Рішення № 76401391, 06.09.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 06.09.2018

Справа № 334/443/18

Провадження № 2/334/1949/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі – Манюхіні О.О.,

за участі представника відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» – ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2,

та представника третьої особи – Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_1), який подано представником позивача ОСОБА_5, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253, місцезнаходження за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. бульвар Незалежності, буд 14), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (адреса: м. Київ, вул. Передова, 15-б), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області (адреса: м. Запоріжжя, вул. Лобановського, буд. 10), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню повністю

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 23.01.2018 року звернулась до суду за допомогою адвоката ОСОБА_5 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню повністю. В обґрунтування позову зазначає, що виконавчий напис нотаріуса є неправомірним та безпідставним через недотримання встановлених вимог під час вчинення виконавчого напису, а також позивач вважає, що документи подані ТОВ «Кредитні ініціативи» для отримання виконавчого напису були неналежними та такими, що не мали юридичної сили, окрім того, розрахунок заборгованості наданий кредитором не відображав дійсну суму боргу за підрахунком позивача. Також позивач зазначає, що не була сповіщена про будь-які дії щодо нежитлового приміщення, на яке звернено стягнення виконавчим написом нотаріуса та про виконавчий напис дізналась при проведенні опису та арешті майна. Позивач та її представник у позові просять визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2626 від 23.02.2015 року, про звернення стягнення на нежитлове приміщення, будинку торгівлі інв. № 03416, загальною площею 98,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Таганська, буд. 16, приміщення ІХ (виступає предметом іпотеки) таким, що не підлягає виконанню.

25.01.2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представником відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» було подано відзив, в якому зазначено про безпідставність позовних вимог, наявність усіх необхідних, встановлених законодавством підстав для вчинення виконавчого напису та прохання в задоволенні позову відмовити.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надходила.

У судове засідання позивач та його представник не з’явились. Представник позивача надіслав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі. Позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, а також представник третьої особи Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_3 в судове засідання з’явились. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та доданих до справи доказів правомірності вчинення виконавчого напису. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, підтримали доводи представника відповідача, також вважають, що у даній позовній заяві необхідно відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, які брали участь у судовому засіданні, оцінивши та дослідивши у сукупності усі надані сторонами докази суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В ході судового розгляду було встановлено, що 20.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК КІПРУ» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 44/43-133/2013, відповідно до якого ОСОБА_4 було надано кредит в сумі 185 000,00 грн. на строк до 19.06.2018 р., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі, визначеному Договором.

В забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за кредитним договором, 20.06.2013 р. між ПАТ «БАНК КІПРУ» та ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір. Предметом іпотеки згідно вказаного Іпотечного договору виступало: нежитлове приміщення, будинку торгівлі інв. № 03416, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Таганська, буд. 16, приміщення IX та належало на праві власності ОСОБА_4

21.07.2014р. між ПАТ «НЕОС БАНК» (правонаступник ПАТ «БАНК КІПРУ») та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір факторингу.

21.07.2014р. між ПАТ «НЕОС БАНК» (правонаступник ПАТ «БАНК КІПРУ») та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про передачу прав за іпотечними договорами, Таким чином, 21.07.2014 р. відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 44/43-133/2013 від 20.06.2013 р. та вищевказаним Іпотечним договором на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».

Внаслідок неналежного виконання обов’язків за кредитним договором, у Позичальника - ОСОБА_7 утворилась заборгованість, у зв’язку із чим на адресу останньої було надіслано вимогу про погашення наявної заборгованості, в якій було повідомлено про розмір заборгованості, а також попереджено про наслідки її невиконання - зокрема, вчинення виконавчого напису і пов’язані із цим додаткові витрати. Проте позивач не вчинив будь-яких дій для погашення заборгованості.

23.02.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2626.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець мас право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Право вимагати дострокового повернення кредиту також передбачене умовами Кредитного договору.

Положення ст.18 ЦК України передбачають, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, передбачено, що стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Згідно п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу. Тобто документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою ним у постанові від 20 травня 2015 року у справі №6-158цс15, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Окрім того, у поданій до суду позовній заяві та в ході судового розгляду позивач та представник позивача не надали до суду жодного доказу, який би спростовував визначену у виконавчому написі заборгованість за вищевказаним кредитним договором, чи вказував би на її безспірність.

Також, суд враховує, що виконавчий напис було вчинено в межах строку позовної давності, з надсиланням кредитором письмової вимоги про погашення заборгованості боржнику (відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу боржника від 21.01 2015 року; арк. 163), встановленням нового терміну виконання зобов’язання у вимозі (арк. 161-162) і лише після спливу 30 днів з моменту надіслання письмової вимоги кредитора (виконавчий напис від 23.02.2015 року; арк. 136).

Отже, на підставі доказів, наявних в матеріалах цивільної справи, суд приходить до висновку, що відповідачами ТОВ «Кредитні ініціативи» і приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було дотримано вимог чинного законодавства, а тому доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами недотримання процедури вчинення виконавчого напису та неправомірності дій відповідачів, тому суд вважає позов таким, що підлягає відхиленню.

Керуючись ст.18 ЦК України, ст.ст. 34,87, 88 Закону України «Про нотаріат» , 10, 13, 81, 258, 265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_1), який подано представником позивача ОСОБА_5, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253, місцезнаходження за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. бульвар Незалежності, буд 14), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (адреса: м. Київ, вул. Передова, 15-б), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області (адреса: м. Запоріжжя, вул. Лобановського, буд. 10), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню повністю, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Козлова Н. Ю.