Постанова № 76394357, 04.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5212/18 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2018 у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, Нотаріальна Палата України про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округа ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати пункти 5, 8, 12 наказу Міністерства юстиції України від 06.02.2018 № 299/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;

- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округа ОСОБА_2 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язати Міністерство юстиції України виключити ім'я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа ОСОБА_2 зі списку державних реєстраторів та нотаріусів, яким тимчасово обмежено або анульовано доступ до державних реєстрів, який розміщений на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 28.01.1999 НОМЕР_1 та реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 28.10.2014 № 1469 є нотаріусом Київського міського нотаріального округа (том 1, а.с. 248-250).

Судом першої інстанції було встановлено, що 06.02.2018 Міністерством юстиції України видано оскаржуваний наказ № 299/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень» (том І, ас. 23), яким:

- пунктом 1 задоволено скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід банк» Шевченка А.М. від 19.01.2018 № 16-11-б.б/485 з доповненнями до них від 05.05.2018 № 16-11-б.б/783 у повному обсязі;

- пунктом 2 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.12.2017 № 38897887, 38898004, 38898039, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа ОСОБА_2,

- пунктом 5 анульовано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округа ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- пунктом 8 направлено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа ОСОБА_2,

- пунктом 12 Департаменту державної реєстрації та нотаріату вказано забезпечити передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що наданні для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у комунальному підприємстві «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа ОСОБА_2.

Оскаржуваний наказ видано на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 06.02.2018, складеного за результатами розгляду скарг уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід банк» Шевченка А.М. від 19.01.2018 № 16-11-б.б/485, зареєстрованої в Мін'юсті 22.01.2018.

Також в наказі зазначено, що він прийнятий відповідно до ч. 2, 5 ст. 26, п.п а, г, д, є п. 2 ч. 6, абз. 5 ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.

Не погоджуючись з п.п. 5, 8, 12 вказаного наказу позивач звернулась до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що при прийнятті Міністерством юстиції України спірного наказу від 06.02.2018, а також при ухваленні висновку комісії від 06.02.2018, не було досліджено та не спростовано наведені обставини щодо можливого вчинення реєстраційних дій за заявами № 25999411, № 25999500, № 25999529 невідомими особами з використанням електронного ключа приватного нотаріуса ОСОБА_2, а тому позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскільки позивач не надала жодних доказів під час розгляду скарги, що підтверджували б факт шахрайських дій щодо використання ключа ЕЦП та вчинення відповідних записів нотаріусом до ЄДР, що мали б ознаки кримінального правопорушення та підтверджували б протиправне використання персональних даних для входження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то у задоволенні позову необхідно відмовити.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі по тексту - Порядок № 1128) відповідно до якого, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом

Частиною шостою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Згідно з п. 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Аналізуючи приписи зазначеної норми, колегія суддів зазначає, що при прийнятті висновку Комісія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі, обґрунтованість заперечень. За наслідками такої перевірки Комісія повинна об'єктивно встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження.

Після отримання скарги на дії, бездіяльність або рішення державного реєстратора, утворюється постійно діюча комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка перевіряє наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, за результатом розгляду приймається мотивоване рішення.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, мотивованим, з урахуванням всіх пояснень та доводів сторін, повинні бути як висновок комісії так і рішення Міністерства юстиції України.

Досліджуючи оскаржуваний наказ № 299/5 від 06.02.2018, зокрема і у частині пунктів 5 та 8, колегія суддів приходить до висновку, що зазначений наказ не містить мотивів прийняття рішень по вказаним пунктам.

В оскаржуваному наказі зазначено лише про те, що він прийнятий на підставі висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 06.02.2018, складеного за результатами розгляду скарг Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід банк» Шевченка А.М. від 19.01.2018 № 16-11-б.б/485.

Однак, висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 06.02.2018, який складений за наслідками розгляду по суті скарг уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід банк» Шевченка А.М. за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер, а отже, не є обов'язковим для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме у відповідності до цього висновку. Крім цього, зазначений висновок не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не створює для особи обов'язків та наслідків за результатами його прийняття.

