Постанова № 76395049, 12.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1173/18

Провадження № 33/779/440/2018

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Лошак О. О.

Суддя-доповідач Повзло

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області Повзло В.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на постанову судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.08.2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, який працює секретарем виконавчого комітету Помонятівської сільської ради

визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цією ж постановою стягнуто судовий збір, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просив постанову суду скасувати як незаконну та необґрунтовану, прийняти нову, якою провадження по справі закрити, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачені різні окремі, самостійні склади правопорушення як за керування транспортним засобом у стані сп'яніння. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням, оскільки вул. Центральній в с. Княгиничі, яка зазначена працівниками поліції як місце вчинення правопорушення, немає. Стверджує, що ОСОБА_2 не був за кермом автомобіля, а лише допоміг з друзями односельчанину, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, замінити шину на несправному транспортному засобі та перетягнули його автомобільна обочину з проїжджої частини. Посилається на те, що свідки, які зазначені у протоколі, під час судового засідання підтвердили той факт, що ОСОБА_2 не перебував у стані алкогольного сп'яніння. Звертає увагу на те, що працівники поліції вилучили у ОСОБА_2 посвідчення водія, але при цьому не відсторонили його від керування транспортним засобом. Вважає, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду, тому він вважається недійсним, відповідно до ст. 266 КУпАП, оскільки працівники поліції не направили ОСОБА_2 після його відмови на проходження огляду на місці зупинки, в найближчий заклад охорони здоров'я. Вважає, що Інструкцією не передбачено право поліцейських на складання протоколу у випадках відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, що свідчить, на думку апелянта, про відсутність правопорушення.

Постановою судді встановлено, що ОСОБА_2 19.07.2018 року о 23-35 год. в с.Княгиничі Рогатинського району Івано-Франківської області керував автомобілем марки ВАЗ 2106 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, захиснику ОСОБА_3 роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Клопотань не заявлено.

ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_2 стверджував, що він не перебував за кермом автомобіля.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апелянта, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Основними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, є, крім інших, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції з урахуванням вказаних вище вимог закону з'ясовані обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, тобто фактичних обставин справи.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає окремі склади правопорушень, за вчинення яких, відповідно до диспозиції вказаної статті, відповідальність настає: 1) у разі керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України); 2) у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п. 2.9 «г» ПДР України); 3) у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР України).

Вбачається, що ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР України).

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №030987 від 20.07.2018 року, ОСОБА_2 19.07.2018 року о 23-35 год. в с.Княгиничі вул. Центральна, керував автомобілем марки ВАЗ 2106 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, чим порушив п.2.5 ПДР України (а.п. 1).

З долучених до протоколу пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що вони дійсно були запрошені працівниками поліції 20.07.2018 року о 00-10 год. бути свідками, та засвідчили факт відмови ОСОБА_2. від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотесту «Драгер» (а.п. 2-3).

Наведені вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку. Відповідно відсутні будь-які сумніви щодо їх достовірності.

Доводи апелянта в частині того, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням, оскільки вул. Центральній в с. Княгиничі, яка зазначена працівниками поліції як місце вчинення правопорушення, немає, були перевірені в суді першої інстанції і в ході судового засідання суддею встановлене місце вчинення адміністративного правопорушення, а саме - с. Княгиничі Рогатинського району Івано-Франківської області (а.п. 16), тому вказана обставина не впливає на законність рішення суду першої інстанції.

Стосовно доводів апелянта в частині того, що ОСОБА_2 не був за кермом автомобіля, а лише допоміг з друзями односельчанину, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, замінити шину на несправному транспортному засобі та перетягнули його автомобіль на обочину з проїжджої частини, то вони не підтверджені належними доказами, оскільки матеріали провадження не містять жодних відомостей про те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом.

В своїх поясненнях, що містяться в графі протоколу про адміністративне правопорушення «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_2 власноручно написано наступне: «не згідний з даним правопорушенням, у зв'язку із тим, що моя вина про алкогольне сп'яніння не доведена» (а.п. 1).

Між тим, ОСОБА_2 не засвідчив того факту, що він не керував транспортним засобом та не був водієм вказано транспортного засобу, хоча при складанні протоколу про адміністративне правопорушення йому були роз'яснені права та обов'язки, зокрема й передбачені ст. 268 КУпАП щодо надання пояснень. Відомостей про те, що ОСОБА_2 був позбавлений можливості ними скористатися, чи його у таких правах було обмежено, не встановлено.

Матеріали провадження не містять також жодних зауважень з боку ОСОБА_2 щодо незаконних дій працівників поліції під час складання ними протоколу про адміністративне правопорушення, або будь-яких інших клопотань з цього приводу.

Протокол підписаний як працівником поліції, так і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 (а.п. 1).

