Постанова № 76393398, 11.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 697/2148/17 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Небраті Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М+М" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М+М" до управління Держпраці у Черкаській області про визнання неправомірними дій, визнання незаконними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "М+М" звернулось до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці у Черкаській області про:

- визнання неправомірними дій відповідача по проведенню позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "М+М" на предмет додержання законодавства з питань праці, що проводилася на підставі направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання № 1702 від 28.08.2017;

- визнання неправомірними дій відповідача по винесенню постанови про накладення штрафу № 23-03-09/0938-463 від 26.09.2017;

- визнання неправомірними дій відповідача по винесенню постанови про накладення штрафу № 23-03-09/0938-464 від 26.09.2017;

- визнання незаконною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу в розмірі 64000 грн. № 23-03-09/0938-464 від 26.09.2017;

- визнання незаконною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу в розмірі 3200 грн. № 23-03-09/0938-463 від 26.09.2017.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.11.2017 у справі № 697/2148/17 позов товариства з обмеженою відповідальністю "М+М" задоволений повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, яка набрала законної сили з дати її прийняття, постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.11.2017 у справі № 697/2148/17 скасовано, а вказану справу направлено на розгляд за встановленою законом підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що інспекційне відвідування позивача здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, а порушення встановлені перевіркою підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю.

З огляду на відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.07.2017 на адресу управління Держпраці у Черкаській області надійшла інформація Головного управління ДФС у Черкаській області № 17832/23-00-13-0406 від 24.07.2017 про проведення перевірки ТОВ "М+М" з питань оформлення належним чином трудових відносин з найманими працівниками.

28 серпня 2017 року управлінням Держпраці у Черкаській області прийнято наказ № 185-Н та направлення № 1702 про проведення у період з 30.08.2017 по 12.09.2017 інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин та інших питань законодавства про працю в ТОВ "М+М".

В період з 05.09.2016 по 06.09.2016 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області Корякіною Любов Іванівною проведено інспекційне відвідування на предмет додержання ТОВ "М+М" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений акт № 23-03-09/0938, в якому встановлені порушення вимог статей 72, 95, 96, 107, 108, 115 КЗпП України, ст. 6, 24, 30, 33 Закону України "Про оплату праці", п. 2.14 гл.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, та у зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено відповідачем винесено припис від 06.09.2017 № 23-13-09/0938-0650 про усунення виявлених порушень. Також вказано про необхідність у строк до 20 вересня 2017 року письмово проінформувати про виконання вимог припису.

Одночасно із внесенням припису, керуючись статтями 254-256 КУпАП інспектором вжито заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності, а саме: складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.09.2017 № 23-03-09/0547 відповідно до якого при проведенні інспекційного відвідування ТОВ "М+М" з питань додержання законодавства про працю, встановлено, що головний бухгалтер позивача ОСОБА_3 при виконанні посадових обов'язків допустила порушення законодавства про працю, який відповідно до вимог ст. 257 КУпАП надіслано до органу, уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення - Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

Згідно постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25.09.2017 року, яка набрала законної сили 06.10.2017, визнано ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП України та звільнено ОСОБА_3 (головного бухгалтера ТОВ "М+М") від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, оголосивши їй усне зауваження.

При цьому у постанові суд зазначив, що вказана особа визнала свою вину і пояснила, що дійсно ОСОБА_4 і ОСОБА_5 помилково не було нараховано і виплачено заробітну плату у подвійному розмірі за роботу у святкові дні 04.06.2017 (Трійця) та 28.06.2017 (день Конституції), однак станом на час прийняття постанови (25.09.2017) перерахунок і виплата вказаним особам проведена повністю.

У зв'язку із виявленими у ході інспектування ТОВ "М+М" порушеннями вимог законодавства про працю, за результатами розгляду справи, заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Жарковою Мариною Вікторівною 26.09.2017 винесено постанови:

- № 23-03-09/0938-463 про накладення штрафу на ТОВ "М+М" в розмірі 3200,00 грн. на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України;

- № 23-03-09/0938-464 про накладення штрафу на ТОВ "М+М" в розмірі 64000,00 грн. на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Зазначені постанови винесені в присутності уповноваженого представника ТОВ "М+М" Тімченко О.В., примірники постанов останнім отримано власноручно, про що свідчить його особистий підпис на оскаржуваних постановах.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частина 5 статті 2 Закону № 877-V передбачає, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 877-V проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Згідно з частиною 11 статті 7 Закону № 877-V у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", яка ратифікована Законом України № 1985-IV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція), зокрема, статтею 12 передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.

Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП) визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Таким чином, за інформацією ДФС та її територіальних органів, зокрема про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень, Держпраці та її територіальні органи мають право проводити інспекційні відвідування.

Як свідчать матеріали справи, 27.07.2017 до управління Держпраці у Черкаській області надійшла інформація Головного управління ДФС у Черкаській області №17832/23-00-13-0406 від 24.07.2017 щодо проведення перевірки ТОВ "М+М" з питань оформлення належним чином трудових відносин з найманими працівниками (водіїв та кондукторів).

У зв'язку з отриманою інформацією та відповідно до Конвенції, Положення № 96, Положення про управління Держпрації України у Черкаській області (затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 75 від 22.06.2017), Закону № 877-V, Порядку № 295, Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012) відповідачем прийнято наказ № 185-Н та направлення № 1702 про проведення інспекційного відвідування ТОВ "М+М".

На підставі викладено, у період з 05.09.2017 по 06.09.2017 посадовою особою відповідача проведено інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин та інших питань законодавства про працю в ТОВ "М+М".

