Ухвала суду № 76395074, 11.09.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13984/18

Провадження № 1-кс/344/6492/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., з участю секретаря Бухвак І.С., прокурора Доскоч М.М., слідчого Каркіча Є.В., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 32018090000000046 від 22.08.2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1, будучи упродовж 2016 року директором та керуючим санацією державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", діючи умисно, за попередньою змовою з директором ТОВ «Люція Буд» ОСОБА_3, шляхом зловживання своїм службовим становищем та службового підроблення, вчинив фіктивну господарську операцію про нібито поставку на державне підприємство 9 цистерн, тобто умисно заволодів і розтратив грошові кошти в загальній сумі 302 563 грн, чим завдав збитки державним інтересам у великих розмірах.

На підставі викладеного ОСОБА_1, 10.01.1973року народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1 та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, раніше несудимий, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений,на утриманні нікого не має,обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого корупційного злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, а також злочину середньої тяжкості, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

06 вересня 2018року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, обґрунтована підозра у вчиненні якого на думку слідчого повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Матеріалами клопотання зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення (ч.4 ст.191 КК України), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за який передбачене основне покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років та який був скоєний ним у період перебування на посаді директора державного підприємства з корисливих мотивів. Його дії і сам ОСОБА_1 як особа представляють підвищену суспільну небезпеку, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1, усвідомлюючи неминучість покарання, може залишити місце проживання - виїхати за межі державного кордону України, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може знищувати та приховувати або спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків вчинених ним злочинів, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, через що застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Також підозрюваний має можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, а також на стан здоров’я,тим самим затягувати хід досудового розслідування.

Вказані ризики підтверджує негативна посткримінальна поведінка підозрюваного, який під час досудового розслідування, перебуваючи на посаді директора ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", чинив перешкоди органу розслідування, а саме: на неодноразові запити слідчого в порядку ст. 93 КПК України не надавав копії документів щодо господарської операції про поставку цистерн від ТОВ «Люція Буд». Відмовив слідчому у проведенні тимчасового доступу до речей і документів, який мав відбуватись на підставі ухвали слідчого судді. Отримати зазначені документи у ході розслідування вдалося тільки під час проведення обшуку на ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод". Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_1 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити, а визначаючи заставу – вийти за визначені ст. 182 КПК України межі.

В судовому засіданні захисник підозрюваного клопотання заперечив, оскільки вважає наведені прокурором ризики недоведеними, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного його законного представника та захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

З матеріалів клопотання вбачається, що 06 вересня 2018року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, відповідальність за які, відповідно до ч. 4 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів свідків, висновками експертиз, протоколами обшуку, протоколом огляду та інших матеріалах кримінального провадження.

Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак жодним чином стороною, яка звернулась з клопотанням, не доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця проживання, а також відсутність судимостей.

В той же час прокурором в судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

Так, згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України більш м’яким запобіжним заходом є застава, який згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Однак клопотання прокурора про визначення застави в сумі не менше 317 160 гривень, в достатній мірі не обґрунтовано, обставини зазначені прокурором не є виключними, такий її розмір буде завідомо непомірним для підозрюваного та суперечитиме практиці Європейського суду з прав людини в цій категорії справ.

Відтак, враховуючи дані про особу підозрюваного, вважаю, що до нього слід застосувати запобіжний захід у вигляді застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків і такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Крім цього, вважаю за необхідне у разі внесення застави покласти на підозрюваного додаткові обов’язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 193, 194, 196, 309 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у вигляді застави – 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 140 960 ( сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 05 листопада 2018 року обов’язки:

1) прибувати до визначеної службової особи – слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну.

Роз’яснити ОСОБА_1, що відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України він не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, слідчому судді.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 11 вересня 2018 року.

Слідчий суддя Татарінова О.А.