Ухвала суду № 76412539, 10.09.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

10 вересня 2018 рокум. Ужгород№ 0740/859/18

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови.

13 серпня 2018 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначене підготовче судове засідання на 12 вересня 2018 року на 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Позивачем була подана до Закарпатського окружного адміністративного суду заява про забезпечення адміністративного позову, якою просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК303/215/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-137 від 26.07.2018 року до набрання законної сили рішенням суду у справі № 0740/859/18.

Позивач вказану заяву обгрунтував тим, що згідно з п. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2013р. № 509), не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 264 Кодексу законів про працю України). А відповідно до оскаржуваної постанови, сума накладеного штрафу підлягає сплаті протягом одного місяця з дня прийняття постанови, тобто у строк, який на сьогоднішній день сплив.

Позивач вважає, що законні підстави для накладення штрафу відсутні, а тому суму штрафу у визначений відповідачем строк не сплатив та з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з позовом про визнання оскаржуваної постанови протиправною, її скасування та скасування припису.

Незважаючи на оскарження постанови Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК303/215/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-137 від 26.07.2018 року про накладення штрафу у розмірі 670140,00 гривень, відповідач направив її на виконання до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, яким в свою чергу відкрито виконавче провадження з примусового виконання цієї постанови, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 57160245 від 07 вересня 2018 року, яка надана позивачем разом з заявою про забезпечення позову.

В заяві позивача також посилається також на п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Окрім цього вказує на те, що ні статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження», ні вказаним законом в цілому, зупинення дії та виконання постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження їх у судовому порядку не передбачено.

Таким чином, примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить позивачу на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном. При цьому, без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Адже, стягнення у примусовому порядку штрафу у розмірі 670140,00 гривень вплине на можливість позивачем здійснення у подальшому підприємницької діяльності, так як потребуватиме вилучення із господарського обороту значних коштів.

Позивач вважає, що стягнення спірного штрафу у розмірі 670140,00 гривень, який для нього є значним, до винесення рішення за результатами розгляду справи у суді суттєво ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та законних інтересів позивача, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України.

Дослідивши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд приходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Cтаття 151 КАС України визначає виключний перелік видів забезпечення позову, а саме:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Статтею 153 КАС визначено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суть поданої позивачем заяви про забезпечення позову зводиться до того, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК303/215/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-137 від 26.07.2018 року на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у розмірі 670140,00 грн. та надано строк протягом одного місяця для виконання постанови у добровільному порядку.

Вказана постанова позивачем не виконана та оскаржена до суду, оскільки позивач вважає її протиправною.

Натомість, заступником начальника відділу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.09.2018р., було відкрито виконавче провадження на підставі заяви відповідача про примусове виконання постанови Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК 303/215/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-137 від 26.07.2018 року.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013р. № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (далі – Порядок) визначано механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою – сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення». Відповідно до пункту 11 вказаного Порядку не сплачені в добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України.

Наведене дає підстави дійти висновку, що у зв'язку з невиконанням оскаржуваної постанови, таку було звернено до примусового виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, що у свою чергу, може призвести до стягнення суми штрафу у розмірі 670140,00 грн. у примусовому порядку до вирішення питання правомірності постанови Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК303/215/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-137 від 26.07.2018 року.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб (у даному випадку третьої особи) з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі (постанова Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі № 826/9263/17).

Оскільки, позивач на даний час оскаржує постанову № ЗК303/215/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-137 від 26.07.2018 про накладення штрафу у розмірі 670 140,00 грн., суд вважає, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення у справі, а для відновлення його прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а саме: повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернуто стягнення у разі примусового виконання цієї постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що на стадії розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ним не дається правова оцінка, законності та правомірності прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, беручи до уваги вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. 150, 151, 248 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 0740/859/18 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови – задовольнити.

Забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії постанови № ЗК 303/215/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-137 від 26.07.2018 року, винесеної Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16), код ЄДРПОУ 39795035), відповідно до якої на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Можайського, 18/53, РНОКПП НОМЕР_1) накладено штраф у розмірі 670 140,00 (шістсот сімдесят тисяч сто сорок гривень) грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України – до набрання законної сили рішенням у справі.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя ОСОБА_2