Отже, наказ № 299/5 від 06.02.2018 не містить мотивувальної частини, що є порушенням ч.6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де прямо передбачено необхідність прийняття саме мотивованого рішення. А посилання в тексті вказаного наказу на висновок комісії від 06.02.2018 не можна розцінювати як належне вмотивування рішення. Саме наказ Міністерства юстиції України є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні закону, яке створює для особи певні обов'язки та правові наслідки, а не висновок комісії.

Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України, а саме його п. 5 та п. 8, не відповідає положенням ч.6 ст. 37 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і нормам Порядку № 1128, адже не містить мотивування (мотивувальної частини).

З наявного в матеріалах справи висновку комісії від 06.02.2018 (том 1, а.с.30-43) та самої скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід банк» Шевченка А.М. від 19.01.2018 № 16-11-б.б/485 вбачається, що підставою для скарги стосовно приватного нотаріуса ОСОБА_2 стало те, що остання за результатом розгляду заяви № 25999411 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.12.2017 № 38897887 та зареєструвала право власності на земельну ділянку за компанією «NEBOT HOLDING LIMITED» на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 13.12.2017 № 13845, виданого ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві. Як зазначено у висновку, за результатами розгляду заяв № 25999500, № 25999529 приватним нотаріусом ОСОБА_2 прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.12.2017 № 38898004, № 38898039 та припинено записи про обтяження (арешт) № 12976432, № 12976394 на підставі постанови слідчого ГСУ СБУ від 13.12.2017.

Позивач зазначає, що коли дізналась про несанкціонований доступ до ЄДР від державного реєстратора КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації», а саме 10.01.2018 шляхом телефонного дзвінка звернулась до державного підприємства «Національні інформаційні системи» у м. Києві та Київській області та отримала новий пароль доступу до Єдиних державних реєстрів.

Також, в матеріалах справи наявний лист приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 15.01.2018 (а.с. 100, т.2) адресований Нотаріальній палати України, в якому повідомлялось про те, що 10.01.2018 ОСОБА_2 стало відомо про несанкціоноване втручання до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та здійснення реєстраційних дій від ім'я приватного нотаріуса ОСОБА_2 під її паролем та ключом 21.12.2017 на час, коли остання вже була відсутня на робочому місці.

22.01.2018 та 24.01.2018 приватний нотаріус ОСОБА_2 зверталась з листами аналогічного змісту і до ПАТ «Родовід банк» (т. 2 а.с. 122, 132).

26.01.2018 приватний нотаріус ОСОБА_2 звернулась до Головного слідчого управління Національної поліції та подала заяву щодо порушення кримінальної справи за фактом несанкціонованого (незаконного) втручання до державного реєстру прав від її імені. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру судових розслідувань від 26.01.2018 (т. 2 а.с. 140), старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції, відкрите кримінальне провадження номер 12018000000000048 за злочин, передбачений ст. 361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку.

Листом від 31.01.2018 № 17/01-16 (а.с. 144) позивач звернулась до Головного слідчого управління Національної поліції України та повідомила, що 26.01.2018 ТОВ «Лабораторія комп'ютерної криміналістики» було надано висновок експертного дослідження від 26.01.2018 № 18/4КТ-2 за результатами якого виявлено, що користуючись копією електронного ключа приватного нотаріуса ОСОБА_2, невідомою особою було проведено реєстрацію 3-х заяв (перехід права власності на об'єкт нерухомого майна - заява № 25999411, дії щодо реєстрації обтяження - припинення арешту нерухомого майна - заява № 25999500, заява № 25999529). Вказані реєстраційні дії здійснено у період з 21:41:17 до 21:01:10 21.12.2017. Доступу до пароля або електронного ключа доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 нікому не надавала. Спеціалістами підтверджено, що на момент здійснення вищевказаних реєстраційних дій від імені приватного нотаріуса ОСОБА_2, персональний комп'ютер останньої, на якому встановлені Єдині та державні реєстри, та з якого нібито здійснювалася реєстрація, було вимкнуто (вказано час 20:25). Реєстраційні дії за заявами №№ 25999411, 25999500, 25999529 не булі сформовані на комп'ютері приватного нотаріуса ОСОБА_2 Реєстраційні дії за заявами №№ 25999411, 25999500, 25999529 було виконано з іншого невстановленого комп'ютера з використанням облікових даних паролю доступу та електронного ключа) приватного нотаріуса ОСОБА_2

З листам аналогічного змісту позивач звернулась також до Нотаріальної палати України (лист від 29.01.2018 № 15/01-16, а.с. 142, т.2) та до ПАТ «Родовід Банк» (лист від 29.01.2018 № 14/01-16, а.с. 141, т.2).

Вищезазначені докази також надавались комісії, однак вказані пояснення позивача та докази не були взяті до уваги, будь-які посилання на пояснення позивача у висновку від 06.02.2018 відсутні.

Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті Міністерством юстиції України спірного наказу від 06.02.2018, а також при ухваленні висновку комісії від 06.02.2018, не було досліджено та не спростовано наведені обставини щодо можливого вчинення реєстраційних дій за заявами № 25999411, № 25999500, № 25999529 невідомими особами з використанням електронного ключа приватного нотаріуса ОСОБА_2

Натомість, комісією, в супереч вказаних вимог чинного законодавства, не були не лише враховані, а навіть не розглядались і не брались до уваги зазначені вище обставини та пояснення приватного нотаріуса ОСОБА_2

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, необхідність дослідження зазначених документів Міністерством юстиції України, слід розглядати у розрізі його повноважень в цілому, зокрема з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», відповідно до якої діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтуються, зокрема, на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, законності, відкритості та прозорості, відповідальності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у даному випадку діяльність комісії прямо суперечила зазначеним засадам, як і положенням п. 8 вказаного Порядку № 1128.

Зокрема, комісією не лише не було встановлено, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження», а ці питання взагалі не виносились на розгляд комісії, не зважаючи на ряд наданих позивачем доказів та пояснень (серед яких і підтвердження відкриття кримінального провадження за фактом несанкціонованого доступу до державного реєстру під іменем приватного нотаріуса ОСОБА_2 та результати криміналістичної експертизи її робочого комп'ютера).

Відповідно до частини 16 Порядку № 1128 якщо комісія під час розгляду скарги визнає необхідним проведення перевірки зазначених у скарзі обставин правоохоронними органами, суб'єкт розгляду скарги надсилає відповідні відомості правоохоронним органам для здійснення перевірки таких відомостей та вжиття в межах їх компетенції відповідних заходів реагування щодо припинення порушення законодавства.

В даному випадку, матеріали справи не містять доказів надсилання суб'єктом розгляду скарги відповідних відомостей правоохоронним органам для здійснення перевірки таких відомостей та вжиття в межах їх компетенції відповідних заходів реагування щодо припинення порушення законодавства.

Застосовуючи санкції до приватного нотаріуса ОСОБА_2 Міністерство юстиції України виступало як суб'єкт владних повноважень, адже законодавством, зокрема ч. 6 ст. 37 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» останнє наділено владними повноваженнями, такими як застосування санкцій до державних реєстраторів. Виходячи з цього, передумовою застосування санкцій, як виду юридичної відповідальності повинно було б бути встановлення факту правопорушення з боку приватного нотаріуса ОСОБА_2, а також доведення суб'єктом владних повноважень (Міністерством юстиції України) вини у діях позивача. Проте, відповідачем у своєму рішенні (пункти 5 та 8 оскаржуваного наказу) вказані питання взагалі не розглядались, так само, як не розглядались і комісією.

Щодо неправомірності направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття позивачем нотаріальною діяльністю, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво може бути анульовано зокрема за неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем не наведено жодних фактів неодноразового порушення приватним нотаріусом ОСОБА_2 вимог чинного законодавства. Більш того, за результатами позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_2 (довідка від 03.03.2018, а.с. 235-246) діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_2, як нотаріуса, оцінена позитивно.

В свою чергу, висновок про наявність в діях позивача грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, на думку колегії суддів не є вмотивованим.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.

Таким чином, наявність факту завдання шкоди має бути встановлена лише в судовому рядку. Однак, у даному випадку відповідачем не наведено жодного факту завдання шкоди приватним нотаріусом ОСОБА_2 як державним реєстратором чи нотаріусом.

Щодо необхідності передачі на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для доведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа ОСОБА_2 (пункт 12 наказу), колегія суддів зазначає, що вказаний (12) пункт наказу є логічним продовженням попередніх оскаржуваних пунктів (5 та 8) і враховуючи наведене вище, також є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на що є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 07.09.2018.