Постанова № 76408758, 12.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №592/14924/17

Номер провадження 22-ц/788/1367/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Приватне підприємство «Номінал - Агро»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Номінал - Агро»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 червня 2018 року, в складі судді Литовченка О.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складений 23 червня 2018 року,

в с т а н о в и в:

28 грудня 2017 року ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, мотивуючи тим, що на праві приватної власності позивач володіє об'єктом нерухомого майна - нежитловою будівлею літ. «А-ІІ», загальною площею 446,3 кв.м, розташованою по АДРЕСА_1. Вказане нерухоме майно належить йому на праві власності відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою реєстрації права власності на нежитлову будівлю стало невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 917-КЮ-08 від 19 вересня 2008 року, укладеним між ПП «Номінал -Агро» та ПАТ АБ «Столичний», забезпеченим іпотекою 13 серпня 2009 року.

Договором № 030417 від 03 квітня 2017 року право вимоги за кредитним та іпотечним договорами було відступлено ОСОБА_1 Відповідні зміни були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно зміни іпотекодержателя.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором від 19 вересня 2008 року та не погасив заборгованість відповідно до вимоги-повідомлення від 04 квітня 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до Державного реєстратора та зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки в порядку ст. ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку».

11 вересня 2017 року та 19 жовтня 2017 року, після реєстрації права власності, позивач на правах власника намагався потрапити до належного йому приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, проте, не міг цього зробити, з приводу чого було складено акт за участю свідків.

21 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського відділу поліції із заявою про вчинення злочину у зв'язку з перешкодою користування власним майном.

Просив виселити ПП «Номінал - Агро» та усіх інших осіб, що незаконно займають нежитлові приміщення в нежитловій будівлі під літ. «А-ІІ», загальною площею 446,3 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виселено ПП «Номінал - Агро» з належної на праві власності ОСОБА_1 нежитлової будівлі під літ. «А-ІІ», загальною площею 446,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю вимог.

Стягнуто з ПП «Номінал -Агро» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі ПП «Номінал-Агро», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про виселення та стягнення судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

При цьому зазначає, що позивачем не наведено жодної правової норми, яка стосується безпосередньо терміну «виселення з нежитлового приміщення». Здійснення виселення з нежитлового приміщення фактично є неможливим, оскільки до нежитлового приміщення, яке апріорі за визначенням не призначене для вселення (проживання), взагалі ніхто не був вселений.

Крім того, фактично виселення може бути здійснено відносно фізичної особи та з житлового приміщення. Тобто, правові підстави саме для виселення юридичної особи з нежитлового приміщення відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. При цьому вказує, що юридична особа може бути виселена з приміщення на підставі положень Цивільного кодексу та Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, вищевказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2009 року між ВАТ АБ «Столичний» та ПП «Номінал-Агро» укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого, договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 917-КЮ-08 від 19 вересня 2008 року. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлова будівля, загальною площею 446,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ПП «Номінал -Агро» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (а.с. 6-8).

30 березня 2017 року між ПАТ АБ «Столичний» та ТОВ «Юргруп» укладено договір № 73 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, згідно з яким, банк відступив ТОВ «Юргруп» права вимоги до позичальника та заставодавця (а.с. 9-11).

Згідно з договорами від 03 квітня 2017 року про відступлення права вимоги, ТОВ «Юргруп» відступило ОСОБА_1 права вимоги до позичальника та заставодавця, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, а саме за кредитним договором № 917-КЮ-08 від 19 вересня 2008 року та за іпотечним договором від 13 серпня 2009 року (а.с. 12-15).

30 травня 2017 року державним реєстратором відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми», Матусенко Т.П., винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого, зроблено запис про перехід права власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 на підставі іпотечного договору від 13 серпня 2009 року та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 03 квітня 2017 року.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 88449183 від 30 травня 2017 року, власником нежитлової будівлі під літ. «А-ІІ», загальною площею 446,3 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 18-19).

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивоване тим, що власник, відповідно до ст. ст. 317, 321, 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, використовувати нежитлове приміщення для власних потреб.

Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд виходив з того, що позивач пред'явив вимоги до невизначеного кола осіб, що суперечить положенням ЦПК України.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо виселення ПП «Номінал-Агро» з нежитлового приміщення.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 316, 317 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до змісту ст. ст.11, 15 ЦК України, цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких засобів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З вище вказаних норм законодавства слідує, що як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Разом з тим, вищезазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду, який, задовольняючи позовні вимоги в частині виселення відповідача, не звернув уваги, що такий спосіб захисту не передбачений законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, будівля під номером АДРЕСА_1, є нежитловим приміщенням. З цього слідує, що вона не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна. Тобто, за вказаною адресою лише зареєстроване місце знаходження юридичної особи ПП «Номінал -Агро».

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, припустився помилки, виселяючи ПП «Номінал -Агро» із нежитлового приміщення, що належить на праві власності позивачу, виходячи з наступного.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що поняття «виселення» та правові відносини, які виникли з приводу виселення закріплені у Житловому кодексі УРСР, який є чинним на теперішній час.

Позовна вимога щодо виселення юридичної особи ПП «Номінал -Агро» з нежитлового приміщення є безпідставною, оскільки суперечить засадам цивільного і житлового законодавства, яке не передбачає виселення із нежитлового приміщення.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права власності не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки поняття «виселення» законодавець пов'язує лише з житловим приміщенням, до якого не належить будівля АДРЕСА_1.

Доводи ОСОБА_1, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового судового рішення про відмову позивачу у задоволенні цих вимог.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ПП «Номінал-Агро» підлягають компенсації судові витрати в розмірі 960 грн. 00 коп., понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Номінал -Агро» задовольнити.

Скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 червня 2018 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про виселення Приватного підприємства «Номінал -Агро» (м. Суми, вул. Горького, 8, код ЄДРПОУ 31397247) з належного на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) нежитлового приміщення під літ. «А-ІІ», загальною площею 446,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В частині відмови у задоволенні позову, рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Номінал-Агро» компенсацію судових витрат в розмірі 960 грн. 00 коп., понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ю. Кононенко

С.Г. Хвостик

С.С. Ткачук