Постанова № 76393079, 11.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року справа №812/1252/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л. В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у справі № 812/1252/18 (головуючий І інстанції Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дій та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (надалі - відповідач) про визнання неправомірними дій та бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 грн. в розрахунку на місяць, за період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року на суму 18 902,73 грн. та стягнення з відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з

07.11.2015 року по 21.01.2016 року на суму 18 902,73 грн. (а.с. 2-9).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с. 71-74).

Вважаючи, що вищезазначене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що у період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року він брав безпосередню участь в антитерористичних операціях, був у підпорядкуванні штабу АТО, не був у відпустці та лікарняних, виконував свої функціональні обов'язки,знаходився на території проведення АТО, отримував грошове забезпечення, але за вищевказаний період не отримував винагороди за безпосередню участь в АТО. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на п. 5 розділу II Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям,особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізмом підтвердження виконання окремих завдань підчас безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, де зазначено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України): перебувають у районі проведення АТО, вважаючи, що він відповідав вищевказаним критеріям та має право на отримання винагороди за безпосередню участь в АТО. На переконання апелянта, не складання відповідних рапортів, не видання відповідних наказів, не прийняття рішення щодо нарахування або у відмові у нарахуванні та виплати винагороди за безпосередню участь в АТО є бездіяльністю відповідача, який своїми протиправними діями не нарахував та не виплатив належну до виплати позивачу винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року, посилаючись, при цьому на правову позицію, висловлену постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі № 812/889/17 (а.с. 79-84).

Відповідно до п.2 ч. І ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, у період з 30.07.1994 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а в період з 07.11.2015 року по 11.09.2017 року проходив службу в лавах Національної поліції України, що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 13-14).

Згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 11.09.2017 № 644 о/с (по особовому складу), підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу поліції Марківського відділу поліції в Луганській області з 11.09.2017 року відповідно до Закону України "Про національну поліцію", за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) на підставі його рапорту від 31.07.2017 року (а.с. 16).

В подальшому, адвокат Солодовніков О.П., до якого позивач звернувся за правовою допомогою, направив адвокатський запит до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просив, серед іншого, надати довідку нарахувань ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в АТО помісячно за період з 07.11.2015 року по

21.01.2016 року та здійснити виплати за вказаний період (а.с. 17-18).

На вказаний адвокатський запит, відповідач надав відповідь листом від 20.03.2018 № 145/1/111/22-2018 року, де зазначено, серед іншого, про відсутність законних підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року (а.с.19).

Відповідно до довідки про доходи, яка надана Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Луганській області 20.03.2018 року № 376/111/22-2018 року, в період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року позивачу не нараховувалась на не виплачувалась винагорода за безпосередню участь в АТО (а.с.20).

Довідкою про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № А-12066 від 21.03.2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 30.08.2014 року по 07.11.2015 року, з 07.11.2015 року по 11.09.2017 року безпосередньо брав участь Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області, яка видана на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 25.06.2015 року № 176, від 17.11.2015року № 3321, від 19.12.2015 року № 353, від 21.09.2017 року № 268 дск (а.с. 15).

Вважаючи, що відповідач допустив бездіяльність в частині ненарахування та не виплати винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки і у відповідача, і в матеріалах справи відсутні рапорти про залучення позивача до виконання заходів, передбачених планом АТО та накази про призначення виплати винагороди за участь в АТО у спірний період, відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в АТО за цей період.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірним питанням даної справи є наявність (відсутність) підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07.11.2015 року по 21.01.2016 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону № 638-УІ, антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.

Статтею 5 Закону № 638-УІ визначено, що Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

При проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону (ст. 13 Закону № 638-УІ).

За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально- технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України. Національної поліції, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

Як зазначалось вище, позивач у спірний період (листопад 2015 року-січень 2016 року) був зарахований до складу сил та засобів, які беруть участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, про що свідчить довідка Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Луганській області 20.03.2018 року № 376/111/22-2018 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (надалі - Постанова № 24).

Пунктом 1 Постанови № 24 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій. Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби. Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень (абзац 2 пункту 1 Постанови № 24).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 24, винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до Постанови № 24 в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за безпосередню участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

На виконання вимог пункту 4 Постанови № 24 Міністерством оборони України. 02.02.2015року прийнято Наказ № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», яким затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (надалі - Порядок).

У п. 4 розділу І Порядку визначено, що виплата винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) наказами вищих командирів (начальників, керівників).

Згідно із п. З розділу II Порядку, винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Відповідно до п.5 розділу II Порядку, військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Луганській області 20.03.2018 року № 376/111/22-2018 року, в період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року позивачу не нараховувалась на не виплачувалась винагорода за безпосередню участь в АТО (а.с.20).

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № А-12066 від 21.03.2018 року, ОСОБА_1 в період з 30.08.2014 року по 07.11.2015 року, з 07.11.2015 року по 11.09.2017 року безпосередньо брав участь Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області, яка видана на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 25.06.2015 року № 176, від 17.11.2015року № 3321, від 19.12.2015 року № 353,від 21.09.2017 року № 268 дек.

На підставі абз. 3, 4 п. 6 розділу II Порядку, підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі проведення АТО є наказ командира військової частини Державної прикордонної служби України, який видається у тому числі на військовослужбовців інших підрозділів. Наказ на виплату винагороди видається за місцем проходження служби військовослужбовців.

Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується:

- журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки);

- бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання.

Крім того, підтвердними документами є:

- бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об'єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об'єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання;

- запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

- постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися (п.7 розділу II Порядку).

З аналізу вищенаведених норм законодавства, що регулює зазначені правовідносини слідує, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа. Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки відповідачем не видавались накази, які б свідчили про те, що позивач виконував завдання керівництва штабу АТО, захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, відсутні законні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року.

Таким чином, враховуючи відсутність інших доказів на підтвердження доводів позивача щодо нарахування та виплати винагороди за участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Довід апелянта про те, що не складання відповідних рапортів, не видання відповідних наказів, не прийняття рішення щодо нарахування або у відмові у нарахуванні та виплати винагороди за безпосередню участь в АТО є бездіяльністю відповідача, який своїми протиправними діями не нарахував та не виплатив належну до виплати позивачу винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року, з посиланням на правову позицію, висловлену постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі № 812/889/17 судом апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції враховувалась правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду у справах: № 805/2527/17-а (адміністративне провадження №К/9901/1097/17) від 21.02.2018 року, №805/787/16 (адміністративне провадження К/9901/6645/18) від 14.03.2018 року, №805/3210/17-а (адміністративне провадження К/9901/4117/18) від 16.05.2018 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 11 вересня 2018 року.

Керуючись ст. 283, 311, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у справі №812/1252/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді: І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова