Рішення № 76395002, 07.09.2018, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/612/18

07 вересня 2018 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: судді Битківського Л.М.

з участю секретаря Дякун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Адвокат ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі ордера серії ІФ №046986 від 26 травня 2018 року, звернувся в Богородчанський районний суд Івано-Франківської області з позовною заявою до ТзОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу №004830 від 20 липня 2016 року та стягнення з відповідача на користь позивача 30000 грн. сплачених коштів.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 20 липня 2016 року між позивачем та ТзОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" укладено договір лізингу транспортного засобу № 004830, згідно якого лізингодавець зобов'язався придбати у власність предмет лізингу - транспортний засіб "Foton FT 354", а лізингоодержувач - сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно умов договору і у день укладення останнього сплатив на рахунок відповідача 30000 гривень. Однак предмет договору так і не було передано ОСОБА_1, а на подану ним претензію відповідач жодним чином не відреагував.

Позивач вважає, що договір фінансового лізингу №004830 від 20 липня 2016 року не відповідає принципу справедливості та добросовісності, укладений з порушенням ст.ст. 18 та 19 ЗУ "Про захист прав споживачів", вчинений з використанням нечесної підприємницької діяльності та нотаріально не посвідчений в порушення вимог ст.799 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним, а сплачені кошти в сумі 30000 грн. слід стягнути з відповідача.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та без участі ОСОБА_1 Заявлені вимоги підтримав і просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у встановлений судом строк відзив не подав. Про дату, час та місце розгляду справи ТзОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" повідомлялось шляхом направлення поштового повідомлення, а також в порядку, передбаченому ч.11 ст. 128 ЦПК України (через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України). Повідомлення про причину неявки в засідання представника відповідача до суду не надходило.

За наведених обставин суд ухвалив провести розгляд справи у порядку заочного провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що 20 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто” та ОСОБА_1 уклади договір фінансового лізингу №004830.

Відповідно до п.1.1. договору фінансового лізингу №004830 від 20 липня 2016 року, предметом фінансового лізингу за даним договором є транспортний засіб, визначений у даній статті та у специфікації (додаток №2 договору), а саме: "Foton FT 354" (а.с.31).

Згідно п.1.2. вказаного договору, вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору зазначається у даному Договорі та в Додатку №1 (а.с.31).

Відповідно до п.1.3. договору фінансового лізингу №004830 від 20 липня 2016 року, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на термін та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Згідно пункту 1.7. договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом терміну, який становить не більше 30 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу, авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4. ст. 9 договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 договору (а.с.31).

Відповідно до п.8.2. вищевказаного договору, укладаючи його сторони погоджуються, що вартість предмета лізингу, на момент укладення договору, за цим договором становить 12048,19 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні на фактичну дату укладення даного договору. На дату укладення цього договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 300000 гривень з ПДВ (а.с.34).

Згідно п.9.1. договору фінансового лізингу №004830 від 20 липня 2016 року, адміністративний платіж являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу у розмірі 10%, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію та супроводження протягом терміну дії договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу зазначено у додатку №1 до даного договору. Адміністративний платіж входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов’язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу (а.с.34).

Пунктом 9.2. договору передбачено, що авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 50 відсотків від вартості предмета лізингу, зазначеного у даному договорі та у додатку №1 до даного Договору (а.с.34).

Позивачем представлена суду завірена копія квитанції №332010001 від 20 липня 2016 року про сплату ним на рахунок відповідача 30000 грн., призначення платежу: адміністративний платіж за договором фінансового лізингу №004830 від 20 липня 2016 року (а.с.39).

Як вбачається з претензії ОСОБА_1, направленої на адресу ТзОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" (а.с.17, 40) , станом на 20 січня 2018 року предмет лізингу, всупереч положенням договору лізингу №004830 від 20 липня 2016 року, ним не отриманий.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Отже, згідно з положеннями ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

За п. 12.1. спірного договору фінансового лізингу, лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7. та 4.1., та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку не повертається (а.с.36).

З п.12.2. договору фінансового лізингу №004830 від 20 липня 2016 року вбачається, що лізингодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку з лізингоодержувачем, який не сплатив авансовий платіж в повному обсязі протягом строку, що встановлено п. 9.3. даного договору, про що повідомляє лізингоодержувача у письмовій формі. В такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу сплачений ним авансовий платіж за вирахуванням 20% від суми сплаченого авансового платежу, адміністративний платіж в такому випадку не повертається (а.с.36).

Судом встановлено, що оспорюваний договір порушує принцип добросовісності, оскільки всупереч вимогам чинного законодавства, встановлює істотні обмеження прав лізингоодержувача щодо розірвання договору та умови договору про повне неповернення адміністративного платежу у випадку розірвання договору, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, наносить шкоду споживачеві.

Крім того, спірний договір не містить істотної умови - предмет лізингу не визначений індивідуальними ознаками (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, номер шасі). Марка та модель транспортного засобу не є такими ознаками.

Відповідно до ч.3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 203, 204 ЦК України, підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Виходячи із вимог ст. ст. 4 та 203 ЦК України, зміст правочину має відповідати: Цивільному кодексу України; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом. Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, прийнятих відповідно до Конституції.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. Що ж стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Виходячи з правових наслідків недійсності правочину, визначених абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30000 грн. 00 коп. на повернення внесеного ним за договором адміністративного платежу.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, а позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, то, відповідно доч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача в користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1762 грн.

Керуючись ст.ст.263-265, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу від 20 липня 2016 року № 004830, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський район, вул. Шовковична, буд. 42-44, код ЄДРПОУ 39733392) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, сплачені за договором фінансового лізингу № 004830 від 20 липня 2016 року кошти у розмірі 30000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь держави судовий збір в розмірі 1762 грн.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя Л.М. Битківський