Ухвала суду № 76404204, 12.09.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4938/18

провадження 1-кп/639/497/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Харків

Колегія суддів Жовтневого районного суду м.Харкова у складі:

головуючого - судді Федюшина М.В.,

суддів Єрмоленко В.Б., Труханович В.В.,

секретаря - Кузнецова М.І.,

прокурора Стось Д.С.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12018220500001099 від 14.06.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

встановила:

В Жовтневий районний суд м. Харкова 07.09.2018 року, з Харківської місцевої прокуратури №2 надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115. КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, у відкритому судовому засіданні, вважаючи, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені КПК України, а також заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки дія вказаного запобіжного заходу спливає 14.09.2018р., ризики, які були підставою для його застосування не зникли, а саме ОСОБА_3, перебуваючи на волі може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків по справі, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти здоров’я та життя особи, не має міцних соціальних зв’язків за місцем мешкання та офіційних джерел доходу.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник підтримали думку прокурора.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_1 не заперечувала проти призначення обвинувального акту по кримінальному провадженню до судового розгляду, вказала на те, що не згодна з кваліфікацією дій обвинуваченого, зазначеною в обвинувальному акті. Щодо продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого також заперечувала посилаючись на необґрунтованість клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання та думку захисника.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт із додатками, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт обов'язково має містити: анкетні відомості кожного обвинуваченого, потерпілого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а також обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання.

Як убачається з обвинувального акту, вищевказані вимоги процесуального закону прокурором виконані не були.

Обвинувальний акт в частині фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, які прокурор вважає встановленими, не містить будь-яких відомостей про час смерті постраждалого ОСОБА_5, після спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3

Вказані недоліки фактично унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п.13 ч.1 ст.3 та ч.1 ст.337 КПК України такий проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відсутність в обвинувальному акті вказаних фактичних обставин позбавляє суд прийняти будь-яке процесуальне рішення по суті справи, яке можна було б безспірно визнати законним і справедливим, а будь-яке конкретне уточнення з цього приводу у подальшому виходитиме за межі такого поверхового і неконкретного обвинувачення. Така неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов'язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі (ст. 22 КПК України).

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним і абсолютним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів нівелює засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України, а тому є неприпустимим.

Пред'явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною радою України 17 липня 1997 року, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, порушує забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_3 на захист.

Відповідно до вимог п. 3 ч.3 ст.314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст.291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даній справі суд визнає істотні суперечності допущені в обвинувальному акті в аспекті визначення меж судового розгляду, а також його невідповідність вимогам закону щодо змісту фактичних обставин кримінального правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Щодо клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за який кримінальним законом визначено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від 7 до 15 років.

Згідно матеріалів справи, строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, обраного в ході досудового слідства, закінчується 14 вересня 2018 року.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

При вирішенні клопотання прокурора та сторони захисту суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, раніше не судимий, має місце реєстрації та мешкання в м. Харкові, відсутність даних про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв’язків за місцем мешкання та щодо погіршення стану його здоров’я, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим, будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні стороною захисту не надано та судом не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків по справі, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, тобто ризики, які були враховані судом при обранні йому такого запобіжного заходу не зменшилися, у зв’язку з чим вважає, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314- 316 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018220500001099 від 14.06.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, разом з додатками, повернути прокурору Харківської місцевої прокуратури №2, який його затвердив, у зв'язку з невідповідністю вимогам КПК України, для усунення вказаних недоліків.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» продовжити на 60 днів, до 10 листопада 2018 року включно.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого на більш м’який відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення, в частині повернення обвинувального акту прокурору.

Головуючий суддя Федюшин М.В.

Судді Єрмоленко В.Б.

ОСОБА_6