Постанова № 76405318, 11.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 640/10910/17

провадження № 22-ц/790/3647/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1,

Відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Мегабанк»,

Третя особа: ОСОБА_2,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», третя особа: ОСОБА_2, про припинення зобов'язань за договором поруки,

за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 11 січня 2018 року, ухвалене суддею Нев"ядомським Д.В.,-

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просила визнати зобов'язання за договором поруки № 55-14П/2008-П від 28 березня 2008 року, який був укладений між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1, припиненими.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 11 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач брала участь 06 вересня 2012 року при розгляді справи Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області за позовом ПАТ «МЕГАБАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення на користь ПАТ «МЕГАБАНК» 471 697 грн. заборгованості по кредитному договору № 55-14П/2008 від 28.03.2008р., а також при апеляційному перегляді апеляційним судом Миколаївської області 25 жовтня 2012, рішенням якого позов було задоволено. У мотивувальній частині рішення апеляційного суду Миколаївської області зазначено, що позивачем ПАТ «МЕГАБАНК» не пропущено шестимісячний строк для звернення до суду з позовом до поручителя, а тому суд першої інстанції не мав підстав для звільнення ОСОБА_1 від цивільно-правової відповідальності та застосування до спірних правовідносин ч.4 ст.559 ЦК України. Встановлені вказаним рішенням суду обставини не доказуються при розгляді іншої цивільної справи, оскільки суд першої інстанції не наділений правом переоцінки обставин, встановлених такими рішеннями або перегляду рішень, що набрали законної сили, окрім розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вважає, що зобов'язання за договором поруки є припиненим, оскільки спеціальний строк у шість місяців, передбачений частиною 4 ст. 559 ЦПК України повинен починатися за спірним договором поруки з 01.08.2008 року та припиняється 01.02.2009 року.

Стверджує, що рішення апеляційного суду Миколаївської області від 25.10.2012 року у цивільній справі № 1420/1214/2012, на яке посилається Київський районний суд міста Харкова в оскаржуваному рішенні не має обов'язкової сили для вирішення питання у данній справі щодо припинення поруки.

Звертає увагу, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки не відповдає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Отже, договір поруки № 55-14Н/2008-п від 28 березня 2008 року укладений між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 є припиненим з 01.02.2009 року.

До суду апеляційної інстанції представником відповідача ОСОБА_5 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано відзив, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивований тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не спростовує фактичних обставин, що були встановленні під час розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 28 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_2, було укладено Договір про надання споживчого кредиту за №55-14П/2008, у відповідності до якого Позичальник повинен отримати кошти в сумі 300 000,00 грн.

В якості забезпечення зобов'язання між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 55-14П/2008-П від 28 березня 2008 року.

Згідно з рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 вересня 2012 року позов банку задоволено частково, кредитний договір № 55-14П/2008 достроково розірвано, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «МЕГАБАНК» 462 575,43 грн. кредитної заборгованості та 1828,50 грн. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове, яким позов задоволено частково, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «МЕГАБАНК» 471 697 грн 91 коп. заборгованості по кредитному договору № 55-14П/2008 від 28.03.2008р., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, надано право продажу предмету іпотеки.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Зазначеним рішенням суд апеляційної інстанції вирішив питання щодо строку дії договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У вищезазначеному рішенні апеляційного суду від 25.10.2012 р. було зазначено, що позивачем ПАТ «МЕГАБАНК» не пропущено шестимісячний строк для звернення до суду з позовом до поручителя. Як вказано в рішенні, воно було прийнято за участі, зокрема, представника відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_1 У касаційному порядку рішення ОСОБА_1 не оскаржувалось.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що 25.11.2014 р. ПАТ «МЕГАБАНК» звернулось до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення залишку заборгованості за кредитним договором 24.03.2015 року рішенням суду позов було задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь банку солідарно 143011,68 грн. Рішення суду відповідачами не оскаржувалось.

Установлена судовим рішенням від 25.10.2012 р. сукупність обставин для покладення на ОСОБА_1 як поручителя солідарної відповідальності за повернення кредиту є преюдиційною та виключає можливість їх спростування в даному спорі, оскільки судове рішення набуло законної сили та підлягає виконанню.

Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу стосовно оскарження вищевказаного судового рішення або його виконання боржником у повному обсязі.

Так, у постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 року у справі № 6-1199цс16 вказується, що відмова в задоволенні позову про визнання поруки припиненою за наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя є правильною.

Аналогічний висновок зроблено і в постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 752/539/16-ц (ЄДРСРУ № 74265744), 16 травня 2018 у справі № 317/503/16 (ЄДРСРУ № 74120942), 5 березня 2018 року у справі № 331/6384/16-ц (ЄДРСРУ № 72700843), 21 лютого 2018 року у справі № 490/7570/15-ц (ЄДРСРУ № 72460038), 21 лютого 2018 року у справі № 756/11318/15-ц (ЄДРСРУ № 72378050), 28 лютого 2018 року у справі № 761/2817/16-ц (ЄДРСРУ № 72587786).

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання поруки припиненою за наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя є правильним.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди з рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 25.10.2012 року, судова колегія відхиляє, оскільки рішення суду набрало законної сили і ним задоволені вимоги кредитора до поручителя, тому підстав для застосування положень статті 559 ЦК України немає. Ці доводи не можуть бути підставою для незастосування ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги стосовно початку спливу 6-місячного строку з дня виникнення заборгованості з 01.08.2008 року є помилковими, оскільки на цей час діяли умови кредитного договору, яким визначено було кінцевий строк погашення заборгованості - 27.03.2018 року і станом на 01.08.2008 року він не був змінений вимогою про дострокове стягнення.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

З огляду на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню по суті, судова колегія вважає, що заява відповідача про застосування позовної давності не може бути задоволена.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 11 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 11 вересня 2018 року