Отже, у даному випадку головним державним інспектором було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю на підставі пп. 6 п. 5 Порядку № 295, а саме за інформацією ГУ ДФС в Черкаській області від №17832/23-00-13-0406 від 24.07.2017, у зв'язку з чим доводи позивача щодо відсутності у відповідача підстав для проведення перевірки ТОВ "М+М" є необґрунтованими.

Інспектор, проводячи інспекційне відвідування діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про визнання неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "М+М" на предмет додержання законодавства з питань праці, що проводилася на підставі направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання № 1702 від 28.08.2017 не може бути задоволена.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 22 березня 2018 року у справі № 697/2073/17 (провадження № К/9901/2769/18).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з абзацом 2 статті 2 Закону № 108/95-ВР додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Статтею 7 Закону № 108/95-ВР передбачено, що законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.

Відповідно до статті 12 Закону № 108/95-ВР норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно статті 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Статтею 73 КЗпП встановлені такі святкові дні, зокрема, 28 червня - День Конституції України та один день (неділя) - Трійця.

У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до статті 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Як статтею 24 Закону № 108/95-ВР так і статтею 115 КЗпП передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Також, статтею 95 КЗпП передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація заробітної плати провадиться згідно зі статті 33 Закону № 108/95-ВР період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до статті 10 Закону № 1282-XII індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Відповідно до статі 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб індексуються, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Згідно зі статтею 15 Закону № 1282-XII за порушення законодавства про індексацію грошових доходів населення винні особи притягаються до відповідальності відповідно до закону.

З аналізу наведених норм суд робить висновок, що індексація заробітної плати провадиться згідно зі статті 33 Закону № 108/95-ВР в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону № 1282-XII і тих положень Порядку № 1078, котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 103 відсотків (величину порога індексації).

Як свідчать матеріали справи, у червні 2017 року ТОВ "М+М" не проведена індексація заробітної плати, яка нарахована та виплачена у липні 2017 року (тобто, індексація заробітної плати проводилась з порушенням строків), а також, виплата заробітної плати проводиться не менше двох разів на місяць але через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, пізніше семи після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, чим порушено вимоги статті 115 КЗпП, статті 24 Закону № 108/95-ВР.

Також, позивачем не проведена у подвійному розмірі оплата за роботу у святкові дні. Так, відповідно до табеля обліку робочого часу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відпрацювали у святкові дні, а саме 4 червня 2017 року (Трійця) і 28 червня 2017 року (День Конституції) по 8 годин, втім оплата праці у подвійному розмірі за роботу у святкові дні працівникам не була проведена, чим порушено вимоги статті 107 КЗпП України.

Позивач не заперечує проти вказаних порушень, про що свідчить лист ТОВ "М+М" № 231 від 19.09.2017, в якому зазначає, що позивачем вчасно виконано вимоги припису № 23-13-09/0938-0650 від 06.09.2017, однак зазначає, що у зв'язку з усуненням порушень відповідач немає права виносити постанови про накладення штрафу відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідно до якого, зокрема частини 11 статті 7, у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовується.

Разом з тим, відповідно до пунктів 19, 23 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Пунктом 29 Порядку № 295 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно частини 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 265 КЗпП штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Щодо порушення позивачем вимог статті 107 КЗпП України в частині оплати праці водіїв у святкові дні, колегія суддів зазначає.

На підтвердження відсутності порушення статті 107 КЗпП України позивачем було надано копії двох заяв, а саме:

- заява ОСОБА_5 від 01.06.2017, які зареєстровані 01.06.2017 за № 42 та 42/1, в яких останній просив роботодавця компенсувати йому роботу у святкові дні 04.06.2017 та 28.06.2017 шляхом надання інших днів відпочинку, а саме: 27.07.2017 та 29.08.2017, наказу позивача від 01.06.2017 № 150/1 про надання вказаних днів відпочинку;

- заява ОСОБА_4 від 01.06.2017, яка зареєстрована 01.06.2017 за № 42/3, а також заява від 05.06.2017, яка зареєстрована 05.06.2017 за № 42/4, про компенсацію роботи у святкові дні 04.06.2017 та 28.06.2017 шляхом надання інших днів відпочинку, а саме: 05.07.2017 та 08.08.2017, наказу позивача від 05.06.2017 № 151/2 про надання вказаних днів відпочинку.

Втім, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність порушень вимог статті 107 КЗпП України підтверджується не лише актом перевірки № 23-03-09/0938 та приписом від 06.09.2017 № 23-13-09/0938-0650 про усунення виявлених порушень, а й наданими під час здійснення інспектування поясненнями директора ТОВ "М+М" від 06.09.2017, а також видатковими касовими ордерами від 10 та 15 вересня 2017 року про доплату ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заробітної плати за святкові дні, постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25.09.2017 року, яка набрала законної сили 06.10.2017, листами ТОВ "М+М" від 18.09.2017 № 230 та від 19.09.2017 № 231, заявою про зміну підстав адміністративного позову від 30.03.2018 (вх. № 7650/18 від 30.03.2018 Черкаського окружного адміністративного суду), в якій зазначено, що станом на 06.09.2017 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не зверталися із заявами про надання їм вихідних днів.

Отже, наявність заяв ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про компенсацію роботи у святкові дні шляхом надання інших днів відпочинку та відповідних наказів ТОВ "М+М" викликає обґрунтований сумнів у їх достовірності, а тому вони не беруться судом до уваги.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови від 26.09.2017 № 23-03-09/0938-463 та № 23-03-09/0938-464 про накладення на ТОВ "М+М" штрафу у розмірі 3200,00 грн. та 64000,00 грн., діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача по винесенню оскаржуваних постанов та їх скасування.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М+М" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку