Рішення № 76401227, 11.09.2018, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/1542/18

Провадження №/п 2/317/886/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Яркіної С.В.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатченко Ю.О.,

представника позивача адвоката ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

У позові зазначила, що на підставі договору дарування нерухомого майна від 08.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, позивачка є власником житлового будинку, розташованого за адресою: с. Мар’ївка, вул. Щаслива, 1, Запорізького району Запорізької області.

У зазначеному будинку наразі зареєстрований відповідач по справі (брат позивачки), який з 2000 року за вказаною адресою не проживає. Речі відповідача у будинку відсутні, участі у проведенні ремонтних робіт у будинку та утриманні домоволодіння в належному стані відповідач не приймає. Починаючи з 2000 року комунальні платежі за побутову-комунальні послуги відповідач жодного разу не сплачував. У добровільному порядку відповідач не бажають знятись з реєстрації.

З огляду на вищевикладене позивачка, посилаючись на ст.ст. 317, 319, 391 ЦК України, зазначає, що реєстрація відповідача у належному позивачу будинку, порушує право власності останньої, заважає вільно користуватись та розпоряджатись своїм майном, у зв’язку з чим просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: 70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Мар’ївка, вул. Щаслива, буд. 1.

У судове засідання позивачка ОСОБА_3 не з’явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась своєчасно та належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на підстави викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив в його задоволенні відмовити. Пояснив, що дійсно у спірному будинку не проживає більше 18 років, власних речей там не має. Зазначив, що раніше вказаний житловий будинок належав його спільній з позивачкою матері, а наразі належить позивачці по справі. У строк, передбачений ухвалою суду від 12.06.2018, відповідач відзив на позовну заяву не надавав.

Представник третьої особи – Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Раніше надав до суду письмові пояснення, відповідно до яких відповідач дійсно зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно з клопотанням представника третьої особи, наданим до суду, Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області просить розглядати справу без участі її представника за наявними матеріалами у справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об’єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено такі факти та відповідні ним правові відносини.

Позивачка ОСОБА_3, на підставі договору дарування від 08.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 328, є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: с. Мар’ївка, вул. Щаслива (стара назва – Комсомольська), буд. 1, Запорізького району Запорізької області (а.с. 8-10).

Відповідно до довідки № 00-385/15-12 від 11.05.2018, виданої виконавчим комітетом Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно зареєстрований, але не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12). Вказаний факт також підтверджується ОСОБА_1 від 02.05.2018, складеного комісією у складі сільського депутата ОСОБА_5 та сусідів: ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 11).

Згідно з ОСОБА_1 від 02.05.2018, комісією у складі: депутата Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_8, сусідів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10, встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, більше 18 років проживає без реєстрації за адресою: с. Мар’ївка, вул. Рассказова, 128, Запорізького району Запорізької області.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України, до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

У ході розгляду справи відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що він та позивачка по справі разом проживали у спірному будинку та вели спільне господарство. Навпаки відповідач ОСОБА_2 стверджував, що він більше 18 років взагалі у вказаному будинку не мешкав, у зв’язку з чим, суд приходить до висновків, що відповідач не є членом сім’ї позивачки, він не проживав разом з власницею будинку та не вів з нею спільного господарства, а відтак – між позивачкою та відповідачем не було сімейних відносин.

За змістом зазначених норм, правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак, за порівняльним аналізом ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України та ст.ст. 150, 156, у поєднанні зі ст. 64 ЖК України, слід дійти до висновку що положення ст.ст. 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім’ї, а положення ст. 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім’ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім’ї власника без поважних причин понад один рік.

З огляду на сутність установлених правовідносин, суд прийшов до висновку, що на правовідносини, які склались між сторонами не поширюються норми ст.ст. 64, 156 ЖК УРСР та ст. 405 ЦК України, оскільки право членів сім’ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім’ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї.

Судом встановлено, що відповідач по справі не є членом сім’ї власника будинку – ОСОБА_3

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_3 є власником житлового будинку № 1 по вул. Щасливій в с. Мар’ївка, Запорізького району Запорізької області. У добровільному порядку відповідач ОСОБА_2, який не є членом її сім’ї, відмовляється знятися з реєстрації з належного ОСОБА_3 житлового будинку, тим самим порушують конституційне право позивачки, як власника даного будинку, на володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 не проживає у спірному будинку більше 18 років, що у судовому засіданні підтвердив і сам відповідач.

Так, у суду є всі підставі для задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком № 1 по вулиці Щасливій в селі Мар’ївка, Запорізького району Запорізької області, відповідно до ч. 2 ст. 406 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання про відшкодування судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, та вважає за необхідне стягнути з відповідача 704,80 грн. на користь позивачки в рахунок відшкодування суми сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України; Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР, ст.ст. 11, 16, 316, 317, 319, 383, 386, 391, 405 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 30/120) до ОСОБА_2 (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Мар’ївка, вул. Щаслива, 1), третя особа: Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Центральна, буд. 20) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

ОСОБА_2 (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Мар’ївка, вул. Щаслива, 1) визнати таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: 70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Мар’ївка, вул. Щаслива, буд. 1.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, 70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Мар’ївка, вул. Щаслива, 1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН: НОМЕР_1, 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 30/120) витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11.09.2018.

Суддя С.В. Яркіна