Рішення № 76392462, 03.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 р. Справа№805/2057/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання рішення відповідача від 04.12.2017 протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, в якому просить:

- визнати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 04.12. 2017 щодо призупинення виплати пенсії протиправним;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області поновити виплату пенсії з 01.12.2017, здійснити виплату заборгованості за весь час припинення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він здобув право на отримання пенсії за вікомз 28.04.2003, що підтверджується пенсійним посвідченням, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області. Позивач зазначає, що він не має статусу внутрішньо переміщеної особи, оскільки з 06.10.2016 зареєстрований у м. Краматорську, який не відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідач припинив виплату пенсії позивачу наприкінці 2017 року без повідомлення підстав. У березні 2018 року представник позивача ознайомився з пенсійною справою позивача з якої встановив, що Розпорядженням відповідача від 04.12.2017 виплату пенсії призупинено до з'ясування місця проживання. Таким чином, Відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та законами України права позивача.

Відповідач позов не визнав.

В матеріалах справи наявний письмовий відзив відповідача, в яких останній посилається на Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII та постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року та вказує, що умовами подовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою та наявність рахунку в установі АТ «Державний ощадний банк України». Відповідач зазначає, що особа, яка прописалася на території, підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, вважається внутрішньо переміщеною особою.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що по-перше: пенсію позивачу призупинено з 01.01.2018, а не з 01.12.2017, як стверджує позивач, по-друге: жодного рішення про відмову в поновленні виплати пенсії управлінням не приймалось. Таким чином, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2018 вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 805/2057/18-а.

Розпорядженням від 24.04.2018 № 107 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 805/2057/18-а, у зв'язку з перебуванням судді Зінченко О.В. у відрядженні.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 24.04.2018 здійснено розподіл справи № 805/2057/18-а, справу передано до провадження судді Галатіної О.О.

Ухвалою суду від 25.04.2018 вирішено прийняти до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання рішення відповідача від 04.12.2017 протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 15.05.2018 вирішено зупинити провадження в адміністративній справі № 805/2057/18-а до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №805/402/18-а.

Ухвалою суду від 11.06.2018 вирішено відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.08.2018 поновлено провадження в адміністративній справі №805/2057/18-а.

Розгляд справи проведено за правилами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, що сторонами не заперечується.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Положенням про Пенсійний фонд України", затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2ОСОБА_1 пенсія призначена за віком з 28.04.2003 довічно.

06.10.2016 місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3.

В матеріалах справи наявна копія Розпорядження УПФУ у м. Краматорську Донецької області від 04.12.2017 (№п/с 883845), яким вирішено виплату пенсії ОСОБА_1 призупинити до з'ясування місця проживання.

Згідно довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 пенсія виплачена по грудень 2017 року включно, з січня 2018 року пенсія не нараховується та фактично не виплачується.

Суд зазначає, що наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати пенсії позивачу з 01.01.2018, а не з 01.12.2017, як зазначає позивач у своїх позовних вимогах.

Із встановлених обставин убачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Посилання представника Управління на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а також на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 суд не приймає до уваги, з огляду на те, що вказані постанови не є законом, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено.

Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.

Крім того, Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи.

Суд також зауважує, що з моменту реєстрації Позивача за адресою: АДРЕСА_1, а як наслідок - втрати статусу внутрішньо переміщеної особи, характер правовідносин між ним та УПФУ змінився, а відтак і їх законодавче врегулювання також.

Порядок отримання та втрати статусу внутрішньо переміщеної особи врегульовано Законом України "Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб". Так, згідно ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно, така особа звертається із заявою до компетентного органу соціального захисту населення. П. 1 ч. 1 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно і скасування статусу внутрішньо переміщеної особи, є заява особи про відмову. Таким чином, отримання та втрата статусу внутрішньо переміщеної особи є добровільним правом кожного громадянина, сам лише факт проживання на відповідних територіях, без волевиявлення отримання відповідного статусу, не надає громадянину автоматично статусу внутрішньо переміщеної особи.

Отже, з часу реєстрації Позивача за адресою: АДРЕСА_1і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, як Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку про визнання дій відповідача щодо невиплати позивачу пенсії з 01.01.2018 протиправними та зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018.

Оскільки припинення нарахування та виплати пенсії позивачу відбулося на підставіРозпорядження від 04.12.2017 (№п/с 883845), яким вирішено виплату пенсії ОСОБА_1 призупинити до з'ясування місця проживання, суд вважає за необхідне скасувати зазначене Розпорядження.

Проте суд зазначає, що оскільки судом встановлено припинення виплат саме з січня 2018 року, а не з грудня 2017 року, як зазначає позивач у своїх позовних вимогах, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішено на підставістатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання рішення відповідача від 04.12.2017 протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження від 04.12.2017 (№п/с 883845), яким вирішено виплату пенсії ОСОБА_1 призупинити до з'ясування місця проживання.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787; Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1) пенсії з 01.01.2018.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787; Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) на користь ОСОБА_1(ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 704(сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення складено та підписано 03.09.2018.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Галатіна О.О.