Постанова № 76392997, 27.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2018 рокусправа № 804/1575/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Юрко І.В. ,секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Полішко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 року у справі №804/1575/18 (головуючий суддя у 1 інстанції Кальник В.В., рішення ухвалено в м. Дніпрі Дніпропетровським окружним адміністративним судом 05.05.2018 року) за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення №З-11348/1-9157/6-17 від 15.12.2017 року Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в частині відмови в задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства - в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує права позивача;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути, подане позивачем 16.11.2017 року клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 гектара - в строки, порядку та у спосіб, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України, та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач протиправно відповіддю від 15.12.2017 року №З-11348/1-9157/6-17 відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі №З-11348/1-9157/6-17 від 15.12.2017 року. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4, подане та зареєстроване 17.11.2017 року №З-11348/1/5-17 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Микільської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, та відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без належного врахування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідь від 15.12.2017 року №З-11348/1-9157/6-17 є мотивованим рішенням, яке прийнято відповідно до чинного законодавства України, а саме ч.7 ст.118 ЗК України та постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 16.11.2017 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

До клопотання було надано копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідку про наявність у позивача права на безоплатну приватизацію по запитуваному виду землекористування та викопіювання з кадастрового плану, на якому було позначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.12.2017 року №З-11348/1-9157/6-17, в якій, з посиланням на ч. 7 ст. 118 ЗКУ, було вказано про відмову ОСОБА_4 у задоволенні його клопотання, оскільки запитувана ним земельна ділянка не увійшла до переліку земельних ділянок, право оренди на яку було продано на відкритих торгах та які можуть бути передані у приватну власність, насамперед учасникам АТО, що оприлюднюється за 10 днів до закінчення поточного кварталу на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з наступного.

Згідно пп. 13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016р. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" №413 від 07.06.2017р. (далі постанова КМУ №413), Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні, зокрема, формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, нормами постанови КМУ №413 на відповідача покладено додатково обов'язки щодо формування переліку земельних ділянок, визначення площ земельних ділянок, які передаються в межах норм безоплатної приватизації, оприлюднювати такий перелік земельних ділянок на офіційному сайті відповідача та надавати дозволи на розроблення проектної документації із землеустрою, у тому числі для сільськогосподарського призначення відповідно до зазначених переліків насамперед учасникам антитерористичної операції.

З огляду на означене, постанова КМУ №413 врегульовує саме питання надання дозволів на розроблення проектів землеустрою відповідно до сформованих відповідачем Переліків земельних ділянок насамперед учасникам антитерористичної операції та чинним законодавством (у тому числі і постановою КМУ №413) не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 Земельного кодексу України.

Натомість, позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав того, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає Переліку земельних ділянок, які опубліковано на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру, що підтверджується змістом листа відповідача №З-11348/1-9157/6-17 від 15.12.2017 року.

Колегія суддів погоджуються з висновками суду першої інстанції, що така відмова є необґрунтованою, оскільки формування відповідачем Переліку земельних ділянок, який опубліковується на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру, передбачено постановою КМУ №413, яка врегульовує питання щодо надання земельних ділянок насамперед учасникам антитерористичної операції, тоді як позивач не є учасником АТО, а тому застосування її норм до позивача є необґрунтованим та суперечить положенням ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, та такої підстави, як невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки Переліку земельних ділянок, які опубліковано на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру ч.7 ст.118 Земельного кодексу України не містить.

З огляду на означене, суд першої інстанції вірно зазначив, що посилання відповідача у листі № З-11348/1-9157/6-17 від 15.12.2017 року на відповідний перелік, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправними, оскільки це суперечить частині 7 статті 118 ЗК України, а відтак прийняте відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладене у листі № З-11348/1-9157/6-17 від 15.12.2017 року не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення права позивача на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за його заявою.

Відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування або у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, яка враховується адміністративним судом у даній справі у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 року у справі №804/1575/18 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27 серпня 2018 року, в повному обсязі постанова виготовлена 06 вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С.В. Білак

Судді І.В. Юрко

В.А.Шальєва