Рішення № 76395528, 11.09.2018, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/529/18

Провадження № 2-а/353/12/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.

з участю: секретаря - Риндич О.М.

позивача - ОСОБА_1

відповідача - інспектора Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Гречаника Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліії в Івано-Франківській області, інспектора Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Гречаника Романа Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 061653 від 27.11.2017 року,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління національної поліії в Івано-Франківській області, інспектора Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Гречаника Романа Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 061653 від 27.11.2017 року, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказує, що будь-яких порушень не вчиняв, а притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним. Судові витрати просив покласти на відповідача - Головне управління національної поліії в Івано-Франківській області. Свої вимоги обґрунтовував тим, що при прийняті оскаржуваної постанови інспектор поліції виходив з того, що 27.11.2017 року о 10 год. 30 х. на автодорозі Н-18 «Івано-Франківськ-Тернопіль» км 11+800 позивач, керуючи автомобілем «DACIA LODGY» д.н.з НОМЕР_1, здійснив обгін іншого транспортного засобу «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_2, у кінці підйому, чим порушив вимоги п. 14.6 ПДР, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Інспектр дійсно його зупиняв на вищезгаданій ділянці дороги, однак після перевірки документів його відпустив. Але, як виявилося пізніше без об'єктивно виправданих на те причин, виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП без його участі. Вважає, що поліцейський перевищив свої службові повноваження та створив фіктивну постанову. До цього ж інспектор не дотримався положень закону та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, а не за місцезнаходженням ограну уповноваженим розглядати справу. Також зазначив, що постанова Тлумацького ВДВС ГТУЮ від 18.01.2018 року про стягнення з нього адміністративного стягнення була винесенеа пізніше як через 2 місяці з дня вчинення правопорушення, чим порушено строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, та свідчить про наявність обставин закриття провадження у справі в порядку п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про поновлення процесуального строку для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч.ч. 3, ст. 257 КАС України мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І. від 29.05.2018 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до адміністративного суду та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін о 14 год. 00 хв. 21 червня 2018 року. Також даною ухвалою було встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ними відзиву на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с. 19, 20) відповідачі Головне управління національної поліії в Івано-Франківській області та інспектор Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції Гречаник Р.Ю. отримали вищевказану ухвалу суду 31.05.2018 року.

08.06.2018 року від відповідача Головного управління національної поліії в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що 27.11.2017 року близько 10 год. 30 хв. екіпажем Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області, до складу якого входить інспектор Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції Гречаник Р.Ю., під час патрулювання виявлено, що водій автомобіля марки «DACIA LODGY», д.н.з. НОМЕР_1, на ділянці дороги Н-18 «Івано-Франківськ-Тернопіль» км 11+850 м, здійснив обгін іншого транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_2, у кінці підйому, чим порушив вимоги п. 14.6 ПДР, чим своїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Поліцейський належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР, після чого водій - ОСОБА_1 на вимогу представив всі необхідні документи. Втановивши факти вчинення адміністративного правопорушення, позивачу було роз'яснено права громадянина, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БР № 061653 від 27.11.2017 року з накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,0 грн. Зазначає, що відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Націоналльної поліції. Розглянувши вказану справу відповідач з'ясував всі обставини, які підлягають з'ясуванню та діяв на підставі, в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Вважає некоректними посилання позивача на те, що адміністративне стягнення не накладається на місці вчинення правопорушення. Зокрема, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на місці вчинення адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не виноситься у випадках правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Посилання позивача на те, що оскаржувана постанова винесена без його участі, суперечать його посиланням на те, що справа була розглянута на місці вчинення адміністративного правопорушення та постанова винесена на місці вчинення адміністративного правопорушення, де він був присутній. Також позивач неправильно трактує положення ст. 38 КУпАП, а саме те, що відповідачем порушено строки накладення адміністративного стягнення, зокрема постанова була винесена не пізніше як за 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а постанова ВДВС не є постановою про накладення адміністративного стягнення, а являється постановою про примусове стягнення. Таким чином, розглядаючи дану справу, відповідач з'ясував всі обставини та діяв на підставі, в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

