Постанова № 76393535, 06.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1761/16 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.,

Мєзєнцев Є.І.

при секретарі Григорук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві та з урахуванням заяви від 04.03.2016 року просила суд:

- визнати незаконним дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання самозайнятої особи (приватним нотаріусом) ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року;

- визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової перевірки самозайнятої особи (приватний нотаріус) ОСОБА_3 щодо питання, які саме витрати віднесені приватним нотаріусом до складу витрат та не пов'язані з отриманим доходом за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 05.01.2016 року №0000151201, винесенє Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування ОСОБА_3 грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб штрафних санкцій на суму 40 844,56 грн., в тому числі за основним платежем 32 675,64 грн. та за штрафними санкціями 8 168,92 грн.;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2016 року №Ф-5, винесену Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування ОСОБА_3 грошового зобов'язання зі сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 41 679,89 грн. з вказаною сумою боргу в розмірі 41 679,89 грн.;

- скасувати рішення від 04.02.2016 року №0000641201 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 4 866, 89 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 05.01.2016 року №0000151201, прийняте Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві;

- визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2016 року №Ф-5, винесену Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві;

- визнано протиправним та скасовано рішення від 04.02.2016 року №0000641201 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску прийняте Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

В інший частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представником приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, звертає увагу, що вважає перевірку державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві незаконною, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що порушує його права як платника податку.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу №1817 від 03.09.2015 року та повідомлення №75550/О/26-54-17-01-26 від 03.09.2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_3 щодо дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за наслідком якої складено акт №880/26/54-17-01-17-3049920245 від 02.10.2015 року.

Зі змісту акту перевірки слідує, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення самозайнятою особою - приватним нотаріусом ОСОБА_3:

1. п. 178.3, ст. 178 Податкового кодексу України №2755-Vl від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період у сумі 33 271,17 гри., а саме по періодам: - 2012 рік 16 984, 31 грн.; - 2013 рік 7 690, 06грн.; - 2014 рік 8 596,80грн.

2. абз. 4, част. 8, ст. 9. Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року N 2464-УІ зі змінами та доповненнями, а саме ненараховано та несплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу в розмірі 48 911,49 гри., в тому числі по періодам: за 2012 рік у сумі 22 916,98 грн.; за 2013 рік у сумі 15 005,71 грн.; за 2014 рік у сумі 10 988,80 грн.

Враховуючи вказані висновки відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу №Ф-98 від 13.10.2015 року, рішення №0006961701 від 13.10.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом міністерства доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкове повідомлення - рішення №0006971701 від 13.10.2015 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до п. 77.1 ст. 71 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

В силу приписів п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Стосовно позовних вимог в частині незаконності дій державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної планової виїзної перевірки з дотримання самозайнятою особою - приватним нотаріусом ОСОБА_3 своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року у зв"язку з порушенням порядку отримання наказу та повідомлення на проведення перевірки колегія суддів зазначає наступне.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що документальна планова перевірка ОСОБА_3 проводилася на підставі наказу від 03.09.2015 року №1817 та повідомлення №7550/О/26-54-17-01-26 від 03.09.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ від 03.09.2015 року №1817 та повідомлення №7550/О/26-54-17-01-26 від 03.09.2015 року отримано позивачем 03.09.2015 року, що безпосередньо і не заперечується останньою (т. 1, а.с. 6).

Згідно вказаних документів перевірка здійснювалася у період з 14.09.2015 року по 25.09.2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом дотримано вимоги п. 77.4 ст. 77 ПК України при проведенні документальної планової перевірки, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Стосовно дії відносно проведення документальної позапланової перевірки колегія суддів звертає увагу на таке.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що 08.12.2015 року працівниками ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було повідомлено приватного нотаріуса ОСОБА_3 про початок документальної позапланової перевірки та вручено наказ від 03.12.2015 року №2340 та направлення на первірку від 08.12.2015 року №2452, №2453.

Відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З вказаного слідує, що право на проведення документальної позапланової перевірки надається контролюючим органом лише у разі вручення під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки до початку її проведення. Зокрема, обов'язковою умовою для проведення позапланової виїзної перевірки є вручення контролюючим органом платнику податку до початку перевірки відповідного наказу.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про відсутність незаконних дій в частині проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки ОСОБА_3, а відтак, адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку підставам для задоволення адміністративного позову в частині спірного рішення №0000151201 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 178.1. ст. 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Згідно з п. 178.2. ст. 178 ПК України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (п. 178.3 ст. 178 ПК України).

При цьому, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи, є резидентами і у річній податковій декларації поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 178.4 ст. 178 ПК України).

В той же час, п. 178.5 ст. 178 ПК України встановлює, що під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п. 178.6. ст. 178 ПК України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації (п. 178.7 ПК України).

Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2012 року №1185 про затвердження узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів) визначено, що при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону України від 02 вересня 1993 року №3425 "Про нотаріат" зі змінами та доповненнями.

Пунктом 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за №1300/27745 затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами" (далі - Порядок №727).

Згідно п. 2 розділу І вказаного порядку акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В силу приписів п. 3, 4 розділу ІІ Порядку №727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку №727 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки.

Оцінюючи зміст акту перевірки від 17.12.2015 року, колегія суддів звертає увагу, що останній не містить в собі обставин щодо того, які саме витрати віднесені приватним нотаріусом до складу витрат та не пов'язані з отриманим доходом, тобто фактично перевіркою не досліджено та не зазначено, які саме витрати визнані/відображені позивачем не пов'язані з його діяльністю та отриманням доходу.

З урахування вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000151201.

Оцінюючи правомірність прийнятого відповідачем рішення від 04.02.2016 року №0000641201 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та оскаржуваної вимоги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В силу приписів п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного закону платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Згідно п. 11 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 7 Закону №2464-VI).

При цьому, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI).

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що для фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є сума доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 3.4 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №454 (далі - Порядок №454) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом не встановлено заниження позивачем доходу, відсутні підстави для нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску і, як наслідок, підстави для застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Так, на підставі статті 6 Закону №2464 видано наказ Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 року № 454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 3.4 зазначеного наказу передбачено: "Фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку № 454".

Аналогічне положення міститься в Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 рокуц № 22-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2011 року за №1014/18309, яка діяла до 03.12.2013 року.

З огляду на вищезазначені норми, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 3 додатка 5 до Порядку № 454 має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року. Цей висновок підтверджується також наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 року № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якому зазначено: платники, визначені підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II Інструкції (фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно) сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.

Таким чином, жоден із зазначених нормативних актів не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми чистого доходу в розрізі місяців за податковий період - календарний рік, не покликається при проведенні розрахунку єдиного внеску на Книгу обліку доходів та витрат, єдиною вимогою виступає відповідність річній податковій декларації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 04.02.2016 року №0000641201 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2016 року №Ф-5.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2018 року.