Постанова № 76393841, 04.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/13961/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Венгрин О.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

04 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Павич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці (далі - відповідач) про визнання протиправними дії щодо перерахуноку пенсії, зобов'язання перерахувати пенсію,

В С Т А Н О В И В :

позивач 02.07.2016 звернувся із адміністративним позовом до Вінницького міського суду Вінницької області в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача з 27.05.2016 перерахувати пенсію відповідно до довідки прокуратури Вінницької області №18/167 від 26.05.2016 про заробітну плату у розмірі 90% без обмеження її максимального розміру, виплачувати її в перерахованому розмірі з урахуванням здійснених виплат.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України та рішення Конституційного Суду України вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що право позивача на перерахунок пенсії виникло з моменту її призначення та було врегульоване ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ в редакції станом на 15.01.2011, яка й мала бути застосована судом до спірних правовідносин з метою його захисту. При цьому, до спірних правовідносин суд застосував Закон України "Про прокуратуру" від 2014 року, яким обсяг доступних пенсійних прав звужений, оскільки умови перерахунку призначених пенсій втратили законодавче забезпечення (не містяться у законі).

28.06.2018 відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказав, що з 01.06.2015 не здійснюється ні призначення ні перерахунок пенсій відповідно до спеціального законодавства, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", оскільки норми, які регулювали питання пенсійного забезпечення категорії осіб, на яких поширюється дія цього закону, скасовані. Таким чином, позивачем не доведено права на здійснення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру" на даний час.

В судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

ОСОБА_2 працював в органах прокуратури та набув права на пенсійне забезпечення у 2002 за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час набуття такого права).

З 01.08.2002 позивач перебуває на обліку в органах пенсійного фонду, а з 01.06.2007 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 % від суми заробітної плати.

02.06.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено посадові оклади відповідним категоріям прокурорсько-слідчих працівників, відповідно до довідки прокуратури Вінницької області про заробітну плату №18/167 від 26.05.2016.

07.06.2016 відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії, мотивуючи відмову тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213 у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до спеціальних законів, в тому числі, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з чим пенсії в порядку та на умовах, визначених зазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії ч. 13 та 18 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" втратили чинність, а на виконання вимог ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697-VІІ від 14.10. 2014 "Про прокуратуру" Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Згідно ч. 13 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1789-ХІІ), держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Відповідно до ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15.07.2015 набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Отже, на час прийняття постанови Кабінетом міністрів України від 09.12.2015 №1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру", що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

За ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015 не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII, якими ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII та ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII викладено у новій редакції не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведені положення джерел права, з 01.12.2015 - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 (справа №711/6019/16-а), від 02.03.2018 (справа №264/1617/17 та №761/21804/17), від 31.07.2018 (справа №233/4404/16-а).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а тому у спірних правовідносинах, відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.