Рішення № 76392812, 03.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2018 року Справа № 808/2516/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4-а, код ЄДРПОУ 41249795)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог частини 2 статті 40 та вимог статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- зобов'язати Енергодарське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосування показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016 - 2017 роки, а саме 5377,90 грн.) та вимог статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом підвищення пенсії на 72,75 % та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Ухвалою судді від 02 липня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без відклику (повідомлення) сторін та призначено перше судове засідання на 24 липня 2018 року.

За вимогами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином останній день розгляду справи є 31 серпня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що отримує пенсію за вислугу років з 19 квітня 2005 року у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». 19 квітня 2014 року позивачка набула право на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Та 01 червня 2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 з рахуванням до частини 2 статті 40 та з урахуванням частини 1 статті 29 Закону № 1058. Проте, відповідачем відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач вже отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на те, що він не звертався до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій в межах одного Закону, а вперше просив призначити йому пенсію за іншим Законом, котрий передбачає інші умови та підстави призначення пенсії. Просить задовольнити позовні вимоги.

23 липня 2018 року від відповідача надійшов відзив, в обґрунтування заперечень послався на те, що однією із обов'язкових умов для проведення підвищення розміру пенсії за віком, відповідно до статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є не одержання пенсіонером жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 зазначеного Закону. Разом з тим, ОСОБА_1 отримувала пенсію за вислугу років. Вказує, що позивач набув право на призначення пенсії за віком 19 квітня 2010 року, проте за призначенням пенсії за віком не звертався, а продовжував отримувати пенсію за вислугою років, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для підвищення розміру пенсії за віком відповідно до статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1, з квітня 2005 року перебуває на обліку в Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.

З 19 квітня 2010 року позивачка набула право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу виповнилося 55 років 6 місяців.

01 червня 2018 позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом № 186/В-1 від 15 червня 2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, зазначивши, що позивач не має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням частини 2 статті 40 та статті 29 цього Закону, оскільки вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», та зазначивши, що навіть якщо б позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то останній все одно не має право на підвищення згідно із статтею 29 цього Закону, оскільки отримує пенсію за Списком 2 відповідно до іншого Закону.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком (на пільгових умовах); по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, до яких зокрема відносяться застраховані особи та Пенсійний фонд, врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком (на пільгових умовах); пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, питання щодо призначення та виплати пенсії за віком на пільгових умовах не входить до сфери правовідносин, що регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 не мала права на призначення йому пенсії за віком на загальних підставах згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд зауважує, що пенсія за віком на пільгових умовах це спеціальна пенсія для конкретного визначеного кола осіб, передбачених спеціальними законами України, а пенсія за віком загальна визначена пенсія для усіх категорій осіб.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що орган Пенсійного фонду України, як державний орган, що реалізує право громадян на пенсійне забезпечення, їх посадові та службові особи, зобов'язані неухильно дотримуватись прав громадян при призначенні і виплаті пенсій, вживати заходи щодо попередження їх порушення, надавати допомогу громадянам у витребуванні та оформленні необхідних для призначення пенсії документів.

Згідно із частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 вказаного Закону регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи те, що питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення», а пенсії за віком врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку, що вказані пенсії є різними видами пенсії, передбаченими різними законами.

Верховний Суд України у постанові від 06 березня 2018 року по справі № 185/1474/17 (2-а/185/161/17) висловив позицію, що пенсія за віком передбачена Законом України «Про пенсійне забезпечення» передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше, тож суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення йому пенсії на загальних підставах відповідно до Закону України № 1058.

Отже, в даному випадку відбувся не перехід з одного виду пенсії на інший, а призначення нової пенсії.

Таким чином, в даному випадку відповідач мав керуватися, положеннями частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач набув права на вихід на пенсію за віком з 19 квітня 2010 року, а фактично скористався таким правом лише з 01 червня 2018 року при цьому продовжував працювати та сплачувати страхові внески, то відповідно має право на отримання пенсії з підвищенням розміру на 0,75% за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку.

Однак, суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, щодо перерахунку пенсії, а саме як просить позивач шляхом підвищення пенсії на 75,75%, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою встановлено, що перерахунок пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою 01 червня 2018 року, перерахунок призначеної йому пенсії за віком необхідно здійснити з 01 червня 2018 року.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4-а, код ЄДРПОУ 41249795) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог частини 2 статті 40 та вимог статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Енергодарське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком з 01 червня 2018 року відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосування показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком 2016 - 2017 роки та провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

В іншій частині позову відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704 грн. (сімсот чотири ) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4-А, офіс 2, код ЄДРПОУ 41249795).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 03 серпня 2018 року.

Суддя Д. В. Татаринов