Постанова № 76409300, 12.09.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.09.2018 Справа №607/14073/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванка О.М.

при секретарі с/з Стрілкової М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «МВ Стеллар»,про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільської області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимісерії ЕАА № 480227 від 12 липня 2018 року, посилаючись на те, що відсутній факт вчинення ним правопорушення та наявні в діях співробітників поліції порушення вимог законодавства, зокрема: 12 липня 2018 року близько 12:30 год він рухався по а/д Н-11 у потрібному йому напрямку. Продовжуючи рух, позивача було зупинено працівником поліції, який попросив надати документи для перевірки. Після того, як позивач передав посвідчення водія, техпаспорт та інше інспектору, він повідомив, що позивач порушив правила перевезення небезпечних вантажів, оскільки на інформаційній таблиці відсутній номер небезпеки та номер ООН, як це передбачено п. 12.6. наказу МВС України від 26.07.2004р. №822. Такі дії інспектора поліції позивача обурили, оскільки, він не вчиняв жодного правопорушення та пояснив інспектору, що номер небезпеки та номер ООН наносяться на додаткові інформаційні таблиці, які кріпляться до боків контейнера, відповідно до пункту 12.2 наказу МВС України від 26 липня 2004 року №822, а спереду ТЗ, яким він керував, інформаційна таблиця відповідає п. 12.1. наказу МВС України від 26 липня 2004 року №822 та вимогам ДСТУ 3689-98 "Дорожній транспорт. Знаки розпізнавальні транспортних засобів. Загальні технічні умови (прямокутник оранжевого кольору встановленого розміру без будь яких записів на ньому). Разом з цим, позивачем було показано інспектору інформаційні таблиці, які були прикріплені з обох боків контейнера і на яких було присутнє маркування номеру безпеки та номеру ООН. Із зазначеною постановою категорично не згідний, оскільки вона винесена без врахування зауважень, а тому вважає, що дана постанова підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляду справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з'явився, однак подали відзив на позов у якому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник ТОВ «МВ Стеллар»у судовому засіданні пояснив, що на автомобілі були присутні маркування номеру безпеки та номеру ООН, а також додатково були розміщенні на контейнері.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 480227 від 12 липня 2018 року, громадянин ОСОБА_2 12 липня 2018 року о 12 год. 21 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 з напівпричепом Bodex kis Зко, д.н.з. НОМЕР_2, порушив правила перевезення небезпечних вантажів, а саме відсутність номеру небезпеки та номер ООН на інформаційній таблиці попереду ТЗ, чим порушив п. 12.6 наказу МВС України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 132-1 КУпАП, відповідальність згідно вказаної статті настає за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, порушення проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізними переїздами.

Відповідно до п. 12.1. наказу МВС України від 26 липня 2004 року №822, транспортні одиниці, що перевозять небезпечні вантажі, повинні мати дві розміщені у вертикальній площині інформаційні таблиці небезпечного вантажу. Інформаційні таблиці повинні бути оранжевого кольору зі світловідбивною поверхнею. Довжина таблиць дорівнює 400 мм, а ширина - 300 мм; вони повинні мати чорне облямування завширшки 15 мм. Якщо площа поверхні або конструкція транспортного засобу не дозволяє закріпити інформаційні таблиці таких розмірів, то їх довжина може бути зменшена до 300 мм, ширина - до 120 мм, а ширина чорного облямування - до 10 мм. Одна із цих таблиць повинна закріплюватися спереду транспортної одиниці, а друга - ззаду, а обидві - перпендикулярно поздовжній осі транспортної одиниці. Інформаційні таблиці небезпечного вантажу повинні відповідати вимогам ДСТУ 3689-98 "Дорожній транспорт. Знаки розпізнавальні транспортних засобів. Загальні технічні умови.

Згідно п. 12.2. наказу МВС України від 26 липня 2004 року №822, на транспортних одиницях та контейнерах, що перевозять навалом (насипом) небезпечні тверді речовини, для яких у переліку небезпечних вантажів наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ зазначений ідентифікаційний номер небезпеки, повинні додатково встановлюватись з боків кожної транспортної одиниці або контейнера добре видимі та розміщені паралельно поздовжній осі транспортного засобу інформаційні таблиці небезпечного вантажу.

Як передбачено п. 12.6. наказу МВС України від 26 липня 2004 року №822, у додаткових інформаційних таблицях небезпечного вантажу, передбачених пунктами 12.2-12.5 цих Правил, має вказуватись ідентифікаційний номер небезпеки та номер ООН, зазначені в переліку небезпечних вантажів наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ відповідно для кожної з речовин, що перевозяться в транспортній одиниці, контейнері, цистерні або відсіку цистерни.

У випадках, коли на транспортній одиниці перевозиться тільки одна небезпечна речовина, наявність додаткових інформаційних таблиць небезпечного вантажу не обов'язкова за умови, що на таблицях, встановлених попереду та позаду транспортної одиниці, вказано ідентифікаційний номер небезпеки та номер ООН, які зазначені для цієї речовини в переліку небезпечних вантажів наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ.

Таким чином, номер небезпеки та номер ООН наноситься тільки на додаткові інформаційні таблиці.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення вимог ст. 77 КАС України відповідачем окрім оскарженої постанови не надано суду доказів якими б обґрунтовувалось рішення суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем ПДР України.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, зокрема оскаржуваної постанови, така не містить жодних посилань на будь-які інші фактичні дані, на підставі яких інспектор дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.

Таким чином, судом не може бути надано правової оцінки зазначеним у постанові обставинам справи, оскільки така оцінка без підтверджуючих доказів вчинення адміністративного правопорушення може призвести до неправильного висновку про наявність в діях позивача порушень вказаних у оскаржуваній постанові. Саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення, чого інспектором не було виконано.

Тому шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

За таких обставин, наявні у справі матеріали, зокрема, постанова не дає суду достатніх підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.132-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача наявні ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, а тому суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 480227 від 12 липня року - скасуванню, а справа - закриттю.

На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9, 22, 121, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «МВ Стеллар»,про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 480227 від 12 липня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень - скасувати, а справу закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Волгоградська, 11, м. Кривий Ріг.

Поліцейський капрал поліції Коломієць Андрій Павлович, місце роботи: вул. Волгоградська, 11, м. Кривий Ріг.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «МВ Стеллар», місцезнаходження: вул. Гріга, 3, м. Тернопіль.

Рішення суду складено та підписано 12 вересня 2018 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко