Рішення № 76413852, 13.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2018Справа № 910/8906/18Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Калюжного Георгія Дмитровича

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно"

про стягнення 215 567,79 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Калюжного Георгія Дмитровича до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" про стягнення 215 567,79 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання послуг №248/0717 від 01.07.2017 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.07.2018 р. відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

02.08.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив, в якому зазначено, що станом на день подання відзиву є заборгованість відповідача в розмірі 203 176,00 грн. за договором №248/0717 від 01.07.2017 року. Але ТОВ"Агрохолдинг Руно" незгодне із розрахунком штрафних санкцій позивача, доданих до позовної.

10.08.2018 року до канцелярії суду позивачем подано довідку про залишкову суму боргу відповідача станом на 07.08.2018 року, який становить 203 176,00 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.07.2017 року між фізичною особою-підприємцем Калюжним Георгієм Дмитровичем (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" (замовник) укладено договір про надання послуг №248/0717.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Згідно з ч. 1 статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1.1 договору, виконавець зобов'язується, в порядку та на умовах даного договору, на території сільськогосподарських угідь замовника надати останньому послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Виконавець надає вказані послуги на пальному замовника. При цьому, право власності та право розпорядження до виконавця не переходить, пальне використовується виключно замовником з метою власного споживання згідно шляхових листків.

Орієнтовний період надання послуг - липень 2017 року (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.1 договору, виконавець надає послуги по збиранню врожаю із застосуванням наступної техніки: комбайн зернозбиральний ДOMINATOR-98 (реєстраційний номер - 14293ВХ).

Відповідно до п.3.1 договору, вартість послуг по збиранню врожаю за 1 (один) зібраний гектар становить 880 грн. Вартість послуги за 1 зібраний гектар та/або обсяг надання послуг можуть бути змінені за домовленістю сторін, про що вони укладають відповідну додаткову угоду.

Так, додатковою угодою №1 від 01.12.2017 року сторони погодились, що вартість послуг зі збиранню сої становить 900 грн. за 1 належним чином зібраний гектар.

Також, п.2 додаткової угоди 1 від 01.12.2017 року сторони погодилися продовжити строк дії договору №248/07/17 від 01 липня 2017 року до 31.12.2018 року.

Згідно з п.3.2 договору загальна вартість наданих послуг (сума до сплати замовником) обчислюється виходячи з фактично прибраної кількості гектар, що підтверджується актами виконаних робіт.

На виконання умов договору між сторонами підписано та скріплено їх печатками акти приймання-передачі наданих с/г послуг по договору №248/0717 від 01.07.2017 року на загальну суму 238 747,20 грн., а саме:

- від 31.07.2017 року на суму 60 720,00 грн.,

- від 04.09.2017 року на суму 17 160,00 грн.,

- від 26.11.2017 року на суму 13 411,20 грн.,

- від 31.01.2018 року на суму 80 730,00 грн.,

- від 18.04.2018 року на суму 66 726,00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.3.3 договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 15 (п'ятнадцять) робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору перераховано позивачу 35 571,20 грн.., що підтверджується банківськими виписками по рахунку, а саме:

- 04.10.2017 року на суму 2 000,00 грн.,

- 11.10.2017 року на суму 1 000,00 грн.,

- 07.11.2017 року на суму 3 000,00 грн.,

- 20.12.2017 року на суму 2 000,00 грн.,

- 10.01.2018 року на суму 1 000,00 грн.,

- 07.02.2018 року на суму 5 000,00 грн.,

- 27.02.2018 року на суму 3 160,00 грн.,

- 11.04.2018 року на суму 5 000,00 грн.,

- 17.04.2018 року на суму 2 000,00 грн.,

- 24.04.2018 року на суму 2 000,00 грн.,

- 04.05.2018 року на суму 4 411,20 грн.,

- 05.05.2018 року на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 203 176,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і визнаний відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 9 205,34 грн. за період з 01.09.2017 року по 31.05.2018 року, три проценти річних в розмірі 3 186,45 грн. за період з 16.08.2017 року по 02.07.2018 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів60720.0022.08.2017 - 25.09.2017353 %174.6777880.0026.09.2017 - 03.10.201783 %51.2175880.0004.10.2017 - 10.10.201773 %43.6674880.0011.10.2017 - 06.11.2017273 %166.1771880.0007.11.2017 - 15.12.2017393 %230.4185291.2016.12.2017 - 19.12.201743 %28.0483291.2020.12.2017 - 09.01.2018213 %143.7682291.2010.01.2018 - 06.02.2018283 %189.3877291.2007.02.2018 - 21.02.2018153 %95.29158021.2022.02.2018 - 26.02.201853 %64.94154861.2027.02.2018 - 10.04.2018433 %547.32149861.2011.04.2018 - 16.04.201863 %73.90147861.2017.04.2018 - 23.04.201873 %85.07145861.2024.04.2018 - 03.05.2018103 %119.89141450.0004.05.2018 - 04.05.201813 %11.63136450.0005.05.2018 - 10.05.201863 %67.29203176.0011.05.2018 - 02.07.2018533 %885.07Таким чином, загальний розмір трьох процентів річних за перерахунком суду становить 2 299,70 грн. та підлягає стягнення з відповідача.

В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 208,75 грн. відмовити.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції22.08.2017 - 25.09.201760720.001.0201214.4061934.4011.10.2017 - 06.11.201774880.001.012898.5675778.5607.11.2017 - 15.12.201771880.001.009646.9272526.9220.12.2017 - 09.01.201883291.201.0000.0083291.2010.01.2018 - 06.02.201882291.201.0151234.3783525.5722.02.2018 - 26.02.2018158021.201.0000.00158021.2027.02.2018 - 10.04.2018154861.201.0111703.47156564.6711.05.2018 - 31.05.2018203176.001.0000.00203176.00Таким чином, загальний розмір індексу інфляції за перерахунком суду становить 5 697,72 грн. та підлягає стягнення з відповідача.

В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 3 507,62 грн. відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" (04116, м. Київ, вулиця Шулявська, будинок 7, ідентифікаційний код 32736177) на користь фізичної особи-підприємця Калюжного Георгія Дмитровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг в розмірі 203 176 (двісті три тисячі сто сімдесят шість) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 697 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 72 коп., 3% річних в розмірі 2 977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 70 коп. та судовий збір в розмірі 3 177 (три тисячі сто сімдесят сім) грн. 90 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий