Рішення № 76414085, 12.09.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2018. Справа № 917/621/18

м. Полтава

За позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601

до Військової частини 3059 Національної гвардії України, вул. Княгині Ольги, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610

про стягнення 23392,93 грн.,

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - позивач/ ПАТ "Полтаваобленерго") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Військової частини 3059 Національної гвардії України (далі - відповідач/ ВЧ 3059) 23392,93 грн., в тому числі 22254,00 грн. пені за зобов'язаннями по попередній оплаті електроенергії, 841,26 грн. пені за порушення термінів оплати спожитої активної електроенергії, 220,20 грн. 3% річних та 77,47 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 2641 від 11.03.2014.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.07.2018. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що попередня оплата електроенергії є необов'язковою, а також на те, що позивачем не дотримано процедуру досудового врегулювання спору.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2014. між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (споживач за договором) було укладено договір про постачання електричної енергії № 2641 (далі - договір, копія договору - в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 49,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та перелік об'єктів і засобів комерційного обліку", а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п. 2.3.3., п. 2.3.4. договору).

Згідно п. 2 Додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків" споживач до початку розрахункового періоду здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії. Розмір суми платежу розраховується споживачем самостійно як сума добутків визначених на наступний розрахунковий період тарифів відповідного класу та заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії.

Розрахунковим вважається період з 8:00 годин 20-го числа попереднього місяця до 8:00 годин такого ж числа поточного місяця (п. 1 Додатку № 2).

Згідно п. 13 Додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків" розрахунки за спожиту активну електричну енергію здійснюються споживачем самостійно протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунків для споживачів, які оплачують спожиту електричну енергію самостійно.

Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії на 2017 рік погоджені сторонами у додатку № 1 до договору.

Згідно п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3., 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми.

Позивач стверджує, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного здійснення передоплати заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії, а також в частині оплати обсягу спожитої відповідачем електроенергії.

В зв'язку з цим, позивач нарахував відповідачу:

- пеню за нездійснення передоплати за січень - травень 2017 року, вересень - грудень 2017, січень - березень 2018 року за загальний період з 21.12.2016. по 20.03.2018. на суму 22254,00 грн.;

- пеню на прострочену оплату фактично спожитої відповідачем активної електроенергії в грудні 2017 року, січні 2018 року та лютому 2018 року за загальний період з 28.12.2017. по 26.03.2018. на суму 841,26 грн.;

- 3% річних на прострочену оплату фактично спожитої відповідачем активної електроенергії в грудні 2017 року, січні 2018 року та лютому 2018 року за загальний період з 28.12.2017. по 26.03.2018. на суму 77,47 грн.;

- інфляційні нарахування на прострочену оплату фактично спожитої відповідачем активної електроенергії в грудні 2017 року, січні 2018 року та лютому 2018 року за загальний період з січня по березень 2018 року на суму 220,20 грн.

Вказані суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що він є бюджетною організацією, у зв'язку з цим, в результаті проведення процедур, відповідно до вимог Законів України «Про здійснення державних закупівель» та «Про публічні закупівлі» між позивачем та відповідачем щорічно укладаються договори про закупівлю електричної енергії, умови яких передбачають право, а не обов'язок здійснення передоплати за електроенергію. Також відповідач вказує на те, що звернувшись до суду без будь-якого попередження, позивач не виконав свої зобов'язання в частині проведення переговорів і консультацій з відповідачем, таким чином позбавив відповідача можливості досудового врегулювання спірних взаємовідносин.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії договорів про закупівлю електричної енергії № 2641z-1/4-КСС від 03.02.2017. та 2641z-1/3-КЕС від 05.02.2018. (далі - договори про закупівлю), які укладені між сторонами, суд встановив:

Згідно п. 1.1. договорів про закупівлю позивач зобов'язався поставити у 2017 і 2018 роках відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами цих договорів.

Згідно п. 4.1. договорів про закупівлю замовник здійснює оплату вартості обсягу електричної енергії відповідно до додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії від 11.03.2014. № 2641. Замовник має право здійснювати попередню оплату за послуги з електропостачання на строк до шести місяців в межах бюджетного року.

Пунктами 9.1. і 9.2. договорів про закупівлю сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

При вирішенні позову суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 4.2.1. договору № 2641 від 11.03.2014. за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3., 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми.

