Рішення № 76393941, 10.09.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року справа № 2340/3024/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Паламаря П.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Трегулова Б.Л.,

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Внутрішніх справ України, третя особа - УМВС України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2018 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1) з адміністративним позовом до Міністерства Внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10), в якому просить:

-визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності, оформлену листом від 27.06.2018 №15/2-2443 про повернення матеріалів;

-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності.

Ухвалою суду від 31.08.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позов мотивований тим, що Міністерство внутрішніх справ України протиправно відмовило позивачу у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги з огляду на те, що після первинного встановлення 3 групи інвалідності із втратою ступеня працездатності позивачу установлено 2 групу інвалідності у строк, понад два роки.

Позивач наголошував, що ні Закон України від 20.12.1990 №565-XII "Про міліцію" (далі - Закон №565-XII), ні Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок №850), не містять обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності після первинного встановлення втрати працездатності.

Крім того, у позові вказано, що перелік підстав, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, і такі підстави у позивача відсутні, а тому, на його думку, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.6 ст.23 Закону №565-XII.

Відповідач надіслав до суду письмовий відзив на позов в якому зазначив, що листом від 11.05.2018 №15/2-1654 направлено на доопрацювання матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги до УМВС України в Черкаській області, зокрема необхідності надання матеріалів щодо первинного огляду МСЕК ОСОБА_1 Оскільки станом на час розгляду справи зазначені матеріали відповідачу не надходили, позовні вимоги є передчасними.

Представник третьої особи надав суду відзив на позов, в якому вказав, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що після первинного встановлення йому інвалідності із втратою ступеня працездатності 2 групу інвалідності установлено позивачу в строк, понад два роки.

Позивач та представник третьої особи просили розгляд справи здійснювати без їх участі. Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання учасників справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 29 грудня 1990 року до 26 грудня 2005 року.

13.04.2006 Черкаською міжрайонною МСЕК №2 позивачу встановлена 3 група інвалідності та 30% втрати працездатності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією відповідної довідки МСЕК у матеріалах справи.

21.03.2018 Черкаською обласною МСЕК №1 позивачу встановлена 2 група інвалідності безтерміново у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та визначено 80% втрати працездатності.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до УМВС України в Черкаській області із заявою від 12.04.2018 та доданими до неї документами (вхідний УМВС від 16.04.2018 №П-443) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Листом від 11.05.2018 №15/2-1654 Департамент фінансово-облікової політики МВС України направив на доопрацювання матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги до УМВС України в Черкаській області, зокрема необхідності надання матеріалів щодо первинного огляду МСЕК ОСОБА_1

01.06.2018 УМВС України в Черкаській області складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності на підставі п.3.2. Порядку №850. Висновок погоджений головою ліквідаційної комісії В.О. Кожухівським та заступником голови ліквідаційної комісії В.Б. Коваленко.

На виконання листа МВС України від 11.05.2018 №15/2-1654 вказаний висновок разом з інформацією щодо первинного огляду МСЕК ОСОБА_1 направлений Департаменту фінансово-облікової політики МВС України.

Однак, Міністерство внутрішніх справ України відмовило позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності (лист від 27.06.2018 №15/2-2443). Зокрема зазначено, що первинне встановлення заявнику 30% втрати працездатності відбулось 13.04.2006, а повторне з установленням 80% втрати працездатності та 2 групи інвалідності - 21.03.2018, що перевищує передбачений п.4 Порядку №850 дворічний термін.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам в контексті позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

02 липня 2015 року прийнято Закон України «Про Національну поліцію», згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

На виконання пункту 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», що набрала чинності 31.10.2015.

Пунктом 1 Порядку №850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи).

Пунктом 7 Порядку №850 визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 вказаного Порядку № 850).

Як встановлено судом первинне установлення позивачу 3 групи інвалідності та 30% втрати працездатності відбулось 13.04.2006.

21.03.2018 Черкаською обласною МСЕК №1 позивачу встановлена 2 група інвалідності безтерміново у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ та визначено 80% втрати працездатності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 15.01.20017 серії 12 ААА №879440

Таким чином, після 15.01.20017 у позивача виникли підстави, які згідно вимог Порядку №850 надають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, яка передбачена для ІІ групи - 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Відмовляючи у призначені та виплаті такої допомоги відповідач керується лише положеннями п. 4 Порядку №850, якими передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, в даному випадку відповідач вважає, що оскільки повторний огляд МСЕК із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності відбувся більш ніж через 2 роки після первинного огляду МСЕК, яким позивачу встановлено 3 групу інвалідності та 30% втрати працездатності, а тому останній не має правових підстав для отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Однак, Законом №565-XII не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850.

Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, а саме: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Суд наголошує, що підстави, з якої виходив відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, вказана норма не містить. Крім того, відповідачем не наведено, визначених у пункті 14 Порядку №850 підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.

Таким чином позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.6 ст.23 Закону №565-XII.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №808/1866/16 (провадження №К/9901/16183/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відмовляючи у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності позивач діяв не в межах та не у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства, а тому позовна вимога про визнання такої відмови протиправною відмову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження).

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року справі №816/303/16.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

Суд наголошує, що відповідно до ст.13 Європейської конвенції з прав людини кожен, чиї права, свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Враховуючи, що під час розгляду цієї справи встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 23 Закону №565-XII, суд дійшов висновку зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд.10, код ЄДРПОУ 00032684) прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги відповідно до ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар