Ухвала суду № 76401424, 12.09.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 12.09.2018

Справа № 334/1722/18

Провадження № 1-кп/334/500/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Добрєва М.В.

при секретарі - Череп М.О.

прокурорів - Побейвовк П.В.

захисника - ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження 1-кп/334/500/18 у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянці України, не заміжній, яка має неповну середню освіту, офіційно не працевлаштованій, яка на утриманні дітей не має, яка зареєстрована за адресою: м Запоріжжя, вул. Крива бухта, буд. 44 та мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпінського, 9, обвинуваченої у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.2, ст.190 ч.2 КК України, раніше засудженої:

29.05.2000 Комунарським р/с м.Запоріжжя за ч.3 ст.140, ст.17, ст.94, ст.42, ст.43 КК України до 7р. 6м. п/в. Звільнена 24.11.2003 умовно - достроково на 3р. 3м. 19дн.;

11.07.2008 Орджонікідзевським р/с м.Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.;

07.12.2009 Енергодарським м/с Запорізької області за ч.1 ст.366 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.;

14.06.2010 Комунарським р/с м.Запоріжжя за ч.З ст.185 КК, ч.1 ст.309, ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі на 3 р. На підставі ст.75, ст.76 КК України звільнена від відбуття покарання з іспитовим строком 1р. 6м. Знята з обліку Жовтневої КВІ 16.06.2011 в зв’язку із засудженням на строк Зр. 6м. п/в.;

10.02.2011 Комунарським р/с м.Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до 3 р. п/в. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Комунарського р/с м.Запоріжжя від 14.06.2010 та визначено 3 р. 6м. п/в. Вирок набув законної сили 16.05.2011. Постановою Полтавського р/с Полтавської обл. від 03.10.2012 не відбуту частину покарання в вигляді 1р. 6м. 16дн. п/в на підставі ст.82 КК України замінити на обмеження волі. Звільнена 06.03.2013 умовно - достроково на 1р. 6 дн.;

20.02.2014 Комунарським р/с м.Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до 1р. 1 м. п/в. На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Комунарського р/с м.Запоріжжя від 10.02.2011 за ч.2 ст.185 і визначено покарання у вигляді 1р. 1 м. 10 дн. п/в. Початок строку 25.03.2014.;

03.04.2014 Комунарським р/с м.Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до 1р. п/в. на підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднано покарання за вироком Комунарського р/с м.Запоріжжя від 20.02.2014 за ч.2 ст.185 КК України і визначено покарання у вигляді 1р. 1 м. 15дн. п/в. Початок строку 25.03.2014. Вирок набув законної сили 06.05.2014;

03.06.2014 Комунарським р/с м.Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.1 ст.321 ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 1р. 2 м. п/в. Початок строку 25.03.2014. На підставі закону «Про амністію» в 2014 звільнена від покарання в залі суду;

15.10.2014 Комунарським р/с м.Запоріжжя за ч.2 ст.186, ч.1 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до 4р. п/в. На підставі ст.75 КК України звільнена від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

08.12.2017 Комунарським р/с м.Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до 4р. п/в. На підставі ст.71 КК України призначено покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання к призначеному покаранню відбутого строку за вироком Комунарського р/с м.Запоріжжя від 15.10.2014 у вигляді 4р. 1 м. п/в.

встановив:

На розгляді Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою стосовно ОСОБА_2.

Обвинувачена та її захисник проти задоволення клопотання прокурора не заперечували.

Своє клопотання прокурор обґрунтував наступним, оскільки судовий розгляд у справі не закінчено, а крім того, відсутні підстави змінювати запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м’який, обвинувачена може переховуватися від суду, вчинити інший злочин.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченої ОСОБА_2 під вартою, суд враховує також і практику Європейського суду з прав людини.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_2 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні багатьох кримінальних правопорушеннях, за які КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Крім цього відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я.

Також суд враховує і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченої ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вона, перебуваючи на свободі, можуть переховуватися від суду, продовжити злочинну діяльність, оскільки її раніше було засуджено за вчинення тяжких кримінальних правопорушень, та після цього вона на шлях виправлення не стала та знов вчинили нові умисні кримінальні правопорушення.

Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 строком на 60 днів.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, ч. 3 ст. 383 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження терміну запобіжного заходу, тримання під вартою, обвинуваченої ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжний захід, тримання під вартою, строком на 60 днів до – 10.11.2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Добрєв М. В.