Рішення № 76399787, 10.09.2018, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Спр.№539/3180/17

Пр.№2/539/228/2018

10 вересня 2018 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді Гудкова С.В.

з участю секретаря Яценко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов мотивував тим, що 12.01.2011 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким банк надав відповідачеві кредит в сумі 10 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Універсальна" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

20.02.2012 року відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну карту "Універсальна Голд".

Відповідач не виконав в повному обсязі умов договору, через що виникла заборгованість.

Станом на 31.10.2017 року сума заборгованості складає 53 227,01 гривень, з яких: 4513,30 гривень заборгованість по кредиту; 42276,63 гривні заборгованість по процентам за користування кредитом; 3426,27 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень (фіксована частина) та 2510,81 гривня штраф (процентна складова).

Добровільно відповідачем сума заборгованості не сплачена, а тому позивач вимушений був звернутись до суду.

Позивач прохає суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 53227,01 гривень, а також відшкодувати понесені судові витрати в розмірі 1600 гривень.

В судове засідання представник позивача не з'явився, в позові прохає розглянути справу без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, прохав відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що згідно матеріалів позовної заяви 12.01.2011 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким банк надав відповідачеві кредит в сумі 10 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Універсальна" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. 20.02.2012 року відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну карту "Універсальна Голд".

Відповідач не виконав в повному обсязі умов договору, через що станом на 31.10.2017 року виникла заборгованість в сумі 53 227,01 гривень , яка не повернута. (а.с.4-5).

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 12.01.2011 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 53227,01 грн. разом з процентами, пенею, комісією та штрафом. (а.с.4-5).

Також встановлено, що "Умови та правила надання банківських послуг", "Правила користування платіжною карткою" та "Тарифи банку", які містяться в матеріалах справи, та на які посилається позивач не містять підпису позичальника ОСОБА_1 (а.с.7-31).

Такі умови/правила/тарифи не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Вони не містять домовленості сторін щодо встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав нарахування відсотків, комісій, штрафу та пені, в тому числі і надана до суду анкета - заява позичальника від 12.01.2011 року.

За таких умов суд вважає, що при укладенні договору шляхом підписання відповідачем вищевказаної анкети-заяви його сторонами не були погоджені такі умови договору як розмір кредиту, термін його повернення, підстави та умови нарахування відсотків, сплати комісій, штрафу та пені.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, представлені банківською установою умови, правила та тарифи надання кредиту не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі умови/правила/тарифи не містять підпису позичальника, не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови/правила/тарифи розумів позичальник при підписанні відповідної заяви позичальника, що умови/правила/тарифи містили в момент підписання заяви позичальника саме заявлені банківською установою розміри та підстави для нарахування відсотків, комісій та пені, або ж в подальшому такі умови/правила/тарифи не змінювались. Вказана правова позиція була висловлена:

- в Постанові Верховного суду від 11 липня 2018 року по справі № 356/1261/16-ц;

- в Постанові Верховного суду від 06 червня 2018 року по справі № 754/13763/15-ц;

- Постанова від 10 травня 2018 року по справі № 239/100/15-ц;

- Постанова від 18 квітня 2018 року по справі № 234/10860/16-ц;

- Постанова від 06 березня 2018 року, справа № 308/4155/14-ц;

- Постанова від 21 лютого 2018 року справа № 203/5497/13-ц;

- Постанова від 14 лютого 2018 року справа № 578/132/16-ц;

До аналогічних висновків приходив і Верховний суд України у справах №6-16цс15, № 6-698цс15, № 6-757цс15.

Крім того встановлено, що Правила користування платіжною карткою, на п.2.1.1.12.6 яких посилається позивач (право Банку на нарахування відсотків згідно Тарифів), до позову не додані взагалі.

Суду не надано будь-яких інших доказів отримання відповідачем кредитних коштів або можливості отримання кредитних коштів. Наявний в справі «Розрахунок заборгованості» станом на 31.10.2017 року не містить відомостей про посадову особу, яка його складала, та не є належним доказом надання кредиту, оскільки відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), і тому суд не мав підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, пені, зазначені в розрахунку, є правильними.

За викладених обставин суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які містять інформацію щодо предмету доказування, оскільки на підставі доданих до позовної заяви додатків неможливо встановити факт отримання відповідачем кредитних коштів, їх дійсну суму, повернутого боргу відповідачем та залишок боргу на час розгляду справи.

Крім того, виписка надана в електронному вигляді, не завірена належним чином, не містить будь-яких відомостей та не підписана особою яка має право на її складення, а тому не може бути належним доказом в силу ч.2 ст. 95 ЦПК України (Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього).

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо недоведеності позивачем факту виконання ним умов договору про надання кредитного ліміту відповідачу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Постановою Верховного суду України від 19.03.2014 року, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Термін дії кредитної картки відповідачки ОСОБА_1 закінчився в лютому 2014 року, а позивач звернувся до суду з позовом 28 листопада 2017 року, тобто після спливу строку позовної давності.

На підставі викладеного в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 207,257,261,266,267,626,628,638,639 ЦК України, ст.ст.12,13, 19, 76, 77,81,89, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, Кредитним договором без № від 12.01.2011 року,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2018 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду С.В.Гудков