Рішення № 76413948, 30.08.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1004/18

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Якуша Віктора Володимировича, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс", Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе

про стягнення 128512,22 грн.

За участю секретаря судового засідання Гречухи А.А.

за участю представників:

від позивача: Воробйова І.В. (орд. серії КС № 316478);

від відповідача: Павицька Т.Б. (дов. б/н від 06.06.2018 р.);

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Якуш Віктор Володимирович звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс" про стягнення 104425,00 грн. заборгованості, 16533,30 грн. пені, 1494,13 грн. 3 % річних та 6059,79 грн. інфляційних втрат, всього 128512,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 371 від 10.05.2016 р. про надання послуг з ремонту обладнання та поставки запасних частин в частині оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 104425,00 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем з посиланням на ст.1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» нараховано відповідачу 16533,30 грн. пені та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 1494,13 грн. 3 % річних та 6059,79 грн. інфляційних втрат.

18.06.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на те, що ТОВ «Шен-Сервіс» не уповноважувало ОСОБА_4, який отримав товар на підставі доручень, на приймання товарів в зазначений позивачем період та не видавало жодних довіреностей на отримання товарів за даним договором, а надані до суду, в якості доказів, довіреності підписані невідомою особою від імені директора та від імені головного бухгалтера ТОВ «Шен-Сервіс». Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав документів, що підтверджують передачу товару від позивача до відповідача, як це визначено умовами договору та чинним законодавством України, а отже у ТОВ «Шен-Сервіс» відсутня заборгованість за товар та надані послуги, які фактично не були надані. Також, відповідач вказує, що оскільки умови договору не містять відповідальності за несвоєчасне виконання ТОВ «Шен-Сервіс» грошових зобов'язань, можна дійти висновку про відсутність законних підстав для застосування до ТОВ «Шен-Сервіс» штрафних санкцій у вигляді пені.

21.06.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, у якому він просить долучити до матеріалів справи у якості доказів заяви свідків - ОСОБА_5 (головний бухгалтер ТОВ «Шен-Сервіс») та ОСОБА_6 (директор ТОВ «Шен-Сервіс»).

09.07.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами позовні вимоги позивача, а доводи його відзиву є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_4 був офіційно працевлаштований у штаті відповідача на посаді начальника відділу експлуатації та ремонту машин та механізмів та, як зазначає позивач, ним додатково надаються копії видаткових накладних за поставлений товар за період з 06.06.2016 р. по листопад 2017 р. оплачені відповідачем, на яких міститься підпис представника відповідача ОСОБА_7 Крім того, позивач вказує на те, що у 2017 році відповідач оплатив 102846,00 грн. за видатковими накладними, підписаними ОСОБА_4, та до моменту звернення позивача до суду у ТОВ «Шен-Сервіс» не виникало питань щодо особи ОСОБА_8 та його повноважень на прийом товару. Щодо підписів посадових осіб на довіреностях, то позивач зазначає, що для прикладу ним надано довіреності у кількості 15 штук за 2017 рік, якими було уповноважено ОСОБА_4 на прийом товару від ФОП Якуш В.В., та отриманий за даними довіреностями товар оплачений відповідачем. Підписи на оплачених довіреностях, що виконані від імені директора та бухгалтера ТОВ «Шен-Сервіс» візуально є повністю ідентичними підписам, що містяться на довіреностях, долучених до позову та до моменту звернення позивача до суду у ТОВ «Шен-Сервіс» не виникало питань відносно осіб, які проставили підписи від імені директора та головного бухгалтера. Разом з тим, позивач звертає увагу на те, що він був позбавлений права контролювати свого контрагента щодо доброчесності підготовки документів та у нього не було підстав ставити під сумнів доброчесність підготовлених відповідачем документів, тому що за весь період дії договору документи були ідентичні один одному, підписи на них візуально не відрізняються, відповідач протягом року здійснював по них беззаперечно та без затримки оплату. До відповіді на відзив позивачем долучено заяву свідка ОСОБА_4

Також у відповіді на відзив позивач вказує, що він вважає за необхідне уточнити суму стягуваних коштів, а саме розмір 3% річних та інфляційних втрат та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар та виконані роботи на суму 104425,00 грн., 16533,30 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 2077,77 грн. 3 % річних, 6719,90 грн. інфляційних втрат та 1913,97 грн. судового збору.

Оскільки позивачем у відповіді на відзив було збільшено розмір позовних вимог до відповідача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, проте не дотримано форми такої заяви та не сплачено недоплачену суму судового збору, судом не було прийнято до розгляду вимоги позивача, викладені у відповіді на відзив, про що судом було вказано в ухвалі від 17.07.2018 р.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

07.08.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2018 р. закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 30.08.2018 р.

Представник позивача у підготовчих засіданнях 07.06.2018 р., 21.06.2018 р., 07.08.2018 р. та у судовому засіданні 30.08.2018 р. підтримав позовні вимоги, а у підготовче засідання 17.07.2018 р. не з'явився.

Представник відповідача у підготовчих засіданнях 07.06.2018 р., 21.06.2018 р., 17.07.2018 р., 07.08.2018 р. та у судовому засіданні 30.08.2018 р. проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.05.2016 р. між фізичною особою-підприємцем Якушем Віктором Володимировичем (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Шен-Сервіс» (замовник) було укладено договір № 371 про надання послуг з ремонту обладнання та поставки запасних частин.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник у порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки надавати послуги з ремонту обладнання замовника, перелік якого вказується в актах здачі-приймання наданих послуг та/або поставляти запасні частини, перелік яких вказується в рахунках-фактурах, складених на підставі замовлення замовника.

Згідно з п. 1.2 договору матеріально-технічні ресурси для надання послуг за даним договором надає виконавець. Замовник в свою чергу зобов'язується передати виконавцеві для надання послуг по даному договору обладнання, яке підлягає ремонту. По факту передачі обладнання сторони оформляють акт прийому-передачі із зазначенням найменування та кількості переданого замовником виконавцеві обладнання.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата здійснюється по безготівковому розрахунку на рахунок виконавця в наступному порядку: 100% від вартості наданих послуг по даному договору оплачується замовником протягом 14 календарних днів з моменту надання послуг виконавцем та після підписання сторонами без заперечень акту здачі-приймання наданих послуг, але не раніше надання виконавцем рахунку-фактури.

Ціна договору становить суму вартості послуг та запасних частин, наданих та поставлених виконавцем протягом терміну дії цього договору (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору сторони домовилися встановити наступний термін надання послуг по даному договору - послуги по ремонту обладнання виконуються протягом 10 робочих днів з моменту передачі замовником виконавцеві обладнання, яке підлягає ремонту у відповідності з даним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 р., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. У випадку, якщо жодна із сторін у термін не менше 20 календарних днів до дати закінчення договору не заявить у письмовій формі про його припинення, договір вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах. Кількість таких пролонгацій не обмежується (п. 9.1 договору).

Укладений між сторонами договір № 371 від 10.05.2016 р. про надання послуг з ремонту обладнання та поставки запасних частин містить елементи договору поставки та договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статей 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджує, що за вказаним договором за період з 19.09.2017 р. по 02.11.2017 р. позивачем було поставлено відповідачу товар та надано послуги на загальну суму 104425,00 грн.

В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі товару від 19.09.2017 р. на суму 7850,00 грн., від 25.09.2017 р. на суму 10050,00 грн., від 29.09.2017 р. на суму 1900,00 грн. та видаткові накладні № 92 від 29.09.2017 р. на суму 6900,00 грн., № 94 від 09.10.2017 р. на суму 12525,00 грн., № 95 від 17.10.2017 р. на суму 9475,00 грн., № 96 від 19.10.2017 р. на суму 5700,00 грн., № 97 від 19.10.2017 р. на суму 26450,00 грн., № 98 від 20.10.2017 р. на суму 1400,00 грн., № 99 від 20.10.2017 р. на суму 3750,00 грн., № 100 від 20.10.2017 р. на суму 13125,00 грн., № 101 від 20.10.2017 р. на суму 950,00 грн. та акт здачі-приймання робіт № 105 від 02.11.2017 р. на суму 4350,00 грн. На вказаних документах, крім акта здачі-приймання № 105 від 02.11.2017 р. на суму 4350,00 грн., міститься підпис представника ТОВ «Шен-Сервіс» ОСОБА_4, як отримувача товару.