Вважаю, що така обрана позиція захисту, як те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, має на меті уникнення від адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення, оскільки вказані вище твердження апелянта спростовуються матеріалами справи та доказами, отриманими судом апеляційної інстанції безпосередньо під час судового розгляду.

Посилання апелянта на те, що свідки, які зазначені у протоколі, під час судового засідання підтвердили той факт, що ОСОБА_2 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, не керував транспортним засобом, не можливо прийняти до уваги, оскільки свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали письмові пояснення працівникам поліції про те, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», що відбувалось безпосередньо після події, а саме 20.07.2018 року, та власноручно завірили текст своїх пояснень написом «записано вірно» (а.п. 2-3).

Крім того, з наданих суду першої інстанції пояснень ОСОБА_2, в частині того, що прилад «Драгер» викликав у нього сумніви, вбачається, що він фактично підтверджує той факт, що саме він сидів за кермом автомобіля, оскільки огляд на стан сп'яніння проводиться виключно щодо водіїв транспортного засобу (а.п. 16).

Протокол про адміністративне правопорушення складений із дотриманням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 року, та містить в собі всі необхідні відомості, а тому суддя місцевого суду обґрунтовано визнав відомості, що у ньому містяться, як доказ у справі про адміністративні правопорушення.

Вважаю, що перевірка працівниками поліції на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 проводилась відповідно до п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року (далі - Інструкція), у зв'язку із виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, про що є посилання у відповідній графі протоколу (а.п. 1).

До протоколу також долучений диск, на якому міститься відеозапис з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, який був оглянутий судом апеляційної інстанції в ході апеляційного перегляду(а.п. 9).

Так, на диску міститься відеозапис, з якого видно транспортний засіб ВАЗ-2106, двигун автомобіля працює, ввімкнені фари автомобіля, на сидінні водія перебуває ОСОБА_2 Працівник поліції підходить до транспортного засобу, в якому зачинені всі двері, та оголошує причину зупинки транспортного засобу, а також підозру у керуванні транспортним засобом в стані сп'яніння. Після цього, ОСОБА_2 виходить з транспортного засобу саме з місця водія. Працівник поліції пропонує йому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» або в закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_2 відмовився.

Аналізуючи вказаний відеозапис та матеріали справи, доходжу висновку, що наданими суду матеріалами поза всяким розумним сумнівом доведено як факт керування саме ОСОБА_2 транспортним засобом, так і його відмову у проходженні огляду на стан сп'яніння у передбаченому законом порядку.

Оскільки відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння містить в собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_2 є склад даного правопорушення.

Вважаю, що судом першої інстанції, під час розгляду справи, з'ясовані всі необхідні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 280 КУпАП, а постанова судді містить опис обставин, установлених при розгляді справи.

Доводи апелянта, в частині того, що ОСОБА_2 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, не мають жодного значення для прийняття рішення в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі, згідно якого ОСОБА_2 притягується до відповідності за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто за порушення п. 2.5 ПДР України, а не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто за порушення п. 2.9 «а» ПДР України.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення чи дійсно особа, яка відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, знаходилась у тверезому стані, оскільки адміністративна відповідальність настає за відмову від проходження огляду.

Доводи апелянта в частині того, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду, оскільки не направили ОСОБА_2, після його відмови на проходження огляду на стан сп'яніння на місця зупинки транспортного засобу, в найближчий заклад охорони здоров'я, не є слушними, оскільки діючим законодавством прямо передбачено, що лише у разі незгоди водія з результатами огляду за допомагаю технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, проте ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду.

Посилання апелянта на те, що працівники поліції вилучили у ОСОБА_2 посвідчення водія, але при цьому не відсторонили його від керування транспортним засобом, також не має значення для встановлення вини останнього за порушення ним п. 2.5 ПДР України, який містить самостійні підстави для притягнення до адмінвідповідальності, а саме відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та не впливає на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за інкриміноване йому обвинувачення.

Твердження апелянта про те, що власник транспортного засобу ОСОБА_6 підтвердив, що саме він керував транспортним засобом, не є слушними, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_6, на момент зупинки транспортного засобу, перебував на правому передньому пасажирському сидінні. Вказана особа, після проходження тесту на стан сп'яніння на місці зупинки та оголошення йому про те, що він перебуває у стані сп'яніння, повідомив працівникам поліції, що він цим транспортним засобом не керував.

Отже, за вказаних вище обставин вважаю, що у суду першої інстанції були законні підстави для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову останнього від проходження у передбаченому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, так само як і порушення вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та права на захист.

За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження, як про це наголошує апелянт - відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Постанову судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.08.2018 року, якою ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло

З оригіналом згідно

Суддя: В.В. Повзло