Рішення № 76396355, 01.08.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/7328/17

провадження № 2/361/829/18

01.08.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

«01» серпня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Петришин Н.М.

за участю секретаря: Плиси В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 01 листопада 2014 року вона перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя у них 05 червня 2015 року народився син – ОСОБА_4. З 30 вересня 2017 року сторони проживають окремо, а спільна від шлюбу дитина проживає із позивачем. З цього часу ОСОБА_2 коштів на утримання та лікування сина ОСОБА_5 не надає, інколи передає незначну суму грошей лише після неодноразових прохань та нагадувань позивача. Перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення сином трьох років, позивач змушена вийти на роботу, працює у Публічному акціонерному товаристві «Фідобанк» з 27 липня 2017 року і по теперішній час на посаді провідного юрисконсульта Управління правового забезпечення Юридичного департаменту. Заробітної плати позивача на забезпечення гідних умов проживання та розвитку дитини не вистачає, тому ОСОБА_3 змушена була звертатися до суду із заявою про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини. Відповідач офіційно працевлаштований, отримує регулярно заробітну плату. Законодавством, зокрема Сімейним кодексом України визначено, що дружина, з якою проживає дитини, має право на своє утримання від чоловіка – батька дитини.

З огляду на викладені обставини, позивач просить стягувати із відповідача аліменти на її утримання у розмірі ? частки його заробітку (доходу), щомісячно з дня пред’явлення позову до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.

06 березня 2018 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2-ОСОБА_6 надійшов відзив, в якому сторона заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне. У повсякденному житті позивач звикла ні в чому собі не відмовляти. Коли народилася дитина, частина коштів пішла на її утримання, при цьому, інтереси батька не враховувалися. З кожним днем, апетити позивача зростали, а відповідач не встигав їх задовольняти. Аналізуючи положення ст. 84 СК України, сторона відповідача вважає, що законодавцем дискриміновано права чоловіка, при цьому захищаючи права жінок із дітьми. За юридичною природою право подружжя на утримання є особливим майновим суб’єктивним правом. Причому, його реалізація можлива лише за умови настання такого юридичного факту як реєстрація шлюбу, за винятком відносин, що регламентуються ст. 91 СК України. Також, аналізуючи положення ЗУ «Про державний бюджет 2018 року», відповідач виходить із того, що для набуття права на утримання працездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування, як от довідка про розмір пенсії, довідка про доходи, тощо. Одночасно, вказаний закон не встановлює критеріїв за якими можливо віднести зобов’язану особу у правовідносинах щодо утримання подружжя до категорії таких, які можуть надавати матеріальну допомогу. При розгляді справи про стягнення аліментів, при визначенні їх розміру, на думку відповідача, суд має врахувати також стан здоров’я та загальний матеріальний стан того із батьків, з якого вони будуть стягуватися. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є виличина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім’ї. Тобто, право позивача не є безумовним, а має бути доведеним. Безумовне право на утримання має лише дитина, а витрати позивача не пов’язані із дитиною. З огляду на викладене, позивач не довела доказової обґрунтованості своїх вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити.

У судовому засіданні представник позивач ОСОБА_3 – ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, заперечив у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області зареєстровано шлюб між сторонами у даній справі, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії І-ОК № 172727 (а.с. 5).

Матеріалами справи встановлено, що від спільного подружнього життя у сторін 05 червня 2015 року народився син – ОСОБА_4, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії І-ОК № 298859, виданого 12 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області. Батьком у свідоцтві про народження дитини записаний ОСОБА_2, матір’ю – ОСОБА_3 (а.с. 4).

Із пояснень сторін у судовому засіданні встановлено, що на даний час позивач та відповідач проживають окремо один від одного, а спільний від шлюбу син проживає із позивачем.

Також, із матеріалів справи вбачається, проти чого і не заперечував представник відповідача у судовому засіданні, що Броварським міськрайонним судом видано виконавчий документ щодо стягнення із відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх спільного сина у розмірі ? частки усіх видів заробітку (доходу) відповідча.

Позивач ОСОБА_3 працює у ПАТ «Фідобанк» на посаді юрисконсульт Управління правового забезпечення, та її фактичний дохід за період із 24 липня 2017 р. по 15 березня 2018 р. становить 60 101,09 грн. (а.с. 101).

Відповідач ОСОБА_2 працює на посаді помічника судді Дніпровського районного суду м. Києва та його дохід за період із листопада 2017 р. по 23 травня 2018 року становить 94 960,15 грн., про що свідчить довідка № 216, видана 23.05.2018 р. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у місті Києві (а.с. 116).

До матеріалів справи стороною відповідача додано копію Договору найму (оренди) житлового приміщення № 19/211 від 19.02.2018 р., відповідно до якого ОСОБА_2 є орендатором квартири у м. Київ, сплата за оренду якої щомісяця становить 4800 грн., договір діє до 20 червня 2018 року (а.с. 69-74).

Із копій виписок із медичної картки ОСОБА_2 видно, що йому встановлено діагноз – гіпертонічна хвороба (а.с. 42 – 53).

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що не володіє інформацією про те, які витрати здійснює відповідач на своє лікування у зв’язку із даним захворюванням.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як передбачено ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Також, ч. 4 ст. 84 СК України передбачено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно із ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів.

Аналізуючи норми чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини, зокрема ст. 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на своє утримання незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Із вищевикладеного вбачається, що відповідач є працездатною особою, офіційно працевлаштований та має регулярний дохід, а отже,може надавати матеріальну допомогу дружині з якою проживає дитина.

При цьому, суд бере також до уваги те, що позивач також працевлаштована та отримує заробітну плату.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, враховуючи те, що останній є фізично здоровою та працездатною особою, не має на утриманні інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, шляхом стягнення із відповідача аліментів у розмірі 1/5 частини від усіх видів його заробітку (доходу).

Доводи заперечення сторони відповідача ґрунтуються лише на письмових поясненнях та не підтверджені будь-якими належними доказами, які свідчили б про те, що відповідач позбавлений можливості надавати матеріальну допомогу на утримання позивача.

Щодо витрат відповідача на оренду житла, суд звертає увагу на те, що договір оренди не зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства, тому не може бути достовірним доказом понесених відповідачем витрат на оренду житла Крім того, із матеріалів справи видно, що місце проживання відповідача зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а не за адресою орендованої квартири.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови у позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 84 СК України,ст. ст. 141, 206, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 03022) на користь ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, кім. 802/3, м. Бровари, Київська обл., 07400) аліменти на її утримання у розмірі 1 частки усіх видів його заробітку (ДОХОДУ), починаючи з 29 листопада 2017 року, до досягнення їхньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, трирічного віку.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 03022) на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Петришин