Вирок № 76398311, 11.09.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/3288/18

провадження № 1-кп/415/556/18

ВИРОК

Іменем України

11 вересня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12018130240000551 від 04.03.2018 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, раніше судимого: 1) 05 вересня 2005 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ст. 70 КК України до 4-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 2) 23 березня 2006 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 121 ч.1, ст. 71 КК України до 6-ти років позбавлення волі; 3) 29 квітня 2010 року Свердловським міським судом Луганської області за ст. ст. 391, 71 КК України до 1-го року 5 місяців позбавлення волі; 4) 21 вересня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Панасенко В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

03 березня 2018 року, приблизно о 15 годині, ОСОБА_1, проходячи в районі адміністративної будівлі Лисичанського наркологічного диспансеру по вулиці В. Сосюри міста Лисичанська знайшов в снігу медичний шприц, ємкістю 10мл. з рідиною коричневого кольору, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - ацетильований опій, та керуючись раптово виниклим умислом на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, залишив його собі для особистого вживання.

Того ж дня, в період часу з 17 години 50 хвилин до 18 години 20 хвилин, в ході проведення огляду місця події в районі будинку № 358 по вулиці В. Сосюри міста Лисичанська у ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - ацетильований опій, масою у перерахунку на суху речовину 0,104 грама, відповідно до висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речових їх аналогів та прекурсорів № 19/113/8-2/220е від 13 березня 2018 року, який останній незаконно придбав та зберігав при собі при вищезазначених обставинах.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб без мети збуту, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся та пояснив суду, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, 03 березня 2018 року приблизно о 15 годині, проходячи в районі адміністративної будівлі Лисичанського наркологічного диспансеру по вулиці В. Сосюри міста Лисичанська, знайшов в снігу медичний шприц з рідиною коричневого кольору, та впевнившись в тому, що це дійсно є опій, залишив собі для особистого вживання. Того ж дня, в районі будинку № 358 по вулиці В.Сосюри міста Лисичанська, під час проведення огляду місяця події, він добровільно видав працівникам поліції шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом, який було вилучено в присутності двох понятих. Відповідаючи на питання зазначив, що на той час він вживав наркотичні засоби, а тому міг визначити опій на смак. Мети збуту наркотичного засобу не переслідував.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який розлучений, не працює, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно ( а.с. 33), раніше судимий (а.с.34-36), на обліку у лікаря психіатра не перебуває ( а.с. 30), знаходиться на обліку у лікаря нарколога з лютого 2016 року з діагнозом алкоголізм (а.с.32);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочину не працював, єдиного джерела доходів не мав, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних, в тому числі тяжких злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та в період відбування покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21.09.2017 року, знову вчинив умисний злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, суспільна небезпечність якого визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоров'ю населення, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 309 КК України.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого, повне визнання вини останнім, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчиненому злочину, виказав готовність нести кримінальну відповідальність за скоєне, а також враховуючи позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання, підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 максимальної міри покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, не вбачає.

На переконання суду, таке покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст.50 КК України мети покарання.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж не відбута частина покарання за попереднім вироком.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 дане кримінальне правопорушення вчинив в період невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21.09.2017 року, яким останнього було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та засуджено до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, а тому, суд вважає за необхідне застосувати правила ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, - за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного за цим вироком покарання, покарання призначене вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21.09.2017 року.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Ухвала слідчого судді від 27.04.2018 року, згідно якої стосовно ОСОБА_1 було обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту втратила свою дію.

При цьому, з метою забезпечення виконання даного вироку, враховуючи репутацію обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_1 засуджується за цим вироком до позбавлення волі, пов'язаного з реальним його відбуттям, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 слід відраховувати з дня ухвалення вироку - з 11 вересня 2018 року.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 19/113/8-2/220е від 13.03.2018 року процесуальні витрати у сумі 572 гривні (а.с.23) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач - УК у місті Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31112115012051, код класифікації доходів бюджету 24060300)

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази - особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - ацетильований опій, об'ємом 3,2 мл, що згідно постанови слідчого від 15.03.2018 року знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області (а.с.27) - знищити.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21 вересня 2017 року у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, і, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

До набрання вироком законної сили обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши ОСОБА_1 під варту в залі суду негайно.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з дня ухвалення вироку - з 11 вересня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 19/113/8-2/220е від 13.03.2018 року у сумі 572 (п'ятсот сімдесят дві) гривні 00 коп. (одержувач - УК у місті Лисичанську/м.Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31112115012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - ацетильований опій, об'ємом 3,2 мл, що згідно постанови слідчого від 15.03.2018 року знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який тримається під вартою, з моменту вручення йому його копії.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова