченої вартості товару (п. 4.3 договору).

Якщо термін прострочки по оплаті або по поставці партії товару перевищує 7 календарних днів, винна сторона, крім пені, сплачує штраф в розмірі 10 % від вартості не оплаченого/не поставленого товару (п. 4.4. договору).

Враховуючи вищенаведене, нарахування позивачем штрафу в розмірі 278502,57 грн. здійснено позивачем в межах максимально можливого розміру, а тому позовні вимоги в цій частині заявлені обгрунтовано.

З приводу стягнення пені суд, перевіривши розрахунки позивача, бере до уваги те, що позивачем заявлену до стягнення пеню в розмірі 391215,05 грн. розраховано за період з 05.07.2017 р. по 05.07.2018 р. Однак пунктом п. 4.7 договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати товару припиняється через дванадцять місяців від дати, коли товар мав бути оплачений. Враховуючи дату, коли товар мав бути оплачений, а саме: 27.10.2016 р.. нарахування пені на підставі п. 4.7 договору припиняється через дванадцять місяців від 27.10.2016 р., тобто 27.10.2017 р.

Таким чином, виходячи із зазначеного позивачем періоду нарахування заявленої до стягнення пені (05.07.2017 р. - 05.07.2018 р.), визначеного договором початку та припинення нарахування штрафних санкцій (27.10.2016 р. - 27.10.2017 р., враховуючи поставку товару 20.10.2016 р. та встановлений п. 2.1 строк оплати), суд вважає, що правомірним буде стягнення з відповідача пені в розмірі 142953,42 грн. за період з 05.07.2017 р. по 27.10.2017 р. (37397,26 грн. за період 05.07.2017 р. - 30.07.2017 р. на суму боргу 2100000,00 грн., 77671,23 грн. за період 31.07.2017 р. - 28.09.2017 р. на боргу в сумі 1890000,00 грн., 27884,93 грн. за період 29.09.2017 р. - 27.10.2017 р. на боргу в сумі 1400000,00 грн.). При цьому також враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

З огляду на зазначене, у стягненні пені в сумі 248261,63 грн. належить відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають часткову задоволенню, а саме: в частині стягнення 1100000,00 грн. заборгованості, 142953,42 грн. пені, 88384,82 грн. 3% річних, 364979,08 грн. інфляційних втрат, 278502,57 грн. штрафу. У решті позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія", смт. Баришівка Баришівського району Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агролідер", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 2364236,71 грн., з яких 1100000,00 грн. заборгованості, 391215,05 грн. пені, 88426,00 грн. 3% річних, 506093,09 грн. інфляційних втрат, 278502,57 грн. штрафу задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агролідер", Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, буд. 1Б (код 35028721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія", Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Торфяна, буд. 11 (код 32886518) 1100000,00 грн. (один мільйон сто тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 142953,42 грн. (сто сорок дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят три гривні 42 коп.) пені, 88384,82 грн. (вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят чотири гривні 82 коп.) 3% річних, 364979,08 грн. (триста шістдесят чотири тисячі дев’ятсот сімдесят дев’ять гривень 08 коп.) інфляційних втрат, 278502,57 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч п’ятсот дві гривні 57 коп.) штрафу, 29622,30 грн. (двадцять дев’ять тисяч шістсот двадцять дві гривні 30 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.09.2018 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2, 3 - позивачу (07500, Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Торфяна, 11; 07540, Київська область, м. Березань, Шевченків шлях, 268), 4 - відповідачу (31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 1Б). Всім рек. з пов. про вруч.