14.06.2018 року від відповідача інспектора СРПП № 3 Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Гречаника Р.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що 27.11.2017 року о 10 год. 30 х. на автодорозі Н-18 «Івано-Франківськ-Тернопіль» км 11+800, під час несення служби добовим нарядом СРПП було зупинено транспортний засіб марки «DACIA LODGY», д.н.з НОМЕР_1, водій якого здійснив обгін іншого транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_2, у кінці підйому, порушивши вимоги п. 14.6 (г) ПДР, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Представившись належним чином, проінформувавши останнього про порушення ПДР, перевіривши документи, було прийнято рішення винести відносно водія ОСОБА_1 постанову про накладення алдімністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 061653, за ч. 2 ст. 122 КУпАП, застосувавши адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,0 грн. Під час розгляду справи ним було враховано положення ст.1 КУпАП. Посилання позивача на фактичну відсутність доказів скоєного правопорушення без підстав, оскільки доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до п. 4 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні праоворушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», яка затверджена Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395 встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу». Оскаржувана постанова у справі про адіміністративне правопорушення в установлений КУпАП строк була надіслана для примусового виконання до органу ДВС. Вважає, що винесена ним постанова є правомірною та її зміст не суперечить нормам законодавства.

11.09.2018 року позивач подав заперечення на відзив, у якому зазначив, що інспектор не здійснював візуальне спостереження за дотриманням ПДР та створив фіктивну постанову. До оскаржуваної постанови додано лише пояснення свідка, без дати, години їх складання, а також у них не зазначено прізвище, ім'я та по батькові особи водія. До цього ж, дозволяється перетинати розмітку 1.1. для обїзду нерухомої перешкоди, в даному випадку ямковості, а також об'їзд транспортних засобів, які рухаються зі швидкістю менше 30 км/год, в даному випадку попереду рухався автомобіль з повністю загруженим причіпом. А тому, переконаний, що постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки інспектором не були зібрані та досліджені докази, що передбачені ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 262 КАС України перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

21.06.2018 року, на підставі поданої відповідачем інспектором СРПП № 3 Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Гречаником Р.Ю., розгляд справи було відкладено на 14 год. 00 хв. 29.08.2018 року з викликом сторін. 29.08.2018 року розгляд справи було відкладено на 16 год. 30 хв. 11.09.2018 року з метою виклику в наступне судове засідання свідка ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, поштовий конверт з судовою повісткою повернувся до суду з відміткою «адресат помер».

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. Додатково зазначив, що він здійснив не обгін транспортного засобу, а об'їзд перешкоди, оскільки автомобіль, який рухався попередунього, їхав зі швидкістю меньше 30 км/год. У такому ж випадку він має право перетнути суцільну лінію розмітки для обїзду перешкоди. До цього ж, окрім пояснень свідка, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутня фото- відео- фіксація нібито вчиненого правопорушення. Проте, інспектор не зважаючи на невизнання ним своє вини у вчинеені адміністративного правопорушення не склав протокол про адміністративне правопорушення, а одразу виніс кінцеве рішення, а саме оскаржувану постанову. Крім цього, відповідно до ст. 77 КАС України та ст. 62 Конституції України обов'язок щодо доказування його вини стоїть на суб'єкті владних повноважень.

Відповідач інспектор СРПП № 3 Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції Гречаник Р.Ю в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, зазначив, що позивач не надав суду доказів того, що автомобіль, який рухався попереду нього, рухався зі швидкістю 30 км/год. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Головного управління національної поліії в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши думку учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав:

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Судом встановлено, що 27.11.2017 року інспектором Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Гречаником Р.Ю. відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 061653 від 27.11.2017 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 425 грн. штрафу, з тих підстав, що ОСОБА_1 (позивач) 27.11.2017 року о 10 год. 30 х. на автодорозі Н-18 «Івано-Франківськ-Тернопіль» км 11+800, керуючи транспортним засобом марки «DACIA LODGY», д.н.з НОМЕР_1, здійснив обгін транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_2, у кінці підйому, чим порушив вимоги п. 14.6 (г) ПДР, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).

