Постанова № 76394377, 11.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/3083/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА МАРІС" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 813/4369/17 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА МАРІС" про стягнення коштів з рахунків платника податків,-

суддя в 1-й інстанції - Сподарик Н.І.,

час ухвалення рішення - 13.03.2018 року, 16:50 год,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 19.03.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс», із вимогою - стягнути із відповідача кошти у сумі 449 413,34 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків для погашення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач має податкову заборгованість, яка виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток. Тож, оскільки вжиті позивачем заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, тому контролюючий орган звернувся із означеним позовом до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року в адміністративній справі було відкрито скорочене провадження.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року розгляд справи призначено за загальними правилами КАС України із викликом у судове засідання сторін/представників сторін.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно пп.10 п.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року було здійснено заміну позивача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на належного - Головне управління ДФС у Львівській області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 813/4369/17 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на ного апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом порушені процесуальні особливості розгляду такої категорії справ, оскільки саме ст.283 КАС України, встановлено певний специфічний порядок розгляду такої вимоги до подання суб'єктів владних повноважень, строки такого подання тощо. На переконання апелянта процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунках платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання у порядку ст. 283 КАС України у даному випадку позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з невідповідністю обраного способу захисту права та способу звернення до адміністративного суду.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 813/4369/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до довідки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про заборгованість по платежах до бюджету і згідно даних картки особового рахунку платника, по відповідачу обліковується заборгованість у загальному розмірі 449 413,34 грн., а саме:

- по податку на додану вартість у сумі 449 243,34 грн. (у т.ч. 346 507,50 грн. - узгоджені податкові зобов'язання, 102 735,84 грн. - нарахована пеня);

- по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 170 349,03 грн.;

- по податку на прибуток у сумі 170,00 грн.

Судом з'ясовано, що ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Аква Маріс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.05.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №78/13-01-14-06/39810094 від 16.05.2016 року, в якому зафіксовані допущені порушення позивачем, а саме: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1. ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 277278,00 грн., а також порушення п.46.1 ст.46, п.48.7 ст.48, п.49.2 ст.49 ПК України, оскільки не подано додатку ПН «Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» до податкової декларації з податку на прибуток підприємства та не відображено виплату доходів з джерелом походження з України (фрахт) нерезиденту Bost Trade Sp.z o.o. (Польща).

На підставі зазначеного акту, ГУ ДФС у Львівській області 30.05.2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001641406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 346 597,50 грн., в тому числі за основним платежем - 277 278,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69 319,50 грн.; №0001651405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб на суму 170,00 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 170,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що податкові повідомлення-рішення від 30.05.2016 року №0001641406, №0001651405 оскаржувались відповідачем у судовому порядку. Тож, за результатами судового розгляду постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 року, у справі №813/1936/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2016 року №0001641406, №0001651405 в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Аква Маріс» було відмовлено повністю.

Отже, грошові зобов'язання, визначені вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями набули статусу узгоджених.

Із матеріалів справи також вбачається, що заборгованість відповідача включає у себе борг, який виник внаслідок несвоєчасного подання податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2017 року, граничний строк подання якої - 20.04.2017 року (звітність подано - 24.04.2017 року) та внаслідок неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2017 року, що встановлено при проведенні камеральних перевірок, зокрема: -актом перевірки від 19.05.2017 року №90/28-10-48-06/39810094, на підставі висновків якого, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2017 року №0004914806 на суму 170,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції); -актом перевірки від 19.07.2017 року №179/28-10-48-06/39810094, на підставі висновків якого, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.08.2017 року №0007684806 на суму 1 020,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

Як підтверджується матеріалами справи, податкові повідомлення-рішення позивачем були надіслані на адресу підприємства, проте в адміністративному та судовому порядку такі не оскаржені.

Судом встановлено, що позивачем було сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу від 09.07.2017 року №759-48 про сплату суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями.

Докази оскарження чи скасування зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку у матеріалах справи відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не повідомлено суду про наявність обставин, що спростовували б існування у підприємства податкового боргу у вищевказаній сумі.

Щодо посилань представника відповідача, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, на неналежно обраний спосіб звернення контролюючого органу до суду із позовом, то суд першої інстанції зазначив наступне.

Із змісту відзиву вбачається, що відповідачем не оскаржується наявність у Підприємства узгодженої суми податкового боргу, а також не надано доказів сплати такого боргу.

Водночас, посилання представника відповідача на те, що порядок розгляду стягнення податкового боргу з рахунків Підприємства передбачає звернення податкового органу із заявою в порядку ст.283 КАС України, і лише у разі відмови у відкритті провадження за заявою, що унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою, останній у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, не приймаються судом першої інстанції, оскільки згідно ч.1 ст.283 КАС України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Суд наголосив, що вищенаведене положення Податкового кодексу України не містить імперативної умови звернення податкового органу, в порядку ст.283 КАС України, а лише передбачає право останнього звернутись з відповідною заявою до суду, крім того, зазначена заява не є обов'язковою умовою для подальшого звернення позивача з позовом про стягнення податкового боргу для розгляду в загальному порядку позовного провадження.

Таким чином, критично оцінюючи доводи представника відповідача з приводу того, що процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів з рахунків платника має бути ініційована податковим органом, шляхом звернення до суду із заявою, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем належним чином було обрано спосіб захисту права та спосіб звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановив суд, товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» зареєстроване як юридична особа і перебуває на обліку платників податків.

Як вбачається із змісту позовної заяви та наданих позивачем письмових доказів, зазначена вище сума податкового боргу складається з податку на додану вартість у сумі 449 243,34 грн. (у т.ч. 346 507,50 грн. - узгоджені податкові зобов'язання, 102 735,84 грн. - нарахована пеня); - по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 170 349,03 грн.; податку на прибуток у сумі 170,00 грн.

Відповідно до пп. пп. 14.1.39, 14.1.162, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідно до ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з ст. 38 цього Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт наявності у товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» податкового боргу у вказаній вище сумі підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, витягом з облікової картки відповідача, довідками позивача про суми податкового боргу відповідача станом на 20.09.2017 року. В свою чергу, відповідач не надав суду жодних доказів сплати ним спірного податкового боргу чи доказів його відсутності або невідповідності фактичним обставинам розміру боргу, заявленого до стягнення контролюючим органом.

Крім того, відповідно до п. 95.1 ст. 95 цього Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

А згідно з п. 95.2 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено, що податковий борг стягується з рахунків відповідача, відкритих у банківських установах.

Враховуючи наведені вище обставини та норми Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту існування та розміру податкового боргу товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» з податку на додану вартість в сумі 449243,34 грн. (з врахуванням пені), податку на прибуток в сумі 170,00 грн. та наявність правових підстав для стягнення цього боргу з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача.

Щодо доводів апелянта про недотримання позивачем форми звернення до суду, а саме недотримання норм ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України ( чинної на момент подання позовної заяви) та аналогічної ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України ( чинної на момент розгляду справи та подання апеляційної скарги), колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на день подання позовної заяви, було передбачено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Проаналізувавши зміст наведених вище норм законодавства в їх системному зв'язку, колегія суддів вважає, що вони не містять імперативної вимоги до контролюючого органу щодо звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу платника податків лише шляхом відповідного подання в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України ( чинної на момент подання позовної заяви), а також обов'язкового звернення з таким поданням як умови чи підстави для подання в загальному порядку позовної заяви про стягнення податкового боргу такого платника. Також, на думку колегії суддів, наявність у контролюючого органу повноважень на звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом не позбавляє його права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

А відтак, аргументи апеляційної скарги жодним чином не спростовують обставин встановлених судом, не містять підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права та заперечуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є підставним, обґрунтованим і підлягає до задоволення.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА МАРІС"- залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 813/4369/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Я. С. Попко Повне судове рішення складено 12.09.2018 року