Згідно наданого позивачем розрахунку, він нарахував відповідачу пеню за не внесення останнім попередньої оплати за електроенергію, на суми передоплати за січень - травень 2017 року, вересень - грудень 2017, січень - березень 2018 року за загальний період з 21.12.2016. по 20.03.2018. на суму 22254,00 грн.

Судом встановлено, що придбання відповідачем електроенергії здійснювалося за бюджетні кошти. В зв'язку з цим між сторонами було укладено договори про закупівлю електричної енергії № 2641z-1/4-КСС від 03.02.2017. та 2641z-1/3-КЕС від 05.02.2018.

Придбання товарів за бюджетні кошти врегульовано Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим законом.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 6.1., п. 6.6. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96. № 28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.96. за № 417/1442 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 492 від 06.04.2017., розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з показами засобу (засобів) обліку.

Установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, можуть здійснювати оплату вартості електричної енергії за попередньою оплатою, плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.

Судом встановлено, що Додатком № 2 до договору № 132 передбачено сплату споживачем передоплати у сумі вартості 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії. Проте, у договорах про закупівлю встановлено право відповідача здійснювати попередню оплату за послуги з електропостачання (фактично цей пункт був конкретизований).

Тобто, умови договорів про закупівлю відрізняються від умов договору про постачання електричної енергії. Суд вважає, що оскільки договори про закупівлю електричної енергії укладені на виконання договору про постачання електричної енергії № 2641 від 11.03.2014. та пізніше за цей договір, то при здійсненні розрахунків за електроенергію поставлену у 2017-2018 роках сторонам необхідно керуватися саме умовами договорів про закупівлю. Суд при цьому враховує, що сторони, укладаючи договори пізніше, мали можливість передбачити в них обов'язкову умову щодо передоплати, але не зробили цього, а навпаки передбачили право здійснення відповідачем попередньої оплати, а не його обов'язок.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач, як бюджетна установа, може здійснювати передоплату за послуги з електропостачання, і внесення передоплати є правом, але не обов'язком відповідача.

В зв'язку з цим, нарахування позивачем пені відповідачу за несвоєчасно оплачену попередню оплату електроенергії є безпідставним.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 22254,00 грн. пені за несвоєчасно оплачену попередню оплату електроенергії, позивачем не обґрунтовано, в зв'язку з цим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на прострочену оплату фактично спожитої відповідачем активної електроенергії в грудні 2017 року, січні 2018 року та лютому 2018 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3., 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних на прострочену оплату фактично спожитої відповідачем активної електроенергії і встановив його правомірність та правильність.

В зв'язку з цим вимоги позивача про стягнення з відповідача 841,26 грн. пені та 73,16 грн. 3% річних нарахованих на прострочені оплати фактично спожитої відповідачем активної електроенергії є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

- інфляційні нарахування на прострочену оплату фактично спожитої відповідачем активної електроенергії в грудні 2017 року, січні 2018 року та лютому 2018 року за загальний період з січня по березень 2018 року на суму 220,20 грн.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що при нарахуванні суми інфляційних втрат позивачем не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням вказаної норми стягненню підлягають інфляційні втрати за загальний період з січня по березень 2018 року на суму 52,63 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.

Щодо заперечення відповідача про те, що позивач звернувшись до суду без будь-якого попередження, не виконав свої зобов'язання в частині проведення переговорів і консультацій з відповідачем і таким чином позбавив відповідача можливості досудового врегулювання спірних взаємовідносин, суд зазначає наступне.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Умовами договорів про закупівлю (п. п. 9.1., 9.2. договорів) сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Тобто, надсилання претензій, як захід досудового врегулювання спору, за умовами договорів закупівлі не є обов'язковим.

До того ж відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною (ч. 4 ст. 4 ГПК України).

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочував оплати фактично спожитої ним активної електроенергії, чим порушив права і законні інтереси позивача, то відповідач мав сплатити нараховані йому пеню, 3% річних та інфляційні, не чекаючи пред'явлення йому претензії чи позову.

Враховуючи вищевикладене, суд при винесенні рішення відхилив вказані заперечення відповідача.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини 3059 Національної гвардії України (вул. Княгині Ольги, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610;код ЄДРПОУ 25575730) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601; код ЄДРПОУ 00131819) 841 грн. 26 коп. пені та 73 грн. 16 коп. 3% річних, 52 грн. 63 коп. інфляційних нарахувань, 72 грн. 84 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук