Ухвала суду № 76412528, 07.09.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

07 вересня 2018 рокум. Ужгород№ 807/352/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ТОВ "Баумгартен", представник - не з'явився,

відповідача: Виноградівська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області, представник - Білей М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Баумгартен" до Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про зобов'язання надання висновку про відшкодування ПДВ, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 КАС України 07.09.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини Ухвали. Повний текст виготовлено 10.09.2018р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баумгартен" звернулося в квітні 2018р. до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Берегівського відділення Виноградівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про зобов'язання надання висновку про відшкодування з бюджету ПДВ із зазначенням суми у розмірі 279911,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Постановою Господарського суду Закарпатської області у справі № 14/80 від 10 травня 2007 року задоволено адміністративний позов ТОВ «Баумгартен» до Берегівської об'єднаної податкової інспекції, яким скасоване в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Берегівської ОДПІ від 08.12.2006 № 0000631540/0 про зменшення ТОВ «Баумгартен» суми 279911,00 грн. Вказане рішення визнано законним та залишено в силі Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 22а-1797/07 від 22 листопада 2007 року, а також Ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № 14/80 (22а-1797) к/с № К-722/08 від 30 березня 2011 року. Вказаним рішенням встановлено, що податкове повідомлення-рішення Берегівської ОДПІ від 08.12.2016 № 0000631540/0 про зменшення ТОВ «Баумгартен» суми 279911,00 грн. є незаконним і як наслідок те, що у Берегівської ОДПІ є обов'язок відшкодування ТОВ «Баумгартен» ПДВ в сумі 279911,00 грн., які станом на дату подання позову не відшкодовані.

Відтак, 19.04.2018р., позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просив: зобов'язати Берегівське відділення Виноградівської ОДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області подати до відділення державного казначейства у Берегівському районі в Закарпатській області висновок із зазначенням суми у розмірі 279911,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Потокольною ухвалою суду (а.с.57) на підставі отриманої з ГУ ДФС інформації (а.с.26) замінено неналежного відповідача - Берегівське відділення Виноградівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області на належного - Виноградівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області (а.с.57).

Крім того представником відповідача було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.40-43), мотивоване тим, що відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Окрім цього, у поданому клопотанні також вказав на те, що відповідно до пп. 15.3.1 ст. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. При цьому, представник відповідача зазначив про те, що аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12 лютого 2008 року та постанові від 26.04.2012р. № К-1102/10. Водночас, відповідачем у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду було вказано на те, що позивач не звертався до суду з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду та на підтвердження поважності причин пропуску звернення до адміністративного суду з даним позовом позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Спростування обставин вказаних в клопотанні щодо залишення позовної заяви без розгляду представником позивача надано не було.

В судове засідання представник позивача в суд не з'явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а позов просив задовольнити (а.с.63).

Представник відповідача у судовому засіданні подане ним клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав та просив його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Баумгартен» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.18), довідкою № 2318 з Головного управління статистики у Закарпатській області (а.с.20) та довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.19).

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 10 травня 2007 року у справі № 14/80, адміністративний позов задоволено повністю та скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Берегівської ОДПІ від 08.12.2016р. № 0000631549/0 про зменшення ТОВ «Баумгартен» суми 279911,00 грн. бюджетного відшкодування по ПДВ (а.с.9-10).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року, апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області було залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 10 травня 2007 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баумгартен» до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000631540/0 від 08.12.2006 року - без змін (а.с.11).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2011 року, касаційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області № 22а-1797/07 (14/80 - номер справи в суді першої інстанції) було залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2007р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2007р. № 22-а1797 (14/80 - номер справи в суді першої інстанції) - залишено без змін (а.с.12-13).

Аналіз наведених судових рішень, дає підстави для висновку, що протиправність податкового повідомлення-рішення 08.12.2016р. № 0000631549/0, на підставі якого позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов'язання Берегівського відділення Виноградівської ОДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області (правонаступником якого є - Виноградівська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області) подати до відділення державного казначейства у Берегівському районі в Закарпатській області висновок із зазначенням суми у розмірі 279911,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, була встановлена ще 22.11.2007р. за наслідками перегляду в суді апеляційної інстанції, тобто з моменту набрання рішенням у справі № 14/80 законної сили.

Ст. 122 КАС України встановлено строки звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України: позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовною заявою щодо зобов'язання надання висновку про відшкодування ПДВ позивач звернувся в квітні 2018р., натомість як було вже встановлено судом, право на бюджетне відшкодування у позивача виникло в листопаді 2007р.

Водночас, спірні правовідносини у даній справі врегульовані нормами податкового законодавства, тобто спеціальними нормами.

Відповідно до пп. 15.3.1 ст. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного, на момент виникнення спірних правовідносин), заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 12 лютого 2008 року та постанові від 26.04.2012р. № К-1102/10 - а.с.45-51).

Аналогічні положення передбачені також в п. 102.5 ст. 102 ПК України, відповідно до якого заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, як вже зазначалося позивач звернувся до суду тільки в квітні 2018р., в той час як право на відшкодування ПДВ виникло в нього ще в 2007 році, тобто позивач звіернувя з пропуском, встановленого 1095-го строку для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, ні в позовній заяві, ні окремого клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем надано до суду не було, в тому числі й доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Строк звернення до суду в адміністративному процесі за своєю правовою природою є подібним до поняття позовна давність в господарському та цивільному судочинстві.

Верховний Суд України у Постанові від 29.10.2014 року по справі № 6-152цс14, висловив правову позицію, згідно з якою встановив концепцію обізнаності особи про порушення своїх суб'єктивних прав та інтересів. Зокрема, зазначивши, що норма частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Положення ч. 2 ст. 122 КАС України, передбачають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дані положення є аналогічні тим, які визначенні в ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Позивач був обізнаний про те, що право на бюджетне відшкодування ПДВ виникло в нього ще в 2007 році.

Таким чином, виходячи з приписів ч. 2 ст. 122 КАС України, враховуючи також спеціальні норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного, на момент виникнення спірних правовідносин) та ПК України, позивач довідався та був обізнаний про спірні правовідносини, які мали публічний характер ще в 2007 році. Проте, звернувся до суду лише в квітні 2018 року, тобто зі спливом, встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, належних та допустимих доказів щодо поновлення строку звернення до суду позивачем чи його представником до суду надано не було.

Ст. 123 КАС України визначає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

З огляду на це, суд також зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його та обов'язків цивільного характеру.

Порушення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього, принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, в тім їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав поновлення строків.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

У відповідності до ч. 3 ст. 123 КАС України: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Водночас, ч. 4 ст. 124 КАС України передбачає, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Приймаючи рішення щодо наявності або відсутності підстав для визнання причин строку звернення до суду поважними, судом враховано, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Суд також звертає увагу, що положення ч. 3 та 4 ст. 123 КАС України за своєю суттю носять імперативний характер у формулюванні норми про залишення позовної заяви без розгляду, якщо на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, і, за жодних обставин, не встановлюють для суду обов'язок витребовувати додатково докази причин пропуску строку звернення до суду та не передбачають вчинення судом інших дій, окрім залишення позовної заяви без розгляду.

Вказані вище положення ч.3 та 4 ст.123 КАС України та наслідок їх застосування у вигляді залишення позову без розгляду жодним чином не можуть тлумачитись як такі, що обмежують доступ сторін до правосуддя, оскільки, відповідно до положень ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право повторно звернутись до адміністративного суду в загальному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ч. 3 ст. 240 КАС України: про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу.

Оскільки судом, на підставі позовної заяви та матеріалів у даній справі, не знайдено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, то суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст. 122, 123, 240, 248, 256, 296 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Баумгартен" до Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про зобов'язання надання висновку про відшкодування ПДВ - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Згідно ст.295 КАС України, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П. Микуляк