Постанова № 76408712, 12.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №576/113/18

Номер провадження 22-ц/788/1412/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія»

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2018 року в складі судді Сапона О.В., ухвалене у м. Глухів,

в с т а н о в и в :

18 січня 2018 року ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 11310384000 про надання споживчого кредиту, згідно з яким банк надав відповідачу кредит в сумі 90000 грн. зі сплатою процентів за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором зі строком погашення не пізніше 06 березня 2015 року.

У забезпечення зобов'язання за кредитним договором 07 березня 2008 року був укладений договір поруки, згідно з умовами якого ОСОБА_2, як поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх своїх зобов'язань, що виникли з договору надання споживчого кредиту.

17 листопада 2016 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу № 49, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія».

Станом на дату укладення договору факторингу сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Українська факторингова компанія» за кредитним договором становила 139149,23 грн. з яких: 63457,18 грн. - сума простроченого основного боргу; 1376,16 грн. - сума нарахованих процентів; 74315,89 грн. - сума прострочених процентів.

В свою чергу, рішенням Глухівського міськрайонного суду від 13 грудня 2011 року по справі № 2-609/2011 стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 71390,47 грн. та судових витрат.

Враховуючи наявність судового рішення про стягнення суми боргу в розмірі 71390,47 та враховуючи норми ст. 625 ЦК України, просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 82147 грн. 75 коп., з яких: 67758,76 грн. - сума боргу за кредитним договором; 2327,93 грн. - 3% річних; 12061,06 грн. - сума збитків, завданих інфляцією.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Українська факторингова компанія» 14388,99 грн. боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Українська факторингова компанія» по 154 грн. 35 коп. з кожного повернення понесених судових витрат.

В задоволенні решти вимог відмовлено в зв'язку із їх необгрунтованістю.

В апеляційній скарзі ТОВ «Українська факторингова компанія», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що судовим рішенням від 13 грудня 2011 року не припинено дію кредитного договору, кредитний договір не розірвано, а лише стягнуто заборгованість у розмірі 71390,47 грн., яка виникла саме на 25 серпня 2011 року, а тому банк не змінював строк виконання основного зобов'язання.

Крім того, в рішенні від 13 грудня 2011 року взагалі не йдеться посилання на п. 4.6 договору про надання споживчого кредиту, як про це зазначено в оскаржуваному рішенні.

Суд першої інстанції взагалі не дослідив тієї обставини, чи направлялися банком відповідачам письмові повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості і чи отримані вказані вимоги божником та поручителем.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що після звернення до суду з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості в силу положень п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України кредитний договір припинив свою дію, а відтак позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідачів відсотків за кредитним договором від 07 березня 2008 року.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2018 року: 1762 грн. х 100= 176200 грн.), справа визнана малозначною і тому її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 07 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11310384000, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 90000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом шляхом внесення ануїтентних платежів в порядку і на умовах, визначених договором та кінцевим терміном повернення не пізніше 06 березня 2015 року (а.с. 5-9).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 07 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 185785, відповідно до якого останній взяв на себе солідарну відповідальність із позичальником за виконання ним зобов'язань за вказаним кредитним договором (а.с. 18).

17 листопада 2016 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» укладено договір факторингу № 49, згідно з умовами якого банк відступив останньому свої права вимоги заборгованості за кредитним договором (а.с. 20-23).

У 2011 році ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» 71390 грн. 47 коп. заборгованості за кредитним договором (а.с. 26-27).

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ТОВ «Українська факторингова компанія» мотивоване тим, що в силу п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України кредитний договір припинив свою дію, оскільки банк звернувся з вимогою про дострокове погашення всієї суми заборгованості, а відтак позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідачів відсотків за кредитним договором. Суд не вбачає підстав і для стягнення з відповідачів 63457,18 грн. простроченого основного боргу та 1376 грн. 16 коп. - нарахованих процентів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з умовами кредитного договору, за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк, ПАТ «УкрСиббанк» використав право вимагати дострокового повернення суми кредиту, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, у судовому порядку, що підтверджується судовим рішенням від 13 грудня 2011 року.

Такими діями кредитор, на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, порядок сплати процентів за користування кредитом.

Тому, з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов'язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено також, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленного індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання ТОВ «Українська факторингова компанія» в апеляційній скарзі на те, що судовим рішенням від 13 грудня 2011 року не припинено дію кредитного договору і кредитний договір не розірвано, є безпідставними, оскільки звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі і рішення суду про стягнення заборгованості від 13 грудня 2011 року засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Щодо тієї обставини, чи направлялися банком відповідачам письмові повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості і, чи отримані вказані вимоги божником та поручителем перед зверненням до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в 2011 році, слід зазначити, що вказані обставини підлягали встановленню судом першої інстанції при ухваленні рішення у тій справі, а не у справі, яка переглядається.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають три проценти річних та інфляційні втрати та правильно визначився із сумою заборгованості.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), тому, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» залишити без задоволення.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді : О.Ю. Кононенко

Т.А. Левченко

С.С. Ткачук