Так, згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п. 14.6 (г) обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

У винесеній постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вбачаються посилання на те, що до постанови додаються пояснення, однак не зазначено від кого саме відібрано пояснення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих чи свідків.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст. 256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце, час вчинення і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол може не складатись у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Однак, системний аналіз положень Кодексу, в тому числі ч. 5 ст. 258 КУпАП дає підстави для висновку, що у випадку, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Такі ж вимоги містяться у Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства Внутрішніх справ № 1376 від 06 листопада 2015 року, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року №1496/27941.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову у справі про адміністративне правопорушення.

В іншому випадку, на думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови, у ній не вказано технічний засіб, яким здійснено фотозйомку або відеозапис, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 283 КУпАП.

Даючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що вищезазначена постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Проте, інспектором поліції при складанні постанови не були належним чином зібрані та досліджені докази, передбачені ст. 251 КУпАП. Так, суд не приймає до уваги посилання на пояснення, які містяться у оскаржуваній постанові, оскільки у ній не зазначено в кого саме було відібрано дані пояснення. А долучені до матеріалів справи пояснення свідка ОСОБА_5 не містять обставин, які б стверджували наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема у них не зазначено, що саме позивач керував транспортним засобом та не вказано о котрій саме годині було вчинено правопорушення. Тобто відповідачами на підтвердження своїх заперечень не надано належних та допустимих доказів, зібраних під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено частинами 1, 3 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 3 ст. 77 КАС України передбачено, що докази до суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29.05.2018 року відповідачам Головному управлінню національної поліії в Івано-Франківській області та інспектору Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшому лейтенанту поліції Гречанику Р.Ю. було запропоновано надати суду відзив на позовну заяву, всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, станом на 11.09.2018 року жодних належних та допустимих доказів, зібраних під розгляду справи про адміністративне правопорушення, на підтвердження вини позивача, на виконання вищевказаної ухвали, на адресу суду від відповідачів не надходило.

Як зазначено в частинах другій та п'ятій статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідачів Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та інспектора Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Гречаника Р.Ю, викладені у відзивах на позовну заяву, про те, що інспектор розглядаючи справу з'ясував всі обставини справи, оскільки на підтвердження викладених обставин до відзивів не було надано жодних доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та вину ОСОБА_1 у його вчиненні.

Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а отже, інспектор Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції Гречаник Р.Ю., як суб'єкт владних повноважень, прийняв необгрунтоване рішення без урахування та встановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому суд вважає що оскаржувана постанова є протиправною.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що адміністративне стягнення було накладено пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а саме 18.01.2018 року Тлумацьким РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області було винесено постанову про відкриття виконачого провадження, що свідчить про наявність обставин закриття провадження у справі в порядку п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Так, судом встановлено, що днем вчинення адміністративного правопорушення зазначено 27.11.2017 року та цього ж дня, в строки передбачені ч. 1 ст. 38 КУпАП, була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 061653. Оскаржувана постанова набрала законної сили 12.12.2017 року та була пред'явлена до виконання. У зв'язку з цим 18.01.2018 року державним виконавчем Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Зельмановичем М.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 6). Отже, судом встановлено, що адміністративне стягнення було накладено в строки, передбачені ч.1 ст. 38 КУпАП, а саме 27.11.2017 року, що свідчить про відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.

За встановлених в судовому засіданні обстани, суд приходить до висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 061653 від 27.11.2017 року, винесену інспектором Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Гречаником Р.Ю., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. слід скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При такому вирішенні позову судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на рахунок держави.

На підставі наведеного, ч. 1 ст. 122, 245, 247, 251, 252, 258, 280, 283, 286, 289, 292, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 5-13, 72, 73, 77, 132, 162, 241-247, 255, 257, 262, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 061653 від 27.11.2017 року, винесену інспектором Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Гречаником Романом Юрійовичем (вул. Левицького, 4, м. Тисмениця Івано-Франківської області) про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 425 грн. 00 коп., а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір покласти на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий Н.І.Лущак