Також, в матеріалах справи наявні довіреності, видані ТОВ «Шен-Сервіс» керівнику відділу ОСОБА_4 № 230 від 29.09.2017 р., № 291 від 09.10.2017 р., № 317 від 17.10.2017 р., № 330 від 20.10.2017 р., № 328 від 19.10.2017 р., № 337 від 20.10.2017 р., № 338 від 20.10.2017 р., № 339 від 20.10.2017 р., № 340 від 20.10.2017 р. для отримання товару за вищезазначеними видатковими накладними.

Відповідач вартість послуг та товару за вказаними актами прийому-передачі та видатковими накладними на загальну суму 104425,00 грн. позивачу не сплатив.

09.01.2018 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1/2017-12 від 18.12.2017 р., в якій позивач просив погасити заборгованість у загальній сумі 113637, 35 грн., з яких 104425,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 453,00 грн. - 3% річних та 2513,21 грн. інфляційних втрат.

Вказана претензія отримана відповідачем 07.02.2018 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0813600048547, однак залишена без відповіді та задоволення.

Як уже зазначалось, відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ТОВ «Шен-Сервіс» не уповноважувало ОСОБА_4 на приймання товарів в зазначений позивачем період та не видавало жодних довіреностей на отримання товарів за даним договором, а надані до суду, в якості доказів, довіреності підписані невідомою особою від імені директора та від імені головного бухгалтера ТОВ «Шен-Сервіс».

В підтвердження своїх заперечень відповідачем долучено до матеріалів справи нотаріально посвідчені заяви свідків від 20.06.2018 р. - бухгалтера ТОВ «Шен-Сервіс» ОСОБА_5 та директора ТОВ «Шен-Сервіс» ОСОБА_9.

Як вбачається із заяви від 20.06.2018 р. свідка бухгалтера ТОВ «Шен-Сервіс» ОСОБА_5, вказана особа, перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Шен-Сервіс» з 17.08.2016 р. по теперішній час, не підписувала довіреностей № 230 від 29.09.2017 р., № 291 від 09.10.2017 р., № 317 від 17.10.2017 р., № 330 від 20.10.2017 р., № 328 від 19.10.2017 р., № 337 від 20.10.2017 р., № 338 від 20.10.2017 р., № 339 від 20.10.2017 р., № 340 від 20.10.2017 р. та довідалась про їх існування лише після ознайомлення з позовною заявою.

Як вбачається із заяви від 10.06.2018 р. свідка директора ТОВ «Шен-Сервіс» ОСОБА_9, ОСОБА_9, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Шен-Сервіс» починаючи з 01.12.2014 р. і по теперішній час, не підписував довіреностей № 230 від 29.09.2017 р., № 291 від 09.10.2017 р., № 317 від 17.10.2017 р., № 330 від 20.10.2017 р., № 328 від 19.10.2017 р., № 337 від 20.10.2017 р., № 338 від 20.10.2017 р., № 339 від 20.10.2017 р., № 340 від 20.10.2017 р. та довідався про їх існування лише після ознайомлення з позовною заявою.

Позивачем долучено до відповіді на відзив нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_4 від 05.07.2018 р. та копію трудової книжки ОСОБА_4 .

Як вбачається із вищезазначеної трудової книжки, ОСОБА_4 у період з 02.01.2015 р. по 16.11.2017 р. працював у ТОВ «Шен-Сервіс» начальником відділу експлуатації ремонту машин та механізмів управління ремонту, будівництва та обслуговування департаменту комплексного обслуговування нерухомості.

У заяві свідка ОСОБА_4 зазначає, що поставка запасних частин спірними актами та видатковими накладними була реально здійснена, підпис на видаткових накладних та на актах приймання-передачі запасних частин виконаний ним, запасні частини він отримував на підставі довіреностей від ТОВ «Шен-Сервіс». ОСОБА_4 вказує на те, що довіреності він отримував від ОСОБА_10 або від ОСОБА_11 (старший комірник), або від ОСОБА_12(бухгалтер), на яких уже були поставлені підписи головного бухгалтера та директора товариства з печаткою ТОВ «Шен-Сервіс».

Отже, особою, яка отримувала товар за вказаними видатковими накладними та актами приймання-передачі є особа, яка на час отримання товару працювала начальником відділу експлуатації ремонту машин та механізмів управління ремонту, будівництва та обслуговування департаменту комплексного обслуговування нерухомості ТОВ «Шен-Сервіс» - ОСОБА_4

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за договором № 371 від 10.05.2018 р. про надання послуг з ремонту обладнання та поставки запасних частин позивач надав відповідачу послуги та поставляв товар ще з 06.06.2016 р., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі та видатковими накладними за період з 06.06.2016 р. по вересень 2017 р., копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, відповідач за отримані з 06.06.2016 р. по вересень 2017 р. послуги та товари за вказаними актами та видатковими накладними розраховувався в повному обсязі, що не заперечувалося представником відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, товари за вказаними видатковими накладними та актами приймання-передачі отримував ОСОБА_4, якому на кожну поставку ТОВ «Шен-Сервіс» видавало довіреності, підписи на яких зроблено від імені керівника підприємства ОСОБА_6 та головного бухгалтера ОСОБА_5

Судом встановлено, що підписи на вказаних довіреностях є ідентичними з підписами на довіреностях, на підставі яких ОСОБА_4 отримував товари за видатковими накладними № 92 від 29.09.2017 р., № 94 від 09.10.2017 р., № 95 від 17.10.2017 р., № 96 від 19.10.2017 р., № 97 від 19.10.2017 р., № 98 від 20.10.2017 р., № 99 від 20.10.2017 р., № 100 від 20.10.2017 р., № 101 від 20.10.2017 р.

Таким чином, посилання відповідача на те, що довіреності, видані на ім'я ОСОБА_4 на отримання цінностей від ФОП Якуш В.В., підписані невідомою особою, від імені директора та від імені головного бухгалтера ТОВ «Шен-Сервіс» не беруться судом до уваги.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем було отримано поставлений позивачем товар за видатковими накладними № 92 від 29.09.2017 р., № 94 від 09.10.2017 р., № 95 від 17.10.2017 р., № 96 від 19.10.2017 р., № 97 від 19.10.2017 р., № 98 від 20.10.2017 р., № 99 від 20.10.2017 р., № 100 від 20.10.2017 р., № 101 від 20.10.2017 р. та актами прийому-передачі від 19.09.2017 р., від 25.09.2017 р., від 29.09.2017 р.

Також, судом встановлено, що акт здачі-приймання робіт № 105 від 02.11.2017 р. на суму 4350,00 грн. містить підпис та відтиск печатки лише зі сторони позивача. Відповідно за відсутності на акті підпису уповноваженої особи зі сторони відповідача та відсутності інших доказів у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відсутні докази надання послуг позивачем відповідачу за вказаним актом.

Отже, позивачем не доведено факту надання послуг відповідачу на суму 4350,00 грн. за актом здачі-приймання № 105 від 02.11.2017 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача у частині стягнення 4350,00 грн. за надання послуг за актом здачі-приймання робіт № 105 від 02.11.2017 р. задоволенню не підлягають.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги за актами прийому-передачі від 19.09.2017 р., від 25.09.2017 р., від 29.09.2017 р. та видатковими накладними № 92 від 29.09.2017 р., № 94 від 09.10.2017 р., № 95 від 17.10.2017 р., № 96 від 19.10.2017 р., № 97 від 19.10.2017 р., № 98 від 20.10.2017 р., № 99 від 20.10.2017 р., № 100 від 20.10.2017 р., № 101 від 20.10.2017 р. складає 100075,00 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за отримайний товар у сумі 100075,00 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 100075,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 6059,79 грн. інфляційних втрат та 1494,13 грн. 3 % річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1494,13 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 39700 грн. за актами приймання-передачі від 19.09.2017 р., від 25.09.2017 р., від 29.09.2017 р. та видатковими накладними № 92 від 29.09.2017 р., № 94 від 09.10.2017 р. та частково за видатковою накладною № 95 від 17.10.2017 р. за загальний період з 31.10.2017 р. по 02.05.2018 р. та на заборгованість відповідача у сумі 64725,00 грн. за видатковими накладними № 96 від 19.10.2017 р., № 97 від 19.10.2017 р., № 98 від 20.10.2017 р., № 99 від 20.10.2017 р., № 100 від 20.10.2017 р., № 101 від 20.10.2017 р., актом здачі-приймання робіт № 105 від 02.11.2017 р. та частково за видатковою накладною № 95 від 17.10.2017 р. за загальний період з 16.11.2017 р. по 02.05.2018 р.

Однак, наданий позивачем розрахунок 3 % річних є невірним, оскільки позивачем нараховано 3 % річних на суму наданих послуг за актом здачі-приймання робіт № 105 від 02.11.2017 р., вимогу про стягнення заборгованості за яким судом не задоволено.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума 3 % річних, нарахованих за період з 31.10.2017 р. по 02.05.2018 р. за актами приймання-передачі від 19.09.2017 р., від 25.09.2017 р., від 29.09.2017 р. та видатковими накладними № 92 від 29.09.2017 р., № 94 від 09.10.2017 р. № 95 від 17.10.2017 р., та за період з 16.11.2017 р. по 02.05.2018 р. за видатковими накладними № 96 від 19.10.2017 р., № 97 від 19.10.2017 р., № 98 від 20.10.2017 р., № 99 від 20.10.2017 р., № 100 від 20.10.2017 р., № 101 від 20.10.2017 р. становить 1445,89 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 6059,79 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за період з жовтня по березень 2017 р. за актами приймання-передачі від 19.09.2017 р., від 25.09.2017 р., від 29.09.2017 р. та видатковими накладними № 92 від 29.09.2017 р., за період з листопада по березень 2017 р. за видатковими накладними № 94 від 09.10.2017 р., № 95 від 17.10.2017 р., № 96 від 19.10.2017 р., № 97 від 19.10.2017 р., № 98 від 20.10.2017 р., № 99 від 20.10.2017 р., № 100 від 20.10.2017 р., № 101 від 20.10.2017 р. та за період з грудня по березень 2017 р. за актом здачі приймання № 105 від 02.11.2017 р.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Проте, позивачем розраховано інфляційні втрати за періоди, в яких заборгованість існувала менше місяця.

Також, позивачем нараховано інфляційні втрати на суму акта здачі-приймання робіт № 105 від 02.11.2017 р., вимогу про стягнення заборгованості за яким судом не задоволено.

Відповідно до вірного розрахунку здійсненого судом сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за актами приймання-передачі від 19.09.2017 р., від 25.09.2017 р., від 29.09.2017 р. та видатковими накладними № 92 від 29.09.2017 р., № 94 від 09.10.2017 р., № 95 від 17.10.2017 р. за період з 01.11.2017 р. по 31.03.2018 р. та за видатковими накладними № 96 від 19.10.2017 р., № 97 від 19.10.2017 р., № 98 від 20.10.2017 р., № 99 від 20.10.2017 р., № 100 від 20.10.2017 р., № 101 від 20.10.2017 р. за період з 01.12.2017 р. по 31.03.2018 р. становить 5037,24 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 16533,30 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за загальний період з 03.10.2017 р. по 02.05.2018 р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки умовами договору № 371 від 10.05.2018 р. про надання послуг з ремонту обладнання та поставки запасних частин не передбачено сплату відповідачем пені за порушення ним умов договору в частині несвоєчасної оплати поставленого позивачем товару, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 16533,30 грн. пені не підлягає задоволенню

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шен-Сервіс» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 2, код 38013278) на користь фізичної особи-підприємця Якуша Віктора Володимировича (АДРЕСА_2, код. НОМЕР_1) 100075,00 грн. (сто тисяч сімдесят п'ять гривень 00 коп.) боргу, 1445,89 грн. (одну тисячу чотириста сорок п'ять грн. 89 коп.) 3 % річних, 5037,24 грн. (п'ять тисяч тридцять сім грн. 24 коп.) інфляційних втрат та 1598,37 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто вісім грн. 37 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 ст. Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 13.09.2018 р.

Суддя О.О